Єдиний унікальний номер: 223/957/21

Провадження номер: 2/223/466/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року місто Вугледар

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дочинець С.І., при секретарі Буцькій С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 19.10.2006 року працював на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» з повним робочим днем у шахті. Його було звільнено 25.05.2021 року наказом № 86-к від 26.05.2021 року за станом здоров`я, в порядку п. 2 ст. 40 КЗпП України.

При звільненні роботодавцем не було проведено розрахунок всіх належних сум. Станом на 30.07.2021 року заборгованість по заробітній платі становила 65334,88 грн. Середньоденна заробітна плата становила 823,66 грн. У зв`язку із затримкою та, відповідно до ст. 117 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який на день направлення даної позовної заяви до суду становив 90602,60 гривень.

Дії роботодавця щодо не проведення з позивачем розрахунків при звільненні поставили останнього у скрутне матеріальне становище, унеможливили його нормальне існування та членів його сім`ї, що мало наслідки виникнення тяжкого психологічного стану для нього як особи, що не в змозі забезпечити свою родину коштами для існування, та зумовило необхідність шукати джерела доходу для забезпечення коштів для існування. Тому, ОСОБА_1 незаконними діями відповідача була спричинена моральна шкода, оцінена ним у 5000,00 гривень.

З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь нараховану та несплачену заборгованість по заробітній платі в розмірі 65334,88 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку у зв`язку із звільненням з роботи у розмірі 90602,60 гривень, 5000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди та суму сплаченого судового збору за звернення до суду в сумі 908,00 грн.

Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 01.11.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (а.с.14).

Від відповідача на адресу суду 26.11.2021 року надійшов відзив на позов з порушенням строку, визначеного ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 01.11.2021 року. Однак, враховуючи, що зазначену ухвалу суду «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» отримали лише 16.11.2021 року, а, відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, приймаючи до уваги введення карантину на території держави, суд вважає необхідним та доцільним прийняти відзив відповідача до судового розгляду в межах даної цивільної справи.

Згідно відзиву на позов відповідач зазначає, що ОСОБА_1 було звільнено з підприємства наказом № 86-к від 26.05.2021 року в зв`язку з виявленою невідповідністю стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Сума до сплати, яка належала позивачу на час звільнення, становила 74347,18 грн. Станом на 18.11.2021 року невиплачена сума заробітної плати перед позивачем складає 64419,00 грн. Так, джерелами виплати заробітної плати працівникам ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» є кошти державного бюджету та кошти від реалізації вугільної продукції. Заборгованість позивача може бути погашена тільки за рахунок коштів від реалізації вугільної продукції. Коштами від реалізації була сплачена заборгованість з виплати заробітної плати за вересень 2020 року, в порядку черговості виникнення заборгованості із заробітної плати. У зв`язку з відсутністю у підприємства грошових коштів на виплату заробітної плати та введенням простою на підприємстві з грудня 2019 року, несплатою в повному обсязі з підприємством за поставлену вугільну продукцію з боку покупців, ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» не мало можливості розрахуватись з позивачем у строки, визначені ст. 116 КЗпП України. Тому, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного суду від 26.06.2019 року в справі № 761/9584/15-ц, та заявляючи про не співмірність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з сумою заборгованістю перед позивачем, оскільки така заборгованість виникла з причин, які не залежать від підприємства, відповідач просить суд зменшити розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Окрім того, у відзиві відповідач зазначає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є необґрунтованим та неспівмірним, оскільки заборгованість із заробітної плати виникла не з підстав, які залежать від підприємства. Відповідач просив суд справу розглянути без участі представника ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (а.с.19).

Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи у поряду загального позовного провадження.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, передбачених ч. 5, 7 ст. 279 ЦПК України, від сторін не надходило.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши які вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 19.10.2006 року по 25.05.2021 року працював на Державному підприємстві «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та 25.05.2021 року наказом № 86-к від 26.05.2021 року звільнений в зв`язку з виявленою невідповідністю стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, за п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 11.04.1999 року (а.с.7-8).

Відповідно до листів Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» № 1996 від 04.08.2021 року та № 2805 від 18.11.2021 року ОСОБА_1 було звільнено з підприємства наказом № 86-к від 26.05.2021 року. На момент звільнення нараховані ОСОБА_1 грошові кошти склали 74347,18 гривень. Сума до сплати за травень 2021 року складала 59849,48 гривень. Перераховано: 585,56 грн. за платіжним дорученням № 195 від 09.06.2021 року; 915,88 грн. за платіжним дорученням № 253 від 17.08.2021 року. Крім того, не сплачена сума за жовтень 2020 року – 724,50 грн., листопад 2020 року – 845,25 грн., грудень 2020 року – 631,82 грн., січень 2021 року – 764,75 грн., лютий 2021 року – 795,66 грн., квітень 2021 року – 2308,98 грн. Станом на 18.11.2021 року не перераховано 64419,00 грн. Середньоденна заробітна плата на день звільнення ОСОБА_1 складає 823,66 гривень (а.с.9, 21).

Згідно актів про початок цілозмінних простоїв по ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» від 08 грудня 2019 року, 02 січня 2020 року, від 03 лютого 2020 року, від 19 березня 2020 року та акту про продовження цілозмінних простоїв від 02 квітня 2020 року, від 25 червня 2020 року, від 01 липня 2020 року через відсутність розрахунків збоку ДП «Даржвуглепостач» та «ПАТ «Центренерго» за відвантажену вугільну продукцію відповідач не має змоги сплатити заробітну плату. З 19 березня 2020 року ПрАТ ДТЕК «ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» припинило постачання електроенергії відповідачу через заборгованість за спожиту електроенергію, у зв`язку з чим були розпочаті цілозмінні простої підприємства (а.с.24-27).

Так, в судовому засіданні встановлено, не оспорюється сторонами та, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню, що ОСОБА_1 дійсно працював на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та був звільнений 25.05.2021 року з підприємства наказом № 86-к від 26.05.2021 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення з останнім не було проведено повного розрахунку всіх належних йому сум, остаточний розрахунок з позивачем до теперішнього часу не було здійснено, оскільки кожна зі сторін посилається на зазначені обставини як в досліджених письмових доказах, так і в наданих суду позові та відзиві на позов.

Згідно із ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з наданої до суду довідки № 2805 від 18.11.2021 року, виданої ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», та підтверджено відповідачем у наданому суду відзиві, сума, яка належала позивачу на час звільнення становила 59849,48 грн. Крім того, не сплачена сума за жовтень 2020 року – 724,50 грн., листопад 2020 року – 845,25 грн., грудень 2020 року – 631,82 грн., січень 2021 року – 764,75 грн., лютий 2021 року – 795,66 грн., квітень 2021 року – 2308,98 грн. Станом на 18.11.2021 року розмір невиплачених ОСОБА_1 при звільненні грошових коштів становив 64419,00 гривень. На виконання вимог ст. 47, 116 КЗпП України, ці кошти підлягають стягненню з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь позивача, а позовна вимога в даній частині - задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При визначенні середньої заробітної плати слід керуватися вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

З п. 2 вказаного Порядку вбачається, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Судом встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 на день звільнення становив 823,66 гривень, що підтверджується листом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» № 2805 від 18.11.2021 року, не оспорюється сторонами та не підлягає доказуванню.

Згідно з п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки розрахунку при звільненні з використанням даних про середній заробіток позивача.

Позивачем визначена загальна сума стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв`язку із звільненням з роботи за період з дня звільнення до дня складання позовної заяви в розмірі 90602,60 гривень, яку останній вираховувала виходячи з 110 робочих днів, за які має бути оплачений середній заробіток та середньоденного заробітку – 823,66 гривень, однак зазначений розрахунок здійснено з арифметичними помилками, а тому суд не може погодити з даним розрахунком позивача.

Так, розмір компенсації середнього заробітку за період, коли з вини відповідача з позивачем не було здійснено розрахунок при звільненні, а саме, за період з 26.05.2021 року по 28.10.2021 року, включно, становить 88955,28 гривень (108 робочих днів х 823,66 гривень = 88955,28 гривень).

При цьому, суд погоджується з позицією відповідача щодо необхідності зменшення позивачу розміру компенсації середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, з огляду на наступне.

Так, відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої палати Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

Враховуючи наведене, а також встановлені судом фактичні обставини справи, зокрема, розмір суми заборгованості по заробітній платі, яка підлягає до сплати позивачу, становить 64419,00 гривень, суд приходить до висновку про очевидну неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача. Тому, зважаючи на фактичне часткове визнання відповідачем у відзиві на позов вимог позову в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат у сумі 60000 гривень.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень, суд виходить з наступного.

Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б останнього вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

В судовому засіданні встановлено, що неправомірними діями відповідача, а саме порушенням термінів здійснення розрахунку при звільненні, порушено, гарантоване ст. 43 Конституції України, право ОСОБА_1   на своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних страждань позивача, яка тривалий час працював на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», а наслідком не виплати при звільненні всіх сум, що належали позивачу від підприємства, стала втрата ОСОБА_1   нормальних життєвих зав`язків, погіршення його життєвих умов та матеріального становища, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та пошуку джерел доходу для забезпечення власного утримання та утримання родини.

Тому, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, розглядаючи справу не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що з відповідача ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь   ОСОБА_1   в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 5000,00 гривень, що буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої до суду квитанції № 0.0.2234079722 від 17.08.2021 року ОСОБА_1   було сплачено судовий збір за подання до суду даного позову в сумі 908,00 гривень (а.с.1).

Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про доцільність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1   щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, суд вважає необхідним, на виконання вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, 617,35 гривень (65000 грн.* 908,00 грн. / 95602,60 грн. = 617,35 грн.).

Крім того, позивач, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь держави у сумі 908,00 гривень.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23 ЦК України, ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, ст. 12, 13, 76, 77, 82, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення заборгованості по сумах, які належать до сплати при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , нараховані та несплачені заборгованість по заробітній платі та сумам, які належать до сплати при звільненні, в розмірі 64419 (шістдесят чотири тисячі чотириста дев`ятнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , втрати зі сплати судового збору у розмірі 617 (шістсот сімнадцять) гривень 35 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини вимог позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вугледарського

міського суду Донецької області Дочинець С.І.