КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-11343/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
У Х В А Л А
Іменем України
"20" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Троян Н.М., Шостака О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеррінгер Білдінг Сістемс»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеррінгер Білдінг Сістемс»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ «Зеррінгер Білдінг Сістемс»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень –рішень від 07.02.2009 року № 0000072323/0, № 0000082320/0, № 0000161750/0.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Сторони в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірки складено акт № 131/23-616-33056013 від 27.01.2008 року, згідно до якого встановлено порушення п.п. 4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі – Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занизив податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 66 900,00 грн., п.п.7.2.4. п.7.2, п.п. 7.4.1., 7.4.5., 7.4.7. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищив податковий кредит на загальну суму 161 918, 56 грн., п.п.4.3.25. п. 4.3 ст. 4, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в чатсині неутримання податку з доходів фізичних осіб із коштів, виплачених фізичних особам на суму 746,20 грн.
Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно абз.1 п.п. 4.1.6. Закону № 334/94-ВР, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, безповоротна фінансова допомога –це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, між позивачем та ТОВ «Дока Техно»05.01.2007 року було укладено договір № 05-01 про надання агентських послуг з розшуку потенційних контрагентів для подальшого укладення з ними договорів підряду. 16.03.2007 року було підписано акт здачі-приймання, але оплат позивачем за надані послуги в сумі 267 600, грн.. в т. ч. ПДВ –44 600 грн. проведено не було та не віднесено дану суму до складу валових витрат.
У третьому звітному періоді була укладена угода поступну права вимоги від20.08.2007 року між ТОВ «Дока-Техно»та ТОВ «В.А.Н.»на суму 267 600 грн.. За даним договором також не було здійснено оплат позивачем новому кредитору.
06.06.2008 року було знову укладено нову угоду про поступку права вимоги між ТОВ «В.А.Н.»та ТОВ «ЮРОП ОІЛ»по договору доручення про надання агентських послуг від 05.01.2007 року між первісним кредитором та позивачем.
При чому ТОВ «Дока Техно»визнано банкрутом та його державну реєстрацію 05.11.2007 року скасовано, свідоцтво платника ПДВ анульовано 23.10.2007 року тому існуюча заборгованість станом на 31.06.2008 року складала 267 600 грн.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000072320/0, винесене відповідачем, яким донараховано суму податкового зобов`язання в розмірі 100 350 грн., з яких 66900 грн. основний платіж, а 33 450 грн. розмір штрафних санкцій є законним та правомірним, оскільки позивачем порушено п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25, с. 1, п.п. 4.1.6. п.4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, внаслідок чого занижено суму валового доходу, із-за не включення позивачем суми кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності в розмірі 267 600 грн., що призвело до заниження податку на прибуток.
Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини в квітні та травні 2008 року з ТОВ «Катко»на загальну суму 971 511, 35 грн. в т.ч. ПДВ –161 918, 56 грн. про що свідчать виписки з банку, рахунки фактури, видаткові накладні та податкові накладні. Суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних, були включені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.
Відповідно до постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2008 року визнано недійсними установчі документи, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з дати державної реєстрації та визнано недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко».
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Отже, на виконання вищевказаної постанови Васильківською ОДПІ Київської області було винесено акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 14.07.2008 року. Датою анулювання реєстрації є 03.05.2007 року, тобто дата видачі свідоцтва платника ПДВ.
Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платник податку на додану вартість у порядку передбаченому зазначеним законом.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними… У разі, коли на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Крім того, згідно п.п. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 цього Закону, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, які використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом, що є однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.
Пунктом 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність лише первинних документів не може свідчити про дійсне реальне виконання договорів та проведення розрахунків між сторонами, так як податкові накладні, що видані позивачу ТОВ «Катко», складені особою, що не мала на те повноважень та не була зареєстрована у встановленому законом порядку платником ПДВ, оскільки як вбачається з пояснень засновника ТОВ «Катко»Якімова А.І., наданих Бобруйському міжрайонному відділу Управління департаменту фінансових розслідувань Комітету державного контролю Республіки Біларусь по Могильовській області, до України він приїхав для підписання статуту ТОВ «Катко»за винагороду в 200 доларів США і відповідно внесків до статутного фонду не здійснював, протоколів та довіреностей не підписував.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000082320/0 від 07.02.2008 року відповідачем винесене правомірно, оскільки позивачем порушено п.п. 7.4.1., 7.4.5.п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв’язку з чим позивачу донараховано суму податкового зобов`язання в розмірі 242 877,00 грн.
Що стосується порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі Закон –№889), то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону № 889, податковий агент –це юридична особа, (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента –юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно п.п. 9.12.1 п.9.12 ст. 9 Закону № 889, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, позивач не утримував податку з доходу, виплачений фізичним особам, які не являються працівниками підприємства.
Відповідно до п.п. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону № 889, у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку –отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу.
Отже, позивач не надав доказів правомірності не нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, а також не надав документів, які підтверджують державну реєстрацію фізичних осіб як суб’єктів підприємницької діяльності, а тому відповідач правомірно виніс податкове повідомлення-рішення № 0000161750/0 від 07.02.2009 року на суму 2 241,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеррінгер Білдінг Сістемс»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2010 року - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеррінгер Білдінг Сістемс»–залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2010 року – без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.01.2011 року.