КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-9937/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.
Суддя-доповідач: Умнова О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"25" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.,
суддів: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.,
при секретарі: Скопенко Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 8.10.2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції в м. Києві
- про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати наказ відповідача від 10.06.2010 року №87-о про його звільнення з посади начальника відділу ст. державного інспектора відділу екологічного контролю за використанням біоресурсів та природно-заповідного фонду на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України; поновити його на вказаній посаді; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.06.2010 року до дня поновлення на роботі; скасувати внесений у трудову книжку запис за №28 про звільнення з роботи відповідно до п.6 ст.40 КЗпП України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8.10.2010 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову у повному обсязі.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач займав посаду начальника відділу –ст. державного інспектора відділу екологічного контролю за використанням біоресурсів, земель, надр та природно-заповідного фонду Державної екологічної інспекції у м. Києві на підставі наказу відповідача від 1.09.2009 року №84-0.
Наказом від 10.06.2010 року №86 був звільнений з займаної посади відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України у зв»язку з ухваленням Окружним адміністративним судом м. Києва постанови від 27.05.2010 року по справі №18/4 про поновлення ОСОБА_3 на роботі –на посаді начальника відділу –ст. державного інспектора відділу екологічного контролю біоресурсів та природного заповідного фонду Держекоінспекції.
Даним наказом ОСОБА_3 поновлено на посаді, яку фактично займав позивач.
Відповідно до пункту 6 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у відповідача правових підстав для звільнення позивача з займаної ним посади.
На момент звільнення позивача були вакантними посади: начальника відділу –старшого державного інспектора відділу екологічного контролю атмосферного повітря та водних об’єктів; заступника начальника відділу –старшого державного інспектора оперативного міжрайонного екологічного контролю; завідувача сектора –старшого державного інспектора сектору екологічного контролю за використанням земель та надр; головного спеціаліста – державного інспектора сектору екологічного контролю поводження з відходами.
Для працевлаштування позивачу була запропонована посада заступника начальника відділу – старшого державного інспектора відділу оперативного міжрайонного екологічного контролю. Дана робота передбачала зайняття посади в межах інспекційної кваліфікації старшого державного інспектора, тобто таку кваліфікацію інспекційної діяльності, в межах якої позивач займав посаду до звільнення.
Останній відмовився від запропонованої посади, що підтверджується відповідним актом від 10.06.2010 року, належність та допустимість якого, як доказу у справі позивачем не спростовані.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення відповідачем процедури звільнення працівника, передбачену п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України в силу відсутності з його боку пропозицій на зайняття працівником інших вакантних посад, оскільки останні не були рівнозначними посаді, яку позивач займав до звільнення.
Разом з тим, помилковість вказаних висновків суду першої інстанції не впливає на правильність вирішення даного спору та обґрунтованості винесеного ним судового рішення.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо неправомірності його звільнення в силу перебування у відрядженні з 10 по 11.06.2010 року, оскільки про ту обставинну, що на посаду, яку він займає, на виконання рішення суду поновлено ОСОБА_3, його повідомлено відповідачем 10.06.2010 року з одночасною пропозицією іншої роботи.
Щодо невідповідності назв посад, на якій суд вирішив поновити ОСОБА_3 і на якій його фактично поновлено, слід зазначити наступне.
Специфікація посадових бов»язків керівників суперечливих, на думку позивача, структурних підрозділів тотожні. Завдання, які були покладені на відділ екологічного контролю за використанням біоресурсів та природно-заповідного фонду Державної екологічної інспекції у м. Києві, права та обов»язки відділу, повністю відповідають правам, обов»язкам та завданням, покладеним на відділ екологічного контролю біоресурсів та природно-заповідного фонду Державної екологічної інспекції у м. Києві. Тобто, ОСОБА_3 поновлено на посаду, на яку було покладено функціональні обов»язки тотожні функціональним обов»язкам, які він виконував до звільнення, що узгоджується з нормами чинного законодавства.
Посилання позивача на відсутність будь-яких пропозицій переведення на іншу посаду з боку відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами, спростовані останнім в ході розгляду справи.
Таким чином, при звільненні позивача, відповідач дотримав вимоги КЗпП України та не порушив трудових прав останнього.
Суд першої інстанції дав належну оцінку вказаним вище обставинам, зібраним по справі доказам та нормам права, що регулюють спірні правовідносини. Вірно застосував до спірних правовідносин норми КЗпП України, оскільки іншими спеціальними Законами чи нормативно правовими актами вирішення спірних питань, що виникли у даному випадку, не передбачено.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наданими сторонами доказами та нормами права, зазначеним в мотивувальній частині оскаржуваної постанови суду.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Кива від 8.10.2010 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду
країни.
Повний текст рішення суду виготовлений 31.01.2011 року.
Головуючий суддя:
Судді: