Справа 22- 1838 Головуючий в суді 1 інстанції Скорик С.А.
Категорія 13 Доповідач Орловська КВ.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 р. липня місяця 25 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі
Головуючого Стародубця М. П.
Суддів Орловської Н.В.
Закарян К.Г
При секретарі Костеннікові Д.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 На рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 травня 2006 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання доручення і договору дарування недійсними, визнання права власності і стягнення моральної шкоди.
Встановила:
24 жовтня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про визнання доручення і договору дарування недійсними, визнання права власності і стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на праві власності йому належало 2\3 частини квартири АДРЕСА_1. Решта квартири належить ОСОБА_4. Відповідачі скориставшись його тяжким матеріальним становищем запропонували подарувати їм вказану частину квартири пообіцявши придбати для нього однокімнатну квартиру та додатково сплатити гроші. 15 серпня 2005 р. ним підписано доручення, яким ОСОБА_2 уповноважена подарувати належну йому частину квартири її чоловікові ОСОБА_3. Внаслідок укладання такої угоди він залишився без житла і без грошей.
Оскільки на час підписання доручення закінчився термін дії виданого йому тимчасового посвідчення особи взамін втраченого паспорту просив визнати його недійсним. Також; просив визнати недійсним укладений від його імені договір дарування квартири з підстав ст.. 233 ЦК України.
Згодом представник позивача, діюча за його дорученням підтвердивши заявлені позивачем позовні вимоги змінила їх підстави , посилаючись на те, що відповідачі в обмін на матеріальне забезпечення позивача, утримання належної ОСОБА_1 квартири та надання її для його проживання запропонували подарувати їм зазначену частину квартири на що позивач погодився Після укладання договору дарування без його участі ОСОБА_3 відмовився від взятих на себе зобов 'язань за договором. Оскільки після укладання вказаного договору його, позивача, матеріальне становище істотно погіршилось, він відмовився від передачі в дар належну йому частину квартири.
Крім того сторони до укладання договору домовились про передачу квартири в майбутньому, оскільки позивач постійно в ній проживає. Позивач зберігає у себе договір дарування на ім'я ОСОБА_3як гарантію виконання обдарованим умов по його утриманню . Оскільки ОСОБА_2 порушила домовленість і передала обдаровану правовстановлюючий документ в момент укладання договору, що є свідченням зловмисної дії відповідачів просила визнати недійсним договір з підстав ст.. 232 ЦК України.
Також: просила стягнути з відповідачів 5000 грв. на відшкодування заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки останній внаслідок дій останніх був позбавлений можливості постійного проживання в квартирі і користування власними речами.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 15 травня 2006 р. у задоволення позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неналежну оцінку фактичних обставин, які передували укладанню договору дарування та його тяжкого матеріального становища, просить рішення суду скасувати та задовольнити його позовні вимоги у повному об 'ємі.
Письмових заперечень на доводи апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не надходило.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах визначених ст.. 303 ЦПК України, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування 2\3 частини спірної квартири , суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем заявлених ним підстав позовних вимог внаслідок відсутності доказів про наявність зловмисної домовленості відповідачів, яка полягала у порушенні ОСОБА_2 домовленості про час виникнення у обдарованого права власності на подаровану частину квартири та передачі саме ОСОБА_3 оригіналу договору дарування в момент його укладання.
Проте з таким висновком колегія суддів погодитись не може. У відповідності до ст.. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона ( дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні ( обдарованому) безоплатно майно у власність.
За змістом зазначеної норми даритель добровільно позбавляє себе права власності на майно, не маючи при цьому на меті отримання від обдарованого будь-яких вигод матеріального характеру. У свою чергу обдарований набуває права власності на майно при відсутності з його боку обов 'язку надання таких вигод.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивачу на праві власності належить 2\3 частини квартири АДРЕСА_1. 15 серпня 2005 р. останній, як власник, за дорученням уповноважив ОСОБА_2 діяти в його інтересах та подарувати належну йому частину квартири ОСОБА_3. Доручення посвідчено приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу ОСОБА_5.
Договір дарування спірної частини квартири укладено повіреним, тоді ж, 15 серпня 2005 р. та посвідчено тим же нотаріусом без участі дарувальника. У п. 10 вказаного договору встановленою, що право власності на предмет договору виникає у ОСОБА_3з моменту його прийняття, чим слід вважати передачу оригінального тексту договору.
За змістом поданої до суду позовної заяви та пояснень самого позивача в судовому засіданні вбачається, що відсутність у нього можливості проживати в квартирі, тяжке матеріальне становище спонукали уповноважити ОСОБА_2 на укладання в його інтересах договору дарування, метою якого він намагався забезпечити себе житлом та необхідним утриманням.
Відповідачі в судовому засіданні не заперечували викладених позивачем обставин та висловлювали наміри допомогти у вирішенні питань забеспечення житлом, отримання документів правовстановлюючих документів на його власність, та посвідчення особи, яких він не мав.
При нотаріальному оформленні від його імені договору доручення від 15 серпня 2005р. ОСОБА_1 не був роз'яснений зміст такого договору, правові наслідки передбачених ним умов та питання дійсного його волевиявлення не з 'ясовувались.
Безспірним є факт, що ОСОБА_2, яка діяла від імені позивача, перебуває у родинних відносинах з обдарованим та за оцінкою фактично вчинених дій як повіреною, так і обдарованим, слід визнати, що вони діяли і спільних інтересах своєї сім % тоді як інтереси та можливі негативні наслідки зокрема, позбавлення ОСОБА_1 права власності на квартиру та єдине можливе місце проживання, при укладанні за їх участю договору не враховувались.
Оскільки наведені обставини вказують на усвідомлення вказаними особами, що вчинені ними дії суперечать інтересам довірителя, передбачення можливі негативних наслідків для нього та допускають їх настання, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем заявлених ним підстав недійсності оспорюваного договору дарування.
Враховуючи , що такого висновку суд дійшов внаслідок неналежної оцінки фактичним обставинам справи, та доказам, які їх підтверджують, колегія суддів вважає на необхідне та можливе скасувати рішення у цій частини та постановити нове про визнання недійсним договору дарування з підстав ст.. 232 ЦК України, та повернення сторін у первинний стан згідно ч. 1. ст.. 216 цього Кодексу.
Решта доводів апеляційної скарги відносно наявності підстав для стягнення на користь позивача компенсації заподіяної йому моральної шкоди не спростовують цілковито правильній висновок суду щодо безпідставності таких вимог, оскільки факт її заподіяння позивач пов'язував із позбавленням можливості користуватись належною йому квартирою, тоді як жодних дій спрямованих на це відповідачі не вчиняли, та самі квартирою не користувались.
Також обгрунтованим є висновок суду про відсутність підстав для визнання
недійсним виданого позивачем доручення від 15.08.2005 р. оскільки строк дії тимчасового посвідчення його особи видане 02.07.2005 р продовжено уповноваженим органом до 12 вересня 2005 p., тоді як належних доказів по спростовуванню цього факту позивач та його представник при розгляді справи не надали.
На підставі викладеного, керуючись ст..303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
Вирішила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 15 травня 2006 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування від 15.08.2005 р. скасувати. Постановити нове.
Визнати недійсним договір дарування 2/3 квартири АДРЕСА_1, укладений між: ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
Зобов 'язати ОСОБА_3 повернути в натурі ОСОБА_1 все, що він одержав на виконання цього правочину.
В решті це ж рішення залишити без змін. Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.