КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2011 № 32/451
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Трембіч А.Я. (за дов.),
від відповідача: Динник В.В. (за дов.),
від третьої особи: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Шевченківський універмаг"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2010
у справі № 32/451 ( .....)
за позовом ЗАТ "Шевченківський універмаг"
до АКБСР "Укрсоцбанк"
третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2010 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про визнання виконавчого напису № 3405 про звернення стягнення на належне позивачеві нерухоме майно, вчиненого 20.05.2010 третьою особою, таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис № 3405 від 20.05.2010 був вчинений третьою особою з порушенням ряду вимог чинного законодавства, а саме: заборгованість позивача не є безспірною, про що свідчать судові спори, які розглядаються в судах; термін виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором на момент вчинення виконавчого напису не настав; відповідачем порушені строки давності звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 у справі № 32/451 у позові відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийнятно, яким позов задовольнити, з посилання на те, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зобов’язання позивача перед відповідачем щодо дострокового погашення заборгованості за Договором кредиту ще не настало.
Позивач також зазначає, що заборгованість апелянта не є безспірною, що виключає можливість вчинення нотаріусом виконавчого напису, який за даних обставин є таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, скаржник посилається на те, що відповідачем пропущено річний строк звернення відповідача до нотаріуса для вчинення спірного виконавчого напису.
Третя особа не скористалася наданим її правом на учать свого представника в судовому засіданні 19.01.2010, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення за №10540602. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Неявка представника третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника третьої особи, повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.
17.12.2007 між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та Закритим акціонерним товариством «Шевченківський універмаг» (позичальник) був укладений Договір кредиту № 18/147-КР (далі – Договір кредиту), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 14 140 000, 00 грн. зі сплатою 15,5 процентів річних та комісії в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів та порядком погашення суми основної заборгованості згідно з графіком, що міститься в додатку № 2 до цього договору, який є невід’ємною частиною цього договору, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 16.12.2012 на умовах, визначених цим договором.
12.02.2008 сторони уклали додаткову угоду № 18/147-КР/1 до Договору кредиту, відповідно до якої виклали пункт 1.1. Договору кредиту в наступній редакції: «кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 13 673 868,00 грн. зі сплатою 15,5 процентів річних та комісій в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів та порядком погашення суми основної заборгованості згідно з графіком, що міститься в додатку № 2 до цього договору, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 16.12.2012.».
Пунктом 2.4. Договору кредиту сторони визначили, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше п’ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом у повній сумі.
Згідно з пунктом 3.2.4. кредитор має право у разі неповернення позичальником кредиту в строки, визначені в пунктах 1.1, 3.3.16, 3.3.17 цього договору, несплати процентів, комісій, неустойки в строки, що передбачені в п. 2.4-2.6 цього договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов’язання за цим договором, оформлені відповідно до договорів застави.
Пунктами 3.3.16 та 3.3.17 Договору кредиту передбачені зобов’язання позичальника на вимогу кредитора у випадках, визначених в п. 2.10.3, 3.2.5, 3.2.6.2, 3.2.7 цього договору, достроково протягом тридцяти календарних днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, повернути кредит, сплатити проценти комісії, можливу неустойку.
Відповідно до пункту 3.2.5 Договору кредиту кредитор має право у разі порушення позичальником зобов’язань, визначених у п.п. 3.3.3 – 3.3.19, а також у разі порушення позичальником або майновим поручителем обов’язків, встановлених відповідними договорами, за письмовим повідомленням кредитора до позичальника в односторонньому порядку розірвати цей договір, що має наслідком дострокове, протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, комісій, а також можливої неустойки та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання. Після погашення зазначених вимог цей договір вважається розірваним.
Згідно з пунктом 3.2.6.2 Договору кредиту кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов’язань за цим договором протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також неустойки.
З положень наведених пунктів Договору кредиту слідує, що у разі порушення позивачем своїх зобов’язань за Договором кредиту, зокрема щодо повернення кредиту, сплати відсотків та штрафних санкції, відповідач може ставити питання про дострокову сплату суми кредиту, відсотків та штрафних санкцій. При цьому, строк виконання позивачем зобов’язання з дострокового повернення коштів настає через тридцять календарних днів від дня отримання ним відповідної письмової вимоги від відповідача.
12.03.2010 відповідач надіслав позивачу претензію, що згідно з повідомленням відділу поштового зв’язку була вручена останньому 29.03.2010, в якій запропонував позивачу сплатити прострочену заборгованість за Договором кредиту, що станом на 12.03.2010 становить 16 351 050,95 грн. Також відповідач попередив, що в разі несплати вказаної заборгованості буде звернено стягнення на предмет іпотеки.
Відтак, враховуючи викладені вище положення Договору кредиту, строк виконання позивачем зобов’язання з дострокової сплати відповідачу заборгованості за кредитом настав 28.04.2010.
Викладеним спростовується посилання позивача на те, що строк виконання зобов’язання позивача перед відповідачем щодо дострокового погашення заборгованості за Договором кредиту ще не настав.
В забезпечення виконання зобов’язань за Договором кредиту, 31.01.2008 між стоонами був укладений Іпотечний договір, зареєстрований у реєстрі за №700 (далі – Іпотечний договір), відповідно до пункту 1.1. якого іпотекодавець (Позивач) передає в іпотеку іпотекодержателю (Відповідач) у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов’язань за Договором кредиту наступне нерухоме майно:
- нежилі приміщення: з № 1 по № 14, вітрина (групи приміщень № 69), з № 1 по № 9, вітрина (група приміщень № 70), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 71) загальною площею 1 281,60 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 15 (літера А), та які стануть власністю іпотекодавця після укладення цього договору, а саме: з моменту підписання повної вартості зазначених приміщень та підписання відповідного акту приймання-передачі (п. 1.1.1 іпотечного договору);
- нежилі приміщення: з № 1 по № 9, вітрина (групи приміщень № 65), № 1, 2, 3 (групи приміщень № 105), з № 1 по № 18, вітрина (групи приміщень № 68) загальною площею 1 423,20 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 15 (п. 1.1.2 іпотечного договору), (далі –предмет іпотеки).
Пунктом 1.2 іпотечного договору визначено, що вартість іпотеки за згодою сторін становить 28 630 404,00 грн.
Зміст та розмір основного зобов’язання, що забезпечується іпотекою, визначений в пункті 1.4. Іпотечного договору, а саме: повернення кредиту в сумі 14 140 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення 16.12.2012, а також достроково у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов’язання та відповідними додатковими угодами; сплата процентів за користування кредитом; сплата можливої неустойки; відшкодування витрат, пов’язаних з пред’явленням вимог за основним зобов’язанням.
Згідно з пунктом 4.6 Іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладення договору купівлі-продажу відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку».
20.05.2010 третьою особою на іпотечному договорі був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3405, в якому зазначено, що третя особа пропонує звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності позивачу, та передане в іпотеку відповідачу за іпотечним договором в якості забезпечення виконання зобов’язання за Договором кредиту, строк платежу за яким настав 17.05.2010. Період, за який здійснюється стягнення: з 17.05.2009 до 17.05.2010.
За рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставленого майна, задовольнити вимоги відповідача в сумі 17 965 679,44 грн., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом складає 4 557 952,00 грн.; сума строкової заборгованості за кредитом складає 9 115 916,00 грн.; сума заборгованості за відсотками складає 3 048 086,61 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 612 724,06 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 410 569,69 грн., сума збитків від інфляції кредитних коштів складає 220 431,08 грн.
Спір у даній справі виник у зв’язку з тим, що на думку позивача, виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням ряду вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.
Судом встановлено, що право примусового стягнення заборгованості позивача за Договором кредиту виникло у відповідача 28.04.2010.
Відтак, на момент вчинення спірного виконавчого напису (20.05.2010) не був пропущений встановлений статтею 88 Закону України «Про нотаріат» річний строк, тому доводи позивача щодо порушення строків давності вчинення виконавчого напису є безпідставними.
При цьому, відповідно до пункту 284 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Міністерством юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі – Інструкція), заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 11722 від 29.06.1999 (далі – Перелік), для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право стягнення на заставлене майно, подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.
Як вбачається з матеріалів справи, для вчинення спірного виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості позивача за Договором кредиту та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.
Таким чином, оспорюваний Виконавчий напис був вчинений нотаріусом з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, статті 87 Закону України «Про нотаріат», пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 04.03.2004, і є таким, що підлягає виконанню.
Твердження позивача про те, що дії відповідача направлені на звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом одержання виконавчого напису, та, водночас, в судовому порядку у третейському суді, суперечать пункту 4.6. Іпотечного договору, яким передбачено можливість звернути стягнення лише в один із передбачених способів, судова колегія не приймає до уваги, у зв’язку з тим, що предметом розгляду у третейському суді було стягнення заборгованості, а не звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на об’єкт нерухомого майна є поза компетенцією третейського суду.
Апеляційна скарга не спростовує висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 по справі № 32/451 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Шевченківський універмаг» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 у справі № 32/451 залишити без змін.
Матеріали справи № 32/451 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді