Єдиний унікальний номер: 223/967/21

Провадження номер: 2/223/471/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 р. м. Вугледар

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дочинець С.І., при секретарі Буцькій С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 11 травня 1999 року працював на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая», де понад 20 років виконував роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці. В продовж трудової діяльності на підприємстві, в умовах важної фізичної праці, значного фізичного напруження хребта, постійного фізичного навантаження, позивач отримав професійне захворювання: хронічна радикулопатія, L5, S1 ліворуч в стадії тривалого загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. За результатами обстеження ОСОБА_1 було встановлено ступінь втрати працездатності в розмірі 50 % - безстроково.

Таким чином, відповідач не забезпечив належним чином досконалість технологічного процесу, не забезпечив механічними пристроями робітників при виконанні ними тяжких фізичних робіт в підземній виробці, неефективність роботи вентиляторів, у зв`язку з чим позивач отримав професійне захворювання.

Внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання. Переживання викликані наслідками професійного захворювання ОСОБА_1., останній частково втратив професійну працездатність, втратив можливість повністю реалізовувати свої можливості, постійно змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки професійного захворювання. Вказані обставини обумовлюють необхідність ОСОБА_1 пристосовуватись та організовувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння йому моральної шкоди, то останній просить суд стягнути з відповідача на його користь в порядку відшкодування моральної шкоди 50000,00 гривень.

Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 03 листопада 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, призначено судове засідання з розгляду справи на 10 грудня 2021 року (а.с. 27).

Від відповідача на адресу суду 18 листопада 2021 року, в межах строків, визначених ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 03 листопада 2021 року, надійшов відзив на позов, а тому, суд вважає необхідним та доцільним прийняти відзив ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» до розгляду в межах даної цивільної справи.

Згідно відзиву на позов відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими. Позивачем не доведено у чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода з боку відповідача та чи є причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та моральними стражданнями, які переніс позивач. Окрім того, ОСОБА_1 не надав жодних доказів, які б свідчили про перенесення ним моральних страждань та обґрунтування вимоги на виплату моральної компенсації у розмірі 50000,00 гривень. Зауважили, що згідно узагальненого аналізу судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди у разі втрати 10% працездатності відшкодування моральної шкоди по Донецькій області визначається в розмірі 3000,00 гривень, таким чином позивач мав би право на відшкодування моральної шкоди за професійне захворювання в розмірі не більше 15000,00 гривень. (а. с. 31-32).

Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, передбачених ч. ч. 5, 7 ст. 279 ЦПК України, від сторін не надходило.

Суд, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши які вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 11 травня 1999 року по 07 грудня 2020 року працював на Державному підприємстві «Шахта ім. М.С. Сургая», та був звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06 травня 1999 року (а.с. 7-8).

Згідно з актом розслідувань причин виникнення хронічного професійного захворювання, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, від 23 липня 2021 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічна радикулопатія, L5, S1 ліворуч в стадії тривалого загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. (а. с. 9-10).

Згідно довідок до акту огляду МСЕК та про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 12 ААА №222888 від 08 вересня 2021 року, 12 ААА №106001 від 08 вересня 2021 року, позивачу була встановлена третя група інвалідності та втрата професійної працездатності за сукупністю у розмірі 50% (а.с. 11, 12).

Відповідно до Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність хронічного професійного характеру захворювання №24/744 від 09 липня 2021 року, повідомлення про хронічне захворювання від 09 липня 2021 року, виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічна радикулопатія, L5, S1 ліворуч в стадії тривалого загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. (а.с. 13, 14, 15, 16, 17-18, 19, 20).

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням здоров`я.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок недосконалості умов праці на виробництві пошкоджено здоров`я позивача, чим завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров`я, погіршення життєвих умов, що потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП.

Також, встановлено, що відповідач не заперечує проти того, що позивач отримав втрату професійної працездатності під час роботи на Державному підприємстві «Шахта ім. М.С. Сургая».

Вирішуючи питання щодо суми відшкодування матеріальної шкоди суд, враховує вимоги розумності та справедливості, постійний характер негативних наслідків.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач в обґрунтуванні свого позову зазначає, що моральна шкода обумовлена погіршенням життєвих умов, життєдіяльність позивача обмежена, у останнього змінився звичайний спосіб життя, однак ОСОБА_1 не конкретизує в чому саме виразились погіршення його життєвих умов та способу життя.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе та необхідне стягнути з відповідача Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь позивача ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок, що буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням.

Згідно зі ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про доцільність часткового задоволення вимог позову ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, а останній у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд вважає необхідним, на виконання вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави в особі Державної судової адміністрації України витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 454,00 гривень (25000,00 грн. * 908,00 / 50000,00 = 494,00 грн).

Оскільки, відповідно до вимог статті 279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тому, відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця село Водяне, Мар`їнського району, Донецької області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , одноразово, 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 494 (чотириста дев`яносто чотири) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вугледарського

міського суду Донецької області Дочинець С.І.