АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «25»січня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Петлюк В. І.
Суддів Колотило О.О., Рулякова В.І.
за участю прокурора Хоміцької Т.Б.
адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Антонівка, Компаніївського району, Кіровоградської області, мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого:
- вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11.07.2008 року за ст. 190 ч. 2 КК України до 60 год. громадських робіт. 18.06.2009 року постановою Вижницького районного суду кримінальна справа за ст. 389 ч. 2 КК України закрита на підставі ст. 7 КПК України;
- вироком Вижницького районного суду від 10.11.2009 року за ст. 296 ч. 2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
засуджено за ст.186 ч.2 КК України та призначено йому покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 10.11.2009 року та остаточно призначено ОСОБА_2 до відбуття покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено утримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 обчислено з 18 липня 2010 року.
Справа №11-49/2011 р. Головуючий у І інстанції Кибич І.А.
Категорія ст.186 ч.2 КК України Доповідач Петлюк В.І.
Як зазначено у вироку ОСОБА_2 в кінці квітня 2010 року, біля 21 години, в с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, застосовуючи до ОСОБА_3 насилля, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, яке виразилося в нанесенні ударів руками в обличчя, а ногами по тілу, завдав потерпілому фізичного болю та повторно відкрито викрав у потерпілого гроші у сумі 40 грн.,
На цей вирок надійшла апеляція адвоката ОСОБА_1
Наводячи у скарзі свій аналіз зібраних у справі доказів, адвокат зазначає, що ОСОБА_2 за ст. 186 ч.2 КК України засуджено необґрунтовано, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували доведеність пред’явленого останньому обвинувачення.
На думку адвоката, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на висновок суду за цим обвинуваченням, а обґрунтував свій висновок суперечливими доказами, зокрема протоколом явки з повинною ОСОБА_2, який не можна визнати достовірним доказом, оскільки отриманий з порушенням кримінально-процесуального закону, показами потерпілого, свідків, не зазначивши чому до уваги взяті одні докази та відхилені інші.
З урахуванням наведеного просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати та повернути справу прокурору для організації додаткового розслідування, або винести виправдувальний вирок.
Заслухавши доповідь судді, думку адвоката та засудженого, які підтримали апеляційну скаргу, міркування прокурора, яка вважає, що вирок суду як законний слід залишити без зміни, а апеляцію як необґрунтовану без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Як видно з матеріалів справи, органом слідства і судом, досліджено всі ті обставини справи, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому доводи захисника наведені в апеляційній скарзі про однобічність і неповноту проведеного слідства у справі є необґрунтованими.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у повторному відкритому викрадені чужого майна, яке поєднано з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, ґрунтується на зібраних доказах, які судом повно перевірялися і яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України.
Суд навів у вироку мотиви, чому він взяв за основу вироку покази потерпілого ОСОБА_3, оскільки вони узгоджуються між собою, як на досудовому так і судовому слідстві.
Крім цього ці покази потерпілого повністю узгоджуються із показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 58-59), та протоколом явки з повинною ОСОБА_2 (а.с. 12), і дані які є в них свідчать про те, що ОСОБА_2 в кінці квітня 2010 року біля 21 години в с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, застосовуючи до потерпілого насилля, відкрито у нього викрав 40 грн.
Факт побиття ОСОБА_3 не заперечував в судовому засіданні і сам ОСОБА_2
Покази засудженого ОСОБА_2 щодо непричетності до інкримінованого йому злочину суд визнав, як спосіб захисту вибраний ним з метою ухилення від відповідальності.
Необґрунтованим колегія суддів вважає є і посилання захисника на те, що явка з повинною ОСОБА_2 про злочин, який він вчинив відібрана з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки, з матеріалів в справи вбачається, що ця явка написана власноручно і без будь-якого тиску з боку працівників міліції.
Неслушним колегія суддів вважає і твердження захисника, що у ОСОБА_2 погашена судимість за вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11.07.2008 року за яким його було засуджено за ст. 190 ч.1 КК України до 60 годин громадських робіт.
Відповідно до ст. 89 ч.1 п.5 КК України такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
З- мотивувальної частини постанови Вижницького районного суду Чернівецької області від 18.06.2009 року вбачається, що ОСОБА_2 відпрацював громадські роботи тільки 05.06.2009 року, а вирок цього ж суду від 10.11.2009 року свідчить про те, що ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за ст. 196 ч.2 КК України.
Аналіз цих доказів свідчить про те, що строк, який пройшов після відпрацювання ОСОБА_2 громадських робіт і до вчинення ним нового злочину, не є достатнім для погашення попередньої судимості.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_2 за ст. 186 ч.2 КК України кваліфіковані правильно.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 районний суд, як видно із вироку керувався положеннями ст.65 КК України, виходив із сукупності усіх даних, які характеризують особу засудженого і тих обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, і призначив обґрунтоване, необхідне і достатнє покарання для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Не знаходячи підстав для зміни чи скасування вироку, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 без зміни.
Головуючий В.І. Петлюк
Судді О.О. Колотило
В.І. Руляков