12.01.2011

      АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ХЕРСОНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-161    2011   рік                                                         Головуючий у 1 інстанції              

                                                                                                            Стамбула М.І.

Категорія 37                                                                                        Доповідач Семиженко Г.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року січня 12 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

                                                                                головуючого    Семиженка Г.В.

                                                                                суддів:             Базіль Л.В.

                                                                                                         Прокопчук Л.П.

                                                                                при секретарі  Остаповець Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 20 вересня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа Перша Херсонська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

у листопаді 2009 року позивачка звернулася з вказаним позовом до суду посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, після її смерті свідоцтво про право на спадщину за законом 05 травня 2000 року отримали відповідачі у справі, оскільки померлою ОСОБА_6 на користь позивачки було складено заповіт на все майно, у позові поставлено питання про визнання вказаного свідоцтва недійсним.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 20 вересня 2010 року позов задоволено, визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 травня 2000 року, видане Першою нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 3-2265, на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_7 після померлої ОСОБА_6, та свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 травня 2000 року, видане Першою нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 3-2265, на ім’я ОСОБА_3, після померлого ОСОБА_7

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_3 з посиланням на його незаконність та необґрунтованість поставила питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді справи сторони свої процесуальні позиції підтримали.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегії суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін 06 грудня 1990 року ОСОБА_6 було складено заповіт на користь позивачки, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, свідоцтво про право на спадщину за законом після її смерті отримали  ОСОБА_7 та ОСОБА_5, ОСОБА_7 05 квітня 2004 року помер, його майно успадкувала ОСОБА_3 і 29 липня 2005 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 5-7, 23-24).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до приведеної норми процесуального права предметом доказування для особи, яка звернулася із позовом до суду, є питання порушення її законного права, свободи чи інтересу.

Ухвалюючи рішення за нормами ЦК України суд першої інстанції не прийняв до уваги, що спірні правовідносини сторін виникли у 1994 році після смерті спадкодавця ОСОБА_6, коли був чинним ЦК Української РСР.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Матеріали справи не містять даних про те, що позивачкою спірна спадщина була прийнята у відповідності до ст. 549 вказаного Кодексу, даною стороною у справі не було доведено, а рішенням суду не встановлено, які саме права, свободи чи інтереси позивачки було порушено діями відповідачів, відповідно і не вирішено питання про їх поновлення.

За таких обставин та процесуальної позиції позивачки у справі рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим, його слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3, 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 20 вересня 2010 року скасувати.

ОСОБА_4 у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, на нього протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий                                                                         _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Судді                                                                                    _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _