13.01.2011
Справа № 22ц –313/11р. Головуючий в 1 інстанції :
Зубов О.С.
Категорія 41 Доповідач : Бездрабко В.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2011 року січня місяця 13 дня колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого : Кузнєцової О.А.
Суддів : Приходько Л.А.
Бездрабко В.О.
при секретарі : Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на заочне рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 06 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні приміщенням,
в с т а н о в и л а :
В березні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона та відповідачі мешкають у будинку АДРЕСА_1
У 2004 році ОСОБА_5, які проживають на першому поверсі будинку, самовільно зайняли пожежний прохід, який веде до внутрішнього двору, чим порушують права інших мешканців будинку.
На підставі ст.391 ЦК України просила зобов»язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні пожежним проходом; перенести металеві двері від пожежного проходу на встановити їх на стінці, котру мешканці заклали цеглою.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 06 липня 2010 року позов задоволено, зобов»язано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не перешкоджати користуватися приміщенням, зобов»язано їх перенести металеві двері від пожежного проходу та встановити їх на стіні, яку мешканці заклали цеглою.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2010оку заява ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення від 06 липня 2010 року залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять заочне рішення суду скасувати, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначили, що позивачкою не надано доказів на підтвердження створення ними перешкод щодо користування їй пожежним проходом.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є співвласницею квартири АДРЕСА_1. Згідно договору дарування від 03 липня 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві власності належить квартира №73 зазначеного будинку.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
Сторонами не заперечується, що в під»їзді будинку знаходиться пожежний прохід, який згідно плану забудови повинен виходити до внутрішнього двору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі самовільно без необхідних дозволів здійснили прибудову підсобного приміщення на місці аварійного пожежного проходу під»їзду будинку, чим порушують права інших власників квартир будинку, у тому числі і позивачки.
Проте, дослідивши докази зібрані у справі та долучені до апеляційної скарги ОСОБА_5, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, а саме розглядом справи у відсутність відповідачів та їх представника, не повідомлених в порядку ст.74 ЦПК України про день та час розгляду справи, погодитися з вказаним висновком суду не можна.
З довідки ЖЕД - 4 комунального підприємства «Таврійський»від 17 серпня 2010 року встановлено, що проходи на рівні перших поверхів у під»їздах будинку на прохання мешканців були закладені безпосередньо працівниками житлово-експлуатаційної ділянки у 1979 році (а.с.56). Даний факт знайшов своє підтвердження і в колективному зверненні мешканців будинку направленому на адресу апеляційного суду.
Таким чином можна дійти висновку про відсутність вини з боку відповідачів щодо закриття пожежного проходу будинку.
Також з акту ЖЕД-4 від 31.07.2008р., довідки головного архітектора ВАТ «Херсон-Діпромісто»від 27.07.2010р., №233 вбачається, що приміщення під»їзду, яке примикає до квартири відповідачів є частиною наскрізного проходу та не є прибудовою до квартири №73 (а.с.10, 55).
Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення ст.ст.213, 214 ЦПК України не прийняв до уваги те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартира №73 належить на праві власності лише з 2008 року, проте, як стверджує ОСОБА_6 у позовній заяві, перешкоди їй чиняться з 2004 року ; ОСОБА_3 на теперішній час не є власником зазначеної квартири; суд не з»ясував та в рішенні не зазначив доказів, на підставі яких дійшов висновку про встановлення саме відповідачами металевих дверей та необхідність їх перенесення на стіну без будь-якого посилання на місце їх розташування відповідно до технічної документації під»їзду будинку, в якому проживають сторони.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що під час вирішення справи ОСОБА_6 не довела обставини, на які посилалася, як на підставу позову, висновки суду не відповідають зібраним у ній доказам, а тому постановлене у справі заочне рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.
Заочне рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 06 липня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні приміщенням, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :