11.01.2011

Справа №22ц-12402, 2010р.                                  Головуючий в 1-й інстанції

                                                       Ширінська О.Х.

Категорія:   33                                                                                 Доповідач –Ігнатенко П.Я.

У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

          2010 року січня місяця “11” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

                                  Головуючого –Орловської Н.В.

                                             Суддів: Майданіка В.В., Ігнатенко П.Я.

                                     при секретарі – Склярському П.М.,

                                 з участю прокурора –Пуляєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 23.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_3  до держави в особі Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті незаконного засудження ,-

в с т а н о в и л а:

          У березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом до держави, просив стягнути на свою користь кошти на відшкодування втраченого доходу за три роки і три місяці перебування під вартою в розмірі 109731,88 грн. та 24375,00 грн. моральної шкоди. В судовому засіданні уточнив позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, просив стягнути 100 тис.грн. моральної шкоди.

Рішенням Голопристанського районного суду  Херсонської області від 23.11.2010 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 посилається на  неповне з»ясування обставин справи, незаконність даного рішення, зокрема апелянт вказує на те, що ОСОБА_3 засуджений в 1988 році, відбував покарання, а в 1991 році вирок переглянуто та закрито провадження по справі в зв»язку з відсутністю складу злочину в його діях, в зв»язку з чим, на думку апелянта, ОСОБА_3 визнаний невинуватим з моменту засудження та заподіяна шкода підлягає відшкодуванню, незалежно від вини службових осіб органів дізнання, слідства, прокуратури та суду. Просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Письмових заперечень до суду не надходило.

          Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 443 ЦК УРСР (1963 р.), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування взяття під варту як запобіжного заходу, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог Указу Президії Верховної Ради СРСР від 18.05.1981 року «Про відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями державних та громадських організацій, а також посадових осіб при виконанні службових обов»язків»підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна громадянину в результаті незаконногозасудження.

          Суд першої інстанції встановив, що вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 19.07.1988 року ОСОБА_3 засуджений за ч.3 ст. 154 КК України до п»яти років позбавлення волі у ВТК посиленого режиму з конфіскацією майна (а.с. 4-5), вказаний вирок переглянуто постановою президії Херсонського обласного суду від 23.08.1991 року та внаслідок внесення змін до Кримінального кодексу, зокрема до ст. 154 КК України, в діях ОСОБА_3 (на момент перегляду справи) відсутній склад злочину (а.с. 6-7).

          Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов правильного висновку, що постановлений з дотриманням вимог закону вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 19.07.1988 року, після внесення змін до ст. 154 КК УРСР Законом України «Про захист споживчого ринку в Українській РСР»від 25.06.1991 року, скасований з підстав  декриміналізації вчиненого діяння,  а не в зв»язку з незаконним засудженням ОСОБА_3 Інших підстав при скасуванні вироку не наведено.

          Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки факту незаконного засудження не встановлено, підстав для відшкодування шкоди немає.

          Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонам докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

          Оскільки порушень норм матеріального і процесуального права, що можуть слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, а перевірені доводи заявника висновків суду не спростовують, то підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, рішення законне та обґрунтоване і має бути залишено без змін.

          Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 –відхилити.

          Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 23.11.2010 року ,- залишити без змін.

          Ухвала може бути оскаржена протягом 20 днів з моменту її проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:  

Судді: