19.01.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-12070 2010р. Головуючий в І інстанції Гуцалюк О.В.
Категорія 46 Доповідач: Лободзінський С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року січня місяця 19 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Семиженка Г.В.
Суддів: Лободзінського С.В.
Прокопчук Л.П.
при секретарі: Ващенко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 04 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
В С Т А Н О В И Л А:
У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_3 зазначала, що перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, під час якого за спільні кошти придбали житловий будинок по АДРЕСА_1
Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Шлюб з ОСОБА_2 розірвала 28 травня 2009р.
Посилаючись на відмову відповідача добровільно поділити жилий будинок, невиконання ним батьківського обов’язку по матеріальному забезпеченню дочки, яка знаходиться на повному її утриманні, ОСОБА_3 просила відповідно до ст. 60 СК України, ст. 372 ЦК України поділити спірне майно подружжя, збільшивши її частку у жилому будинку до 2/3 частин з передбачених у ст. 70 СК України підстав.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 04 листопада 2010р. з посиланням на положення ст. ст. 60, 70 СК України, ст.372 ЦК України позов задоволено, визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_2 і неповнолітньою ОСОБА_5 право власності по 1/3 частині жилого будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1
Як вбачається з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо необхідності визнання за сторонами у справі та їх неповнолітньою дочкою права власності на спірний будинок у визначених судом частинах обґрунтовані досягнутою між сторонами позицією.
У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, просить рішення скасувати, постановити нове, яким поділити спірний будинок з врахуванням рівності часток подружжя у спільному сумісному майні.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про її задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Вийти за межі позовних вимог суд має право лише у випадках прямо передбачених законом, про що йдеться у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009р. „Про судове рішення у цивільній справі”.
Зазначених вимог закону і роз’яснень Пленуму Верховного Суду України суд у розглянутій справі не дотримався.
Згідно наведених у позовній заяві позовних вимог (а.с. 5-6) позивачка просила поділити спільне сумісне майно подружжя, що складається з жилого будинку та господарських споруд і з врахуванням обставин, що мають істотне значення, відступити від рівності часток, збільшивши її частку до 2/3 та зменшити частку відповідача до 1/3 частини у спірному будинку.
Будь-які дані про зміну позивачкою позовних вимог у справі відсутні.
Проте суд, вирішуючи спір, всупереч заявленим позовним вимогам про поділ сумісного майна подружжя вийшов за їх межі і визнав за позивачкою ОСОБА_3, відповідачем ОСОБА_2 та їх неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 право власності по 1/3 частині спірного майна при відсутності спору про право власності, допустивши при цьому порушення ст. ст. 11, 213 ЦПК України та неправильне застосування до спірних правовідносин положень ст. ст. 60, 70 СК України, ст. 372 ЦК України.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ухвалене судове рішення з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України слід скасувати, постановити нове, яким вирішити спір по суті.
Судовою колегією встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 7). Від шлюбу мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно довідки виконавчого комітету Роздільненської міської ради №1951 від 17.06.2010р. проживає з позивачкою ОСОБА_3 (а.с. 8, 9).
28 травня 2009р. шлюб між сторонами розірвано (а.с. 10).
Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з позивачкою відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 24 червня 1999р. придбав жилий будинок з господарськими спорудами у АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Договір купівлі-продажу жилого будинку ОСОБА_2 зареєстрований у БТІ м. Херсона, про що свідчить штамп БТІ на зворотній сторінці договору (а.с. 13 зворот).
Про те, що власником жилого АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 свідчись запис у довідці про приналежність будинковолодіння, вивченої колегією суддів інвентарної справи спірного будинку.
Факту придбання за спільні кошти для спільного користування жилого будинку не заперечують і сторони у справі.
З врахуванням положень ст. 60 СК України та на підставі вивчених доказів, колегія суддів приходить до висновку про те, що набуте подружжям під час шлюбу майно є їх спільною сумісною власністю.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, або законом.
Суд може відступити від рівності часток подружжя при поділі майна при наявності, передбачених ч. 2, 3 ст. 70 СК України обставин, а саме: коли відповідач не дбає про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав або знищив чи пошкодив частину майна, витратив його на шкоду інтересам сім’ї або коли на утриманні одного з подружжя проживають неповнолітні діти.
Заявляючи позовні вимоги про поділ майна позивачка просила збільшити її частку у жилому будинку до 2/3 частки, пославшись на невиконання відповідачем обов’язку по утриманню неповнолітньої дочки, яка проживає з нею.
Оскільки зменшення частки одного з подружжя при поділі майна пов’язується законом з наявністю певних обставин, підтверджених відповідними доказами, колегія суддів не знаходить підстав для збільшення частки позивачки у спірному майні, так як вона не надала суду доказів протиправного використання майна відповідачем всупереч інтересам сім’ї та не зверталась з позовними вимогами про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки, несумлінна виплата яких може бути умовою зменшення його частки при поділі майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, ст. ст. 60, 70 СК України, ст. 372 ЦК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 04 листопада 2010 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Відмовити у збільшенні її частки у спільному майні подружжя.
Поділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 житловий АДРЕСА_1 і є їх спільною сумісною власністю з врахуванням рівності часток по Ѕ його ідеальних частин.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: