Справа №22ц-2030/06 Головуючий в 1 інстанції:
Сорочан Ю.О. Категорія 40
Доповідач: Приходько Л.А.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року серпня місяця 09 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Семиженко Г.В.
суддів Лісової Г.Є.
Приходько Л.А.
при секретарі Літвіновій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 червня 2006 року в справі
за позовом
ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) «Колос» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди,
встановив:
В січні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом зазначивши, що в період часу з 20 червня по 20 жовтня 2005 року він працював в СТОВ « Колос» ІНФОРМАЦІЯ_1. В порушення вимог трудового законодавства з ним не проведений розрахунок при звільненні, не виплачена заробітна плата за весь час роботи та не видана трудова книжка. Вважає, що заборгованість по заробітній платі складає не менш ніж 2600грн. Просив суд стягнути з відповідача на його користь заробітну плату в розмірі 2600грн., середній заробіток за весь час затримки та моральну шкоду в розмірі 1000грн.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 червня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволений частково. З СТОВ «Колос» стягнуто на користь ОСОБА_1. 2600грн., заборгованості по заробітній платі, 8041.48грн середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, 1000грн., моральної шкоди та 200грн за отриману юридичну допомогу. Крім того з відповідача стягнуто в доход держави судові витрати в розмірі 114.91грн., та на користь ДП «Судовий інформаційний центр» за інформаційно-технічне забезпечення 30грн.
В апеляційній скарзі СТОВ «Колос» просить скасувати рішення суду в повному обсязі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, судом не з'ясовано, що заробітна плата позивачу встановлена при прийомі його на роботу відповідно до штатного розкладу в розмірі 400грн., і вказаний розмір заробітної плати був узгоджений з ОСОБА_1., а в наказі про прийом його на роботу була допущена помилка щодо розміру заробітної плати, яка була виправлена секретарем з порушенням правил діловодства. На час звільнення заборгованість по зарплаті підприємства перед позивачем була відсутня, за трудовою книжкою позивач до підприємства не звертався, тому вважає, що висновки суду про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, та моральної шкоди відсутні.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарга, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. перебував з СТОВ «Колос» в трудових правовідносинах. Відповідно до вимог ст. 23 КЗпП України між сторонами укладений строковий трудовий договір, а саме наказом НОМЕР_1ОСОБА_1. прийнятий на роботу на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 на період проведення збиральних робіт з 21.06.2005року. Наказом НОМЕР_2 ОСОБА_1. звільнений з роботи в зв'язку з закінченням збирання врожаю з 20.11.2005 року.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що при укладанні трудового договору між сторонами були визначені умови оплати праці позивача - встановлений оклад в розмірі 1000грн. про що було зазначено в наказі НОМЕР_1, вказана обставина визнана під час розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача - генеральним директором СТОВ «Колос» Гнєздовим В.О. .
В порушення вимог ст. 103 КЗпП України, відповідач в односторонньому порядку, без повідомлення в встановлені законом строки, позивача змінив умови оплати праці останнього в бік погіршення, встановивши оклад в розмірі 400грн з 21.06.2005 року, зробивши виправлення в наказі НОМЕР_1. Вказана обставина також визнана під час розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, а тому доводи апелянта про те, що при прийомі на роботу позивачу був встановлений оклад в розмірі 400грн., про що позивачу було відомо не можуть бути прийняті колегією суддів. Крім того, апелянтом, в супереч вимог ст.. 60 ЦП України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не надано жодного доказу, що ОСОБА_1. був особисто повідомлений про зміну умов оплати праці в бік погіршення, та достовірно знав, що тому щомісячно нараховується заробітна плата в розмірі 400грн. Надання позивачу послуг в рахунок заробітної плати, та продаж макухи в рахунок заробітної плати не може свідчити про те, що останній знав про розмір нарахованої йому заробітної плати, та погоджувався з ним.
Враховуючи наведене суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1., та обчислення середньої заробітної плати повинні розраховуватися виходячи з встановленого окладу в розмірі 000грн, оскільки якщо працівник не був повідомлений про зміни умов оплати праці бік погіршення діють попередні умови праці. Нові (змінені) умови праці при цьому е набувають чинності, а одержувана працівником оплата праці за юридичною і соціально-економічною природою повністю являється заробітною платою, тому вона нараховується повністю при обчислені у відповідних випадках середньої заробітної плати.
Проте судом першої інстанції неправильно визначений розмір заборгованості о заробітній платі в сумі 2600грн., без врахування фактично відпрацьованого часу позивачем. Так, відповідно до наданих суду відповідачем відомостей по заробітній латі за період з червня по жовтень 2005 року(а.с.27-31) вбачається, що ОСОБА_1. червні відпрацював 4 робочі дні, в жовтні 3 робочі дні, а липень, серпень та вересень повний місяць. Тому розмір заробітної плати в червні та жовтні визначається
відповідно до фактично відпрацьованих позивачем робочих днів та середньоденного заробітку., та складає в червні 2005 року- 160.00грн ( 1000грн. : 25 робочі дні в червні * 4 відпрацьованих робочих дня = 160грн); в жовтні 2005 року - 115.38грн (1000грн : 26 робочі дні в жовтні * 3 відпрацьованих робочих дня = 115.38грн). Таким чином заробітна плата ОСОБА_1 за період знаходження його в трудових відносинах з відповідачем становить 3275.38грн.
З врахуванням отриманих позивачем в рахунок заробітної плати послуг та макухи (а.с. 18), його заробітна плата на момент звільнення складає 2151.38грн. без вирахування обов'язкових податків та платежів (3275.38 -984-140=2151.38)
Проте в порушення вимог ст. 116 КЗпП України в день звільнення 20.11.2005 року СТОВ «Колос» не виплатило позивачу всіх належних йому сум, що відповідно до ст.. 117 КЗпП України є підставою для стягнення на корить позивача середнього заробітку за весь час затримки.
Дійшовши правильного висновку щодо обгрунтованості позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд, разом з тим, неправильно визначив розмір суми середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача.
По-перше, суд стягнув середній заробіток за період з жовтня 2005 року по день винесення рішення суду, при цьому суд не звернув уваги на те, що відповідно до наказу №НОМЕР_2 та запису в трудовій книжці позивача (а.с.20,21) позивач звільнений з 20.11.2005 року, тобто середній заробіток повинен бути стягнутий за період з 21.11.2005 року по 21.06.2006 року, по день постановлення судового рішення.
По-друге, суд визначив розмір середнього заробітку без дотримання Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року №100 (зі змінами). Розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, обчислений відповідно до Порядку, складає 6999.72грн. без вирахування обов'язкових податків та платежів ( 38.46грн середньоденний заробіток за вересень, жовтень 2005 року * 182 робочих дні за весь час затримки розрахунку = 6999.72грн).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2600грн. заборгованості по заробітній платі та 8041.48грн за затримку розрахунку, слід змінити стягнувши відповідно 2151.38грн. заборгованості по заробітній платі, та 6999.72грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Також підлягає зменшенню стягнутий судом розмір судового збору на користь держави до 100.01грн., у відповідності до розміру задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в порушення вимог ст. 47 КЗпП України, відповідач не виконав покладений на нього обов'язок видати в день звільнення працівникові належно оформлену трудову книжку. Доводи апелянта про те, що трудова книжка була своєчасно оформлена та зберігалася на підприємстві, оскільки позивач не звертався до адміністрації за нею не грунтуються на законі, тому, що законодавцем покладений обов'язок по видачі трудової книжки саме на власника або уповноваженого ним органу. Апелянтом не надано жодного доказу, що підприємство намагалося виконати зазначений обов'язок, також апелянтом не спростовані доводи позивача, що він особисто неодноразово звертався за отриманням трудової книжки до відповідача.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи, що несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні та несвоєчасна видача трудової книжки вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки він не мав можливості утримувати свою сім'ю, та був позбавлений можливості влаштуватися на іншу роботу, колегія суддів погоджується з висновком суду, що порушенням його законних прав позивачу заподіяно моральну шкоду. Розмір моральної шкоди в сумі 1000грн. Визначений судом першої інстанції відповідно до характеру правопорушення, глибини моральних страждань, ступеня вини відповідача та з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Оскільки в зазначеній частині судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування та зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 303,307,309,314 ЦПК України, ст.ст. 47, 116,117, 237-1 КЗпП України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» задовольнити частково.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 червня 2006 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та судового збору змінити.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на користь ОСОБА_1 2151.38грн. заборгованості по заробітній платі без врахування обов'язкових податків і зборів та 6999,72грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку без врахування обов'язкових податків та платежів; а також судовий збір в доход держави в розмірі 100.01грн.
В решті частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.