У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Мельника Ю.М.,
суддів - Буцяка З.І. , Ковальчук Н.М.
з участю секретаря - Міщук Л.А.
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Острозького районного суду від 24 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи співвласників майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства «Плосківське»ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно ,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2010 року позивач звернувся в суд із таким позовом і вказував, що 20 лютого 2002 року збори співвласників майнових паїв колишнього КСП «Плосківське»прийняли рішення про виділення йому в рахунок частини майнового паю квартири АДРЕСА_1.
13 липня 2002 року відповідно до акту прийняття-передачі вказану квартиру було передано позивачеві.
Оскільки КСП «Плосківське»на час передачі квартири не виготовило на цю квартиру правовстановлюючих документів і в даний час це підприємство ліквідоване, що позбавляє позивача можливості оформити відповідні документи , то позивач просив визнати його право власності на спірну квартиру.
Рішенням Острозького районного суду від 24 листопада 2010 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказував на незаконність рішення місцевого суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи , через неповноту з»ясування судом обставин справи та просив рішення місцевого суду скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вказував, що місцевий суд не врахував , що КСП «Плосківське» ліквідоване і позивач позбавлений можливості вирішити вказаний спір з цим підприємством , а місцевий суд всупереч вимогам ст. 321 ЦК України не захистив право власності позивача . В інший спосіб, окрім судового , він захистити це право не може.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 –ОСОБА_1, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просила скаргу задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з»явився без поважних на те причин.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Справа № 22-124-11 суддя головуючий у суді 1 інст. Василевич О.В. категорія № 5 суддя доповідач Мельник Ю.М.
Відмовляючи у задоволенні позову , місцевий суд вірно виходив із того , що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту прийняття зборами співвласників майнових паїв рішення про передачу ОСОБА_2 спірної квартири.
Такий висновок суду 1 інстанції колегія суддів вважає законним і обґрунтованим , оскільки він ґрунтується на досліджених судом доказах та відповідає вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач із посиланням на ст. 328, 392 ЦК України просив визнати за ним право власності на спірну квартиру.
Відповідно до ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Частинами 1 та 4 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності. На підставі ст. 9 зазначеного Закону право розпоряджатися своїм паєм член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Тоді ж в нього виникає право на пай натурою. Згідно з п.п. 9 та 16 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, виділення із складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групі власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється згідно із затвердженою загальними зборами членів колективного сільськогосподарського підприємства структурою пайового фонду та не інакше як на підставі рішення зборів співвласників майнових паїв. Лише спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку. Пунктом 12 цього ж Порядку встановлено, що питання розподілу майна пайового фонду вирішується загальними зборами співвласників майнових паїв, які затверджують подані комісією пропозиції, після чого згідно з п. 15 Порядку таке майно виділяється підприємством правонаступником з оформленням акту приймання-передачі.
Зазначене свідчить , що законодавством встановлено, що питання розподілу майна пайового фонду відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників майнових паїв.
В позовній заяві та в судовому засіданні позивач обгрунтовував свої вимоги тим, що 20 лютого 2002 року збори пайовиків КСП «Плосківське»прийняли рішення про виділення йому квартири у шестиквартирному житловому будинку і вказане рішення зафіксовано у протоколі зборів пайовиків КСП «Плосківське». На підставі вказаного рішення цю квартиру згідно акту прийому-передачі передали позивачеві.
Із матеріалів справи вбачається, що протокол № 1 зборів пайовиків КСП «Плосківське» від 20 лютого 2002 року міститься в книзі розпоряджень СФГ «Плосківське»( а.с. 54-59), хоча СФГ «Плосківське»не є правонаступником КСП «Плосківське» а.с. 16 ) Сам протокол не містить відомостей про кількість присутніх на зборах співвласників майнових паїв , що позбавляє суд можливості зробити висновок про правомочність зборів.
Інших доказів про наявність кворуму на зборах позивач суду не наддав.
У резолютивній частині рішення зборів зазначено , що збори прийняли рішення про виділення квартири в 6-ти квартирному житловому будинку ОСОБА_2 ( а.с. 58) В рішенні немає інформації яку квартиру ( № квартири) збори вирішили виділити ОСОБА_2 та немає інформації про те, що квартира ОСОБА_2 виділена в рахунок майнового паю.
Натомість , надана позивачем до позовної заяви виписка із рішення зборів пайовиків КСП «Плосківське»від 20 лютого 2002 року містить у собі інформацію про кількість присутніх на зборах співвласників ( 265 присутніх із 423 всіх) ( а.с. 8). Окрім того , у виписці з рішення містяться відомості про те, що ОСОБА_2 виділялася АДРЕСА_1 в рахунок майнового паю.
Із зазначеного вбачається , що виписка із рішення зборів пайовиків КСП «Плосківське»від 20 лютого 2002 року по своєму змісту не відповідає самому тексту рішення зборів пайовиків КСП «Плосківське»від 20 лютого 2002 року , а тому суд першої інстанції правомірно не визнав виписку із рішення належним та допустимим доказом.
Місцевий суд також прийшов до вірного висновку про неналежність та недопустимість , як доказу, самого рішення зборів пайовиків КСП «Плосківське»від 20 лютого 2002 року , оскільки в ньому були відсутні відомості про кворум на зборах співвласників майнових паїв , а в самому тексті цього документа немає висновків про те, що збори прийняли рішення про передачу конкретної квартири ОСОБА_2 в рахунок майнового паю.
З урахуванням зазначеного колегія суддів прийшла до висновку , що суд першої інстанції , відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову , правильно виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту прийняття загальними зборами співвласників майнових паїв колишнього КСП «Плосківське»рішення про передачу ОСОБА_2 квартири в рахунок майнового паю .
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, дав належну правову оцінку доказам у справі, вірно визначився у правовідносинах, що виникли між сторонами, і правильно вирішив спір.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, то колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст. 308 , 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Острозького районного суду від 24 листопада 2010 року залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду , проте можуть бути оскаржені безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ними законної сили.
Головуючий:
Судді: