Справа № 2-541/2011  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И  

19 січня 2011 року                     м. Сімферополь  

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О, при секретарі Халілової Е.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-я особа Гаражно-будівельний кооператив № 19 про визнання договору недійсним,  

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним з моменту укладення договір переоформлення гаражів АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в ГБК-19, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 05.02.2009 року. Також просила покласти на позивача судові витрати, стягнувши на її користь 2000 грн. правової допомоги.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що підчас шлюбу із відповідачем вони придбали два гаражі в нульовому циклі в ГБК-19, які потім відбудували підчас шлюбного життя. При вирішенні судового спору між ними про розділ спільного майна подружжя, з’ясувалося, що ОСОБА_4 без її згоди самовільно продав зазначені гаражі ОСОБА_5 Вважає цю угоду недійсною, так як вона була вчинена без її згоди щодо спільного майна подружжя.  

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що він взагалі не придбав і не продавав спірні гаражі. Предмет спору йому невідомий, оскільки цими гаражами він користувався як чужими.  

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив. Наявність матеріалів у справі суд вважає достатньою для її розгляду за його відсутністю.  

Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.  

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з 05.08.1978 року знаходилися у зареєстрованому шлюбі. 27.02.2009 року Київським районним судом м. Сімферополя було прийнято рішення про розірвання між ними шлюбу.  

Підчас знаходження у шлюбі, у 2007 році подружжя ОСОБА_3 придбали гаражі АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в ГБК-19, що підтверджується договорами переоформлення гаражної споруди, укладеними ОСОБА_4 із ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с. 13,14)  

Зазначена обставина також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_6, яка суду пояснила, що дійсно в 2007 році, точно дату вона вже не пометає, разом із нині покійним ОСОБА_7, в гаражному кооперативі № 19 продали належні їм на той час сусідські гаражі ОСОБА_4 Договори переоформлення укладали в ГБК-19. Гаражі на той час представляли собою лише оглядові ями, тобто були в нульовому циклі.  

Крім цього факт придбання спірних гаражів ОСОБА_4, що він заперечує, підтверджується посвідченням на членство у ГБК-19, де зазначено, що членські внески вносилися ОСОБА_4 за три гаражі, в тому числі і за два спірних.  

З огляду на зазначене, суд критично ставиться до пояснень відповідача про незнаходження спірного майна в числі спільного майна подружжя, і вважає це лише способом захисту відповідача від пред’явленого позову.  

В п.п. б) пункту 8 Постанови Пленуму ВС України № 5 від 28.06.1991 року (із змінами) зазначено, що внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю – наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя.  

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.  

Згідно до ст. 61 СК України, об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.  

В силу ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.  

Судовим розглядом встановлено, що 05 лютого 2009 року, підчас знаходження в провадженні Київського районного суду м. Сімферополя справи № 2-2912/09 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, останній без отримання на то згоди своєї дружини ОСОБА_3, уклав із ОСОБА_5 договір переоформлення гаражних споруд, за яким відчужив спірні гаражі АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в ГБК-19.  

Відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України, дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.  

Згідно із ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.  

На підставі наведеного, суд вважає, що відчуження спірних гаражів відповідачем відбулося з порушенням норм СК України, без згоди на то його дружини, у зв’язку із чим договір по його відчуженню є недійсним з моменту його укладення, тобто з 05.02.2009 року.    

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати у розмірі 120 грн. на ІТЗ розгляду справи у суді, сплачені позивачкою при подачі позову, підлягають стягненню з відповідач на її користь. На користь держави з відповідача підлягає стягненню 51 грн. судового збору.  

В частині вимог позивачки про стягнення 2000 грн. - витрат на правову допомогу, які не є позовними вимогами і відносяться до питання судових витрат, - суд відмовляє, оскільки ці витрати належними доказами не підтверджені.  

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 65 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд  

ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.  

Визнати недійсним договір переоформлення гаражів АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в ГБК № 19 у м. Сімферополі, укладений 05 лютого 2009 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з моменту його укладення.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 120 грн. судових витрат та на користь держави 51 грн. судового збору.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя:  

                                Справа № 2-541/2011  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И  

(резолютивна   частина)  

19 січня 2011 року                     м. Сімферополь  

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О, при секретарі Халілової Е.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-я особа Гаражно-будівельний кооператив № 19 про визнання договору недійсним,  

ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.  

Визнати недійсним договір переоформлення гаражів АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в ГБК № 19 у м. Сімферополі, укладений 05 лютого 2009 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з моменту його укладення.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 120 грн. судових витрат та на користь держави 51 грн. судового збору.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя: