Справа № 2-470/2011  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И  

18 січня 2011 року                     м. Сімферополь  

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О, при секретарі Халілової Е.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору недійсним,  

ВСТАНОВИВ:  

Позивачка через свого представника звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати недійсним правочин по відчуженню ОСОБА_4 автомобілів MAN д/н НОМЕР_3 і Mersedes д/н НОМЕР_2.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що ці автомобілі були придбані підчас її шлюбу із ОСОБА_4, проте останній без її згоди реалізував автомобілі, через що їх наразі неможливо поділити між ними у спорі про розділ спільного сумісного майна подружжя.  

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, суду пояснила, що встановити дату і місце укладення правочинів по відчуженню спірних автомобілів вони наразі не змогли.  

Представник відповідача із позовом не погодився, суду пояснив, що також не знає коли і як ці автомобілі вибули з власності відповідача, але зазначає, що ними ОСОБА_4 начебто розплатився за займані гроші на придбання цих самих автомобілів.  

Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наявних на час розгляду справи обставин.  

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.  

Згідно до ст. 61 СК України, об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.  

В силу ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.  

Судовим розглядом встановлено, що спірні автомобілі дійсно були придбані подружжям підчас їх шлюбу. Так, згідно із відповідями Сімферопольського ВРЕР при УДАІ,  спірний автомобіль MAN д/н НОМЕР_3 був зареєстрований 28.11.2007 року за ОСОБА_4, та знятий з обліку для реалізації 09.04.2009 року, а 13.04.2009 року він вже був зареєстрований за ОСОБА_6 Автомобіль Daimler-Bens д/н НОМЕР_2 був зареєстрований за ОСОБА_4 30.06.2006 року, знятий з обліку для реалізації 10.04.2009 року і 10.04.2009 року зареєстрований за ОСОБА_5  

Виходячи зі смислу ст. 202 ЦК України, сама по собі реєстрація транспортного засобу чи зняття його з реєстрації не є правочином.  

Зробленими судом запитами на прохання представника позивача, встановити за яким саме правочином відбулася реалізація спірних автомобілів не представилося можливим. Самою позивачкою суду також не надано в підтвердження будь-яких даних щодо спірних угод (правочинів). У зв’язку із чим суд позбавлений можливості точно визначити предмет спору, а саме дату, місце, час та інші умови укладеного (укладених) правочину, якій оспорюється позивачкою.  

За статтею 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.  

Згідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.  

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.  Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.   Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.  

На час розгляду справи, навіть при сприянні судом в здійсненні прав позивача, суду не було надано оскарженого правочину, не зазначено місце його знаходження чи укладення, що унеможливлює задоволення позову за таких обставин. Позивач намагається перекласти свої обов’язки щодо збору та надання доказів на суд, що не є припустимим.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.  

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 65 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд  

ВИРІШИВ:  

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя: