КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

                                                                                              Справа № 2-454/2011  

Р І Ш Е Н Н Я

іменем  України

26 січня 2011 року         Корабельний районний суд  м. Миколаєва у складі:

                     головуючого – судді Непши О.І.,

при секретарі – Піроженко А.О.,  

за участю позивача – ОСОБА_2,

представника позивача – ОСОБА_3,

представників відповідача – Чижикова В.В., Чорного М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Миколаївський монтажно-заготівельний завод» про поновлення на роботі, зобов’язання передати печатку товариства, статутні, звітні та бухгалтерські документи,

в с т а н о в и в :

09 липня 2010 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив поновити йому строки на звернення до суду, пропущені з поважних причин, та поновити його на посаді генерального директора ВАТ «Миколаївський монтажно-заготівельний завод».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що з 19 квітня 2006 року він працював на посаді директора ВАТ «ММЗЗ». 10 вересня 2008 року позачерговими зборами акціонерів товариства, рішення яких було оформлено протоколом № 1/2008, він був звільнений з посади. Вказаним рішенням одночасно припинені повноваження голови наглядової ради ОСОБА_6, а директором заводу обраний Чижиков В.В. З наказом про звільнення позивач не був ознайомлений. Рішенням господарського суду Миколаївської області, яке залишене в сили постановою Одеського апеляційного господарського суду та ухвалою Вищого господарського суду України, рішення загальних зборів акціонерів від 10 вересня 2008 року скасоване. Відтак, позивач зазначає, що Чижиков В.В. обіймає посаду керівника товариства без правових підстав. Позивач зазначає, що повідомлень про його звільнення товариство йому не надсилало, трудова книжка залишається на підприємстві, розрахунок при звільненні з ним не проведений. Вказує, що після прийняття ухвали 21 травня 2010 року Вищим господарським судом України в нього виникло право на звернення до суду із позовом про поновлення на роботі, тому що без вирішення питання стосовно законності його звільнення з роботи він не мав можливості звернутися до суду за захистом порушеного права, пов ’ язаного із поновленням його на роботі.

05 жовтня 2010 року позивач збільшив позовні вимоги та просив поновити йому строки на звернення до суду, пропущені з поважних причин, поновити його на роботі на посаді генерального директора ВАТ «Миколаївський монтажно-заготівельний завод», зобов ’ язати відповідача передати йому печатку товариства, статутні, звітні та бухгалтерські документи (а.с.19).

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні, обставини, викладені у позові, підтвердили.

Позивач додатково пояснив, що дійсно у квітні 2006 року рішенням загальних зборів товариства він був обраний на посаду генерального директора ВАТ «ММЗЗ», а рішенням позачергових зборів акціонерів від 10 вересня 2008 року звільнений з посади. Господарським судом Миколаївської області останнє рішення загальних зборів від 10 вересня 2008 року скасоване. Рішення суду набрало законної сили. З того часу, вважає позивач, у нього виникло право на звернення до суду із позовом про поновлення на роботі. Разом з тим, вказати причини пропуску строку на звернення до суду та їх поважність позивач не зміг.

Представник позивача вказав, що через те, що позивачу не була належним чином вручена копія наказу про звільнення та не видана трудова книжка, то відповідно і строки на звернення до суду, встановлені ст.233 КЗпП України, не порушені.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у позові відмовити з мотивів його безпідставності. Надали суду письмові заперечення, у яких вказували, що згідно із протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «ММЗЗ» № 25 від 10 квітня 2006 року, який є на підприємстві, генеральним директором підприємства був обраний ОСОБА_6, а не позивач. Відповідно на підставі цього рішення ОСОБА_6 був виданий наказ № 75-К від 10 квітня 2006 року про виконання обов ’ язків генерального директора. Саме ОСОБА_6, а не позивач, підписував організаційно-розпорядчі документи, договори, податкові декларації тощо. Також вказують, що на сьогоднішній день посаду генерального директора товариства обіймає ОСОБА_8, а Чижиков В.В. є першим заступником генерального директора з правом першого підпису (а.с.26-27).

З двох копій протоколу № 25 від 10 квітня 2010 року, наданих позивачем, вбачається, що генеральним директором ВАТ «ММЗЗ» обраний ОСОБА_2 (позивач по справі). При цьому в одній копії протоколу (а.с.3-4) зазначається, що кандидатура позивача запропонована на посаду генерального директора акціонером Чижиковим В.В. строком на один рік, в іншій – на п ’ ять років (а.с.85-88).

З копії протоколу № 25 від 10 квітня 2010 року, наданої представниками відповідача, слідує, що генеральним директором ВАТ «ММЗЗ» обраний голова правління ОСОБА_6 (а.с.28-31).

Так само з копії наказу без номера від 10 квітня 2006 року, наданого позивачем, слідує, що до виконання обов ’ язків директора приступає ОСОБА_2 (а.с.5)

В той же час на підставі наказу № 75-к від 10 квітня 2006 року, наданого представниками відповідача, директором товариства прийнятий ОСОБА_6 (а.с.32).

Між з тим, з усіх інших документів, які містяться в матеріалах справи, окрім довіреності від 12 квітня 2006 року за підписом генерального директора товариства ОСОБА_2 (а.с.83), слідує, що вони підписані як генеральним директором ВАТ «ММЗЗ» саме ОСОБА_6, а не позивачем (а.с.33-36, 37-38, 56, 57-62, 63-66, 67, 69-78).

Більше того, в окремих листах за підписом ОСОБА_6, надісланих у вересні 2008 року на адресу керуючої банку (а.с.62), у січні 2009 року – на адресу завідуючого реєстраційно-ліцензійної палати виконкому Миколаївської міської ради (а.с.69-70), начальника ДПІ в Корабельному районі м.Миколаєва (а.с.71-72), начальника Корабельного РВ (а.с.73-74) особливо наголошується, що законним та діючим директором ВАТ «ММЗЗ» є саме ОСОБА_6

В той же час будь-яких інших організаційно-розпорядчих документів, окрім вищезгаданих наказу від 10 квітня 2006 року та довіреності від 12 квітня 2006 року (а.с.5, 83), за своїм підписом в якості генерального директора товариства позивач ОСОБА_2 суду не представив.

Суд звертає особливу увагу на копію нотаріально посвідченого договору оренди землі від 27 червня 2007 року, укладеного між ВАТ «ММЗЗ» та Миколаївською міською радою (а.с.33-36), зі змісту якого однозначно випливає, що від імені орендаря ВАТ «ММЗЗ» договір підписаний саме генеральним директором ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту, зареєстрованого виконкомом Миколаївської міської ради 20 січня 2006 року (а.с.49-55).

Суд в цій частині вважає надуманими доводи представника позивача, що нотаріус, посвідчуючи вказаний договір, припустилася помилки під час встановлення особи генерального директора та кола його повноважень.

Твердження представника позивача, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 23 вересня 2009 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2009 року, визначено, що саме ОСОБА_2 був директором товариства не заслуговують на увагу. Так, вказані суди розглядали в межах своєї компетенції лише корпоративний спір акціонера ОСОБА_2 із ВАТ «ММЗЗ», і не мали повноважень вирішувати трудовий спір позивача із товариством (а.с.6-12). Більше того, господарський суд Миколаївської області у згаданому рішенні власне і вказує на те, що станом на 10 вересня 2008 року керівником ВАТ «ММЗЗ» був як ОСОБА_6, так і ОСОБА_2 (а.с.9). Вказане твердження господарського суду додатково підкріплюється копією наказу № 31-к від 27 жовтня 2008 року за підписом директора ОСОБА_6 про призначення позивача ОСОБА_2 заступником директора підприємства з правом підпису банківських та фінансових документів (а.с.67).

В той же час в матеріалах справи відсутній наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора, його суду не представив ані позивач, ані представники відповідача.

Відтак, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Разом з тим, матеріали справи не містять переконливих доказів того, що саме позивач ОСОБА_2 обіймав посаду генерального директора ВАТ «ММЗЗ» в період з 10 квітня 2006 року до 10 вересня 2008 року. Натомість у справі наявні документальні підтвердження того, що в цей період генеральним директором підприємства був ОСОБА_6

Аналізуючи представлені сторонами докази у їх сукупності, суд находить позовні вимоги про поновлення на роботі безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Беручи до уваги, що вимоги позову про зобов’язання відповідача передати печатку товариства, статутні, звітні та бухгалтерські документи, пов’язані із поновленням позивача саме на посаді генерального директора товариства, а в цій частині суд прийшов до переконання про необхідність відмови у позові, відтак і решта позовних вимог має бути залишена без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зауважує таке. Позивач ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України звільнений від оплати судового збору за позовами, що випливають з трудових правовідносин, тому при відмові у позові такі витрати залишаються на рахунок держави. Разом з тим, відповідно до п.1 ч.3 ст.81, ст.88 ЦПК України після розгляду справи, предметом якої є поновлення на роботі, з позивача у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, в доход держави належить стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сума яких складає 37 грн.

Керуючись ст.ст.208, 213-215 ЦПК України, суд  

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Миколаївський монтажно-заготівельний завод» про поновлення на роботі, зобов’язання передати печатку товариства, статутні, звітні та бухгалтерські документи відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 37 (тридцять сім) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 31 січня 2011 року.

Суддя                                                                                           О.І.Непша