КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.01.2011 № Б8/095-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від боржника -ОСОБА_1, дов. № 3169 від 22.09.2010 року
від ПАТ “ВТБ Банк”-Телющенко П.П., дов. № 472/11.5.2 від 30.07.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"
на рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2010
у справі № Б8/095-10 ( .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
третя особа позивача
третя особа відповідача
про порушення справи про банкрутство
В судовому засіданні 12.01.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Київської області від 18.10.2010 р. у справі № Б8/095-10 визнано банкрутом ФОП ОСОБА_3, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_4.
Не погоджуючись з винесеною постановою від 18.10.2010 р., ПАТ “ВТБ Банк” подало апеляційну скаргу на зазначену постанову суду, в якій просить її скасувати та припинити провадження у справі на підставі ст.ст.1, 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 року апеляційну скаргу ПАТ “ВТБ Банк” прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.01.2011 року.
У відзивах на апеляційну скаргу арбітражний керуючий ОСОБА_4 і представник боржника просять постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ “ВТБ Банк” без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників справи про банкрутство, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 із змінами на даний час).
Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Статті 47, 48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачають загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно становлять не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців встановленого для їх погашення строку. Доказом неплатоспроможності боржника погасити вимоги кредиторів є заходи примусового стягнення з боржника через органи державної виконавчої служби або інші органи, яким надано право на примусове стягнення коштів.
Без наявності вказаних правових підстав не може бути порушено провадження у справі про банкрутство, як юридичної особи так і фізичної особи – підприємця, а в матеріалах справи відсутні докази безспірності кредиторських вимог, оскільки виконавчий напис (а.с.10) не можна визнати таким доказом, так як згідно нього звертається стягнення на заставлене майно і відсутні докази недостатності цього майна для погашення всіх кредиторських вимог.
Відповідно до ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, яка повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями. До заяви боржника додається бухгалтерський баланс на останню звітну дату.
Вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, мають бути пов’язані із здійсненням ним підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог ч.1 ст.51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Місцевий господарський суд наведеного не врахував, у зв’язку з чим, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, помилково визнав їх достатніми для визнання банкрутом ФОП ОСОБА_3 і відкриття ліквідаційної процедури.
Як зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваній постанові, факт неспроможності СПД ОСОБА_3 визнаний останнім у заяві про порушення справи про банкрутство, де вказано, що майнових активів боржника, враховуючи їх теперішню вартість недостатньо для погашення кредиторської заборгованості та добровільного виконання рішень господарських судів. При цьому, судом першої інстанції зауважено, що боржником не було виконано вимог ухвал суду по справі та не подано в повному обсязі документальних доказів, а саме, господарсько-фінансову звітність, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок за останні 24 календарні місяці, інформацію про наявність сум дебіторської заборгованості, переліку та опису заставленого майна, довідок банків, що здійснюють господарсько-касове обслуговування.
Виходячи з викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що постанова від 18.10.2010 р. про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_3 винесена передчасно, без повного та належного з'ясування усіх обставин справи, доказів наявних у справі, кола кредиторів боржника та обсягу кредиторської заборгованості, в зв'язку з чим господарський суд неправомірно визнав боржника банкрутом в порядку ст.ст. 47, 48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з направленням справи на розгляд до господарського суду Київської області, під час якого необхідно врахувати наведене вище і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.99, ч.2 ст.101, ст.ст.103, 105 ГПК України, ст.ст.6,7, 47,48, 51Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ПАТ “ВТБ Банк” задовольнити частково, постанову господарського суду Київської області від 18.10.2010 р. у справі № Б8/095-10 - скасувати.
Справу № Б8/095-10 скерувати для подальшого розгляду до господарського суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Дата підписання постанови: 17.01.2011 року
Головуючий суддя
Судді
19.01.11 (відправлено)