ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
05 вересня 2006 р. |
№ Б26/7/05-39 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
|
Удовиченко О.В., -головуючого |
|
|
Панової І.Ю., |
|
|
Яценко О.В. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
ОСОБА_2 |
|
на ухвалу та на постанову |
господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 (про розгляд грошових вимог ОСОБА_2) Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 |
|
|
у справі господарського суду |
№ 26/7/05-39 Дніпропетровської області |
|
за заявою |
ВАТ “Рутченковський завод “Гормаш” |
|
до |
ВАТ “Павлоградвугілля” |
|
про |
Банкрутство |
|
розпорядник майна |
ОСОБА_1 |
за участю представників сторін:
від кредитора: ОСОБА_2, ОСОБА_8
від боржника: ОСОБА_1, ОСОБА_9
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі № Б 26/7/05-39 (суддя: Камша Н.М) вимоги ОСОБА_2, який діяв в власних інтересах та інтересах інших співвласників патенту НОМЕР_1 від 15.08.2002 на винахід “ІНФОРМАЦІЯ_1 ” - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на суму 190 117 000, 00 грн. відхилено у повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 у справі № Б 26/7/05-39 (судді: Коршун А.О., Виноградник О.М., Джихур О.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі № 26/7/05-39 залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою , в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 у справі № Б 26/7/05-39 та прийняти нове рішення , яким визнати ОСОБА_2 , який є співвласником деклараційного патенту НОМЕР_1 від 15.08.2002 на винахід та представляє інтереси всіх співвласників цього патенту, кредитором по справі № Б 26/7/05-39 на суму 190 117 000 грн. та включити до реєстру вимог кредиторів.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 - є конкурсним кредитором у справі про банкрутство , господарським судом порушені норми процесуального права, оскільки суд позбавив кредитора ОСОБА_2 можливості довести свої вимоги, що призвело до прийняття незаконної ухвали від 21.02.2006.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
- у жовтні 2005 ОСОБА_2, який діє у власних інтересах та інтересах інших співвласників деклараційного патенту НОМЕР_1 на винахід ”ІНФОРМАЦІЯ_1” - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання кредитором ВАТ “Павлоградвугілля” на суму 190117000 грн. в порядку ст. 14 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” , посилаючись на публікацію в газеті “ Урядовий кур'єр” від 24 вересня 2005 року оголошення про встановлення місячного строку для виявлення кредиторів ВАТ “ Павлоградвугілля”.
Як вбачається з матеріалів справи , 11.01.2005 господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № Б26/7/05 про банкрутство ВАТ “Павлоградвугілля”.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в обґрунтування своїх вимог зазначений кредитор посилається на: 1) деклараційний патент НОМЕР_1 від 15.08.2002 на винахід ”ІНФОРМАЦІЯ_1”, виданий авторам винаходу - фізичним особам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; 2) ліцензійний договір НОМЕР_2 від 19.03.2003, укладений між ДВАТ “Шахта “Самарська” Дочірнім підприємством Державної холдингової компанії “Павлоградвугілля” (ліцензіат) та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (ліцензіар); 3) ліцензійний договір НОМЕР_3 від 26.03.2003 р., укладений між ДВАТ “Шахта “Тернівська” Дочірнім підприємством Державної холдингової компанії “Павлоградвугілля” (ліцензіат) та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (ліцензіар); 4) норми Закону України “Про авторське право і суміжні права”, Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, на підставі яких кредитором висувається вимога про стягнення з боржника компенсації у розмірі 50000 мінімальних заробітних плат (16600000,00 грн.) за незаконне, без будь-якого дозволу, використання винаходу на шахті “ Героїв космосу”, яка є філією ВАТ “ Павлоградвугілля”.
Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 мотивована тим, що з наданих ОСОБА_2 документів не можна встановити обґрунтованість та розмір його вимог до ВАТ “ Павлоградвугілля”.
Судом першої інстанції встановлено, що на дату проведення попереднього засідання у справі № Б 26/7/05 з матеріалів справи вбачається наявність між кредитором та боржником спірних правовідносин відносно заявлених ОСОБА_2 вимог та їх розміру, які не можуть бути вирішені господарським судом, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
Підставами заявлення спірної суми 190117000,00 є цивільно-правові підстави, а спірні правовідносини виникли між фізичними особами та юридичною особою.
Згідно зі ст.2,12 ГПК України господарському суду не підвідомчі справи у спорах між фізичними особами та юридичною особою.
Постанова суду апеляційної інстанції від 26.04.2006 мотивована тим, що з матеріалів справи вбачається, що кредитором при поданні заяви не були надані документи, які б підтверджували обґрунтованість та розмір заявлених вимог, а тому суд другої інстанції вважає, що господарський суд, зробивши правильні висновки про те, що : обґрунтованість та розмір вимог не було доведено, прийняття рішення щодо визнання та захисту оспорюваних прав кредитора, які випливають із авторського права, не входить до компетенції господарського суду в межах провадження у справі про банкрутство, і такі спори, за участю фізичних осіб не підвідомчі господарським судам, обґрунтовано відхилив грошові вимоги кредитора, що не виключає можливість судового захисту порушених авторських прав кредитора та інших співвласників патенту у межах позовного провадження у суді загальної юрисдикції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування судових актів попередніх інстанцій відсутні, виходячи з такого :
- суди попередніх інстанцій зробили правомірний висновок стосовно того, що грошові вимоги ОСОБА_2 випливають з цивільно-правових норм, які регулюють правовідносини у сфері авторського права, у тому числі правовідносини майнового характеру , пов'язані з виплатою авторської винагороди власникам патенту за використання вищевказаного винаходу.
Правовідносини між володільцями деклараційного патенту НОМЕР_1 та боржником регулюються нормами глави 41 “ Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію” та глави 75 “ Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності” Цивільного кодексу України.
Згідно з нормами ст.1 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі , не зараховуються зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди.
Відповідно до вимог ч.1 ст.14 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитори за вимогами, щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують
Згідно з п.6 ст.14 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги, щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів ,а також вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.
Відповідно до вимог п.6 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.
Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що грошові вимоги ОСОБА_2 не є конкурсними, в зв'язку з чим на ці вимоги не поширюється дія мораторію та правові наслідки граничного строку, який передбачений ч.2 ст.14 та ч.5 ст.31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Виходячи з аналізу вказаних норм Закону та суб'єктного складу правовідносин, які є підставою для виникнення грошових вимог ОСОБА_2, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок стосовно того, що спори у сфері авторського права, однією із сторін яких є фізична особа, розглядаються у позовному провадженні, згідно з вимогами Цивільного процесуального Кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення .
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 (про розгляд грошових вимог ОСОБА_2) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 у справі № 26/7/05-39 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко