Справа №2-а-958/10

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня  2010 року суддя Згурівського районного суду Київської області Хижний Р.В.

розглянувши в порядку скороченого провадження в смт.Згурівка адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що вона є потерпілою від аварії на ЧАЕС у 1986 році 2 категорії, перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію за віком та щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст.51 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ). Розмір призначеної і виплачуваної позивачу додаткової пенсії не відповідає розміру установленому цим Законом. Управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області (далі - Управління) відмовило позивачу  у приведенні даного розміру пенсії у відповідність із законом. Позивачем  недоотримано суму додаткової пенсії з вини відповідача, тому він просить: визнати дії відповідача  щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячної додаткової пенсії у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком, передбаченої  ст. 51  Закону України «Про  статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобилької катастрофи» № 796 від 28.02.1991 року за період з 10.06.2010 року по даний час  неправомірними; зобов'язати відповідача здійснити йому нарахування та виплату щомісячної додаткової пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.51 Закону № 796-ХІІ, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, які діють на момент виплати, відповідно до ч. І ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 10 червня 2010  року і на даний час, і на далі на весь час  чинності ст. 51 Закону України; звільнити позивача від сплати державного мита на підставі  п.4. ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів  України «Про державне мито».

Відповідач заперечень проти позову не надав, одержав копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви та доданих до неї документів 15 грудня 2010 року (а.с.13 — копія супровідного листа).

Суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Встановлено, що позивач є громадянкою, евакуйованою у 1986 році із зони відчуження, категорія 2 (а.с.11 - копія посвідчення), одержує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІУ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на підставі статті 51 Закону № 796-ХІІ із змінами, внесеними ст.28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (а.с.5-6, 7  лист Управління та довідка). До суду з адміністративним позовом позивач звернувся 10.12.2010 року.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону № 1058-ІУ рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачці, передбаченого ст.6 Закону, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивачки,  відповідач у справі є належним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч. І ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства прав;, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 49 Закону № 796-ХП передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. І ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 6 червня 1996 року особам, віднесеним до 2 категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі З0 % мінімальної пенсії за віком.

Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону № 1058-ІУ, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення частини 3 статті 28 цього Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки частиною 1 цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачу слід визначати розмір додаткової пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18. підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II ''Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). В тому числі й нові редакції ст.51 на підставі цього Рішення визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 22 травня 2008 року стаття 51 Закону № 796 є чинною у редакції, яка була чинна до 1 січня 2008 року.

Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму ст.52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком з 1 січня 2010 року - 695 грн., з 1 квітня 2010 року — 706 грн., з 1 липня 2010 року - 709 грн., з 1 жовтня 2010 року - 723 грн.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії.

Доводи відповідача, викладені у його відповіді на звернення позивача про те, що ним позивачу  правомірно нараховувалася і виплачувалася додаткова пенсія відповідно до ст.51 Закону № 796-ХІІ із внесеними змінами вбачаються такими, що сформовані на підставі неправильного розуміння змісту норм чинного законодавства, спростовуються наданими доказами та матеріалами справи, а тому не можуть бути застосовані судом при прийнятті рішення.

Розглянувши адміністративний позов, суд приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задоволити частково в межах шестимісячного строку, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України, тобто, з 10 червня 2010 року  по 10 грудня 2010 року, та вбачається доведеним, що відповідач ігноруючи норми матеріального права, порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, тому вбачається, що мають місце протиправні дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної додаткової пенсії в розмірі 30%, мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.51 Закону № 796-ХІ1. Права позивачки необхідно поновити шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії у розмірі, встановленому ст.51 Закону № 796-ХІІ, а саме, 30% мінімальної пенсії за віком за зазначений вище період, з урахуванням фактично виплачених сум.

Так, як позивач звільнений від сплати судового збору суд вважає за необхідне відповідно до ст. 94 КАС України стягнути  судовий збір у розмірі 3,40 грн. з відповідача.

Решту позовних вимог необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Не вбачається законних підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснювати в подальшому нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.51 Закону № 796-ХІ1, оскільки такі дії є одним із обов'язків відповідача, який закріплено Законом, атому зобов'язувати відповідача вчиняти дії, які є його обов'язком, в майбутньому, не маючи при цьому доказів їх невиконання після розгляду справи судом, немає підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 46, 152 Конституції України, рішенням Коне и цінного Суд) України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Законами України від 28 лютого і 991 рок) № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про Державний бюджет України на 2010 рік",ст.ст.8,9, 10, 11, 12. 18.21.69.71.86,94.99, 159, 160, 162, 183-2 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задоволити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячної додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров"ю, передбаченої ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 10 червня 2010 року по 10 грудня 2010 року протиправними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області, ідентифікаційний код 20622465, здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 10 червня 2010 року по 10 грудня 2010   року за виключенням суми фактично проведених виплат.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області судовий збір на користь держави в сумі 3(три) грн. 40 коп.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області виконати постанову негайно.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського адміністративного апеляційного адміністративного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку є остаточною.

ГОЛОВУЮЧИЙ                     Р.В. ХИЖНИЙ