ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2007р. | м.Київ | № 11/302 |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Моноліт” |
до | Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва |
про | визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. |
Суддя Євсіков О.О.,
Секретар судового засідання Пунейко Л.М.
Представники
від позивача | Поліщук С.В. (предст. за дов.); |
від відповідача | Мокрицька К.В. (предст. за дов.), Куцький С.С. (предст. за дов.). |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.11.2007 о 11 год. 57 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23.11.2007 на 16 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. З технічних причин виготовлення повного тексту постанови відкладено на 27.11.2007.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.10.2005 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 12-2611/0 від 03.02.2005, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1.651.993,50 грн., в т.ч. 1.101.329,00 грн. –основний платіж та 550.664,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період укладення позивачем (покупець) договорів купівлі-продажу з ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” та їх виконання позивач мав всі підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), оскільки ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” були належним чином зареєстрованими підприємствами, наділеними цивільною правосуб’єктністю, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, ними були виписані на надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбутковані товари (роботи, послуги), в т.ч. податок на додану вартість.
Заперечення проти позову ґрунтуються на встановлених перевіркою фактах порушення позивачем податкового законодавства та мотивуються наступним.
На думку відповідача, позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” у складі вартості отриманих товарів (робіт, послуг) з огляду на те, що ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” на момент укладення та виконання вищевказаних договорів не були платниками податку на додану вартість, оскільки:
- рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11.05.2004 визнано недійсними установчий договір ТОВ "Новартис" від 17.04.2002 з моменту його реєстрації, протокол № 1 установчих зборів учасників ТОВ "Новартис" від 02.04.2002 з моменту його складання; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Новартис" від 21.05.2002 № 37594990 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ;
- рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24.05.2004 визнано недійсним з 21.11.2001 статут ТОВ „Укрвторресурси”, установчий договір та свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Укрвторресурси" з 21.11.2001.
Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 цього Порядку. Пункт 2 вказаного Порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що він правомірно та у межах визначеної законом компетенції прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва на підставі акта перевірки від 31.01.2005 № 8/26-20/25284783 (далі –акт перевірки) прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2005 № 12-2611/0, яким позивачу з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1.651.993,50 грн., в т.ч. 1.101.329,00 грн. –основний платіж та 550.664,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "ВКФ "Моноліт" (Покупець), та ТОВ "Новартис" (Продавець) був кладений договір № 57 від 24.02.2003. Згідно з умовами зазначеного договору Продавець обов’язується виконати поставку та передачу у власність Покупцеві об'єднання згідно "Специфікації обладнання", а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та оплатити його вартість, яка за договором складає 722.370,00 грн. та ПДВ –144.474,00 грн.
Між ТОВ "Новартис" (Виконавець) та ТОВ "ВКФ "Моноліт" (Замовник) було укладено договір від 19.11.2002 № 120. Предмет договору - Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт по створенню програмного комплексу контролю, обробки інформації та передачі даних компресорного цеху з агрегатами ГТК - 10-8 шт. Вартість робіт по договору складає 328.501,24 грн. та ПДВ –65.700,25 грн.
Між ТОВ "ВКФ "Моноліт" (Покупець), та ТОВ "Новартис" (Продавець) був укладений договір № 115 від 24.09.2002. Згідно умов зазначеного договору Продавець зобов’язується виконати поставку та передачу у власність об'єднання згідно "Специфікації обладнання" Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та сплатити його вартість, яка за договором складає 1.444.740,00 грн. та ПДВ –288.948,00 грн. Відповідно до Додаткової угоди до договору від 24.09.2002 № 115 вартість обладнання за договором складає 2.600.532,00 грн., в т.ч. ПДВ 433.422,00 грн.
Між ТОВ "ВКФ "Моноліт" (Покупець), та ТОВ "Новартис" (Продавець) був укладений договір № 135 від 30.12.2002. Згідно умов зазначеного договору Продавець зобов’язується виконати поставку та передачу у власність об'єднання згідно "Специфікації обладнання" Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та сплатити його вартість, яка за договором складає 722.370,00 грн. та ПДВ –144.474,00 грн. Відповідно до Додаткової угоди до договору від 30.12.2002 № 135 вартість обладнання за договором складає 1.273.003,22 грн., в т.ч. ПДВ 212.167,20 грн.
ТОВ «Новартис»виписало на адресу ТОВ «ВКФ «Моноліт»товарні накладні на загальну суму 4.740.379,22 грн., в т.ч. ПДВ 790.063,20 грн. Також ТОВ «Новартис»та ТОВ «ВКФ «Моноліт»підписали акт виконаних робіт від 13.12.2001 № 1 на загальну суму 394.201,49 грн. в т.ч. ПДВ 65.700,25 грн.
ТОВ «ВКФ «Моноліт»за період з 01.04.2002 по 01.12.2004 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Новартис»грошові кошти на загальну суму 5.134.580,71 грн., в т.ч. ПДВ 855.763,45 грн.
За надані товари ТОВ «Новартис»в адресу ТОВ «ВКФ «Моноліт»виписало податкові накладні на загальну суму 5.134.580,71 грн., в т.ч. ПДВ 855.763,45 грн.
ТОВ «ВКФ «Моноліт»віднесло вказані суми ПДВ до книги придбання товарів (робіт, послуг), включило до складу податкового кредиту та відобразило у деклараціях по ПДВ у наступних періодах: листопад 2002 р. –288.948,00 грн.; грудень 2002 р. –210.174,25 грн.; січень 2003р. –212.167,20 грн.; березень 2003р. –144.474,00 грн.
Між ТОВ "ВКФ "Моноліт" (Покупець) та ТОВ "Укрвторресурси" (Продавець) був укладений договір № 112 від 11.10.2002. Згідно умов зазначеного договору Продавець зобов’язується виконати поставку та передачу у власність об'єднання згідно "Специфікації обладнання" Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та сплатити його вартість, яка за договором складає 1.227.831,48 грн. та ПДВ –245.566,30 грн.
ТОВ «Укрвторресурси»виписало на адресу ТОВ «ВКФ «Моноліт»товарну накладну від 17.02.2003 № 124/1 на загальну суму 1.473.397,78 грн., в т.ч. ПДВ 245.566,30 грн.
ТОВ «ВКФ «Моноліт»за період з 01.04.2002 по 01.12.2004 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрвторресурси»грошові кошти на загальну суму 1.473.398,35 грн., в т.ч. ПДВ 245.566,39 грн.
ТОВ «ВКФ «Моноліт»віднесло суму ПДВ у розмірі 245.566,30 грн. до книги придбання товарів (робіт, послуг), включило до складу податкового кредиту та відобразило у деклараціях по ПДВ у лютому 2003 року.
В акті перевірки зазначено, що:
- рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11.05.2004 визнано недійсними установчий договір ТОВ "Новартис" від 17.04.2002 з моменту його реєстрації, протокол № 1 установчих зборів учасників ТОВ "Новартис" від 02.04.2002 з моменту його складання; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Новартис" від 21.05.2002 № 37594990 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ;
- рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24.05.2004 визнано недійсним з 21.11.2001 статут ТОВ „Укрвторресурси”, установчий договір та свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Укрвторресурси" з 21.11.2001.
З урахуванням вищезазначеного рішення Печерського районного суду міста Києва ДПІ у Печерському районі міста Києва 21.08.2004 було складено акт № 3536 про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Новартис".
Відповідач зазначає, що згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 цього Порядку. Пункт 2 вказаного Порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Таким чином в акті перевірки зроблено висновок про те. що позивачем в порушення пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", із змінами і доповненнями, включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 855.763,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси”, а саме за: листопад 2002р. –288.948,00 грн.; грудень 2002 р. –210.174,25 грн.; січень 2003р. –212.167,20 грн.; березень 2003р. –144.474,00 грн.; лютий 2003 року - 245.566,30 грн.
Як свідчать матеріали справи, згідно з вимогами ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у відповідні звітні періоди позивач вів облік операцій з придбання у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та реєстрах отриманих податкових накладних, форма і порядок заповнення яких встановлено Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями).
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами визнаються.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
До матеріалів справи відповідачем надано копії:
- рішення Печерського районного суду міста Києва від 11.05.2004, яким визнано недійсними установчий договір ТОВ "Новартис" від 17.04.2002 з моменту його реєстрації, протокол № 1 установчих зборів учасників ТОВ "Новартис" від 02.04.2002 з моменту його складання; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Новартис" від 21.05.2002 № 37594990 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ;
- рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24.05.2004, яким визнано недійсним з 21.11.2001 статут ТОВ „Укрвторресурси”, установчий договір та свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Укрвторресурси" з 21.11.2001.
Як зазначалось вище, з урахуванням пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" перевіряючими встановлено, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), з огляду на те, що ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” на момент укладення та виконання вищевказаних договірних зобов’язань не були платниками податку на додану вартість та не мали права складати податкові накладні.
За таких обставин відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними. Разом з тим, як підтверджено матеріалами справи, рішення Печерського районного суду міста Києва від 11.05.2004 та рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24.05.2004, на які зроблено посилання відповідачем як на єдину підставу для визначення позивачеві податкових зобов’язань з ПДВ, були скасовані у судовому порядку, а вказані цивільні справи переглянуті.
На судові запити до Апеляційного суду міста Києва, Печерського районного суду міста Києва та Оболонського районного суду міста судом отримані наступні процесуальні документи, з яких вбачається таке.
Так, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21.02.2005 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24.05.2004 у цивільній справі за позовом Лазарева М.М. до ТОВ „Уквторресурс", третя особа ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, скасоване та переглянуте за нововиявленими обставинами.
Рішенням Оболонського суду м. Києва від 25.05.2005, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22.08.2005, Лазарєву М.М. та Лазарєвій Н.Л. в задоволенні позовних вимог до ТОВ „Уквторресурс", треті особи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТОВ „Будтехкомплекс", Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Трубінська Н.І., про визнання недійсними статуту, установчого договору та свідоцтва платника ПДВ ТОВ „Уквторресурс" відмовлено.
Рішенням Печерського районного суду від 28.07.2006, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28.09.2006, Шинкаренку В.Л. в позові до ТОВ "Новартис", Шинкарчука Володимира Олексійовича; 3-ті особа на стороні відповідача: ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДШ у Солом’янському районі м. Києва, ТОВ „Халус Електронікс" про визнання недійсними статутних, установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №37594990 та інших документів ТОВ "Новартис", відмовлено.
Таким чином станом на день розгляду спору рішення Печерського районного суду міста Києва від 11.05.2004 та рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24.05.2004, що вказані в акті перевірки як підстава для визначення позивачу податкових зобов’язань, є скасованими.
Заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позов та в усних поясненнях його представників, співпадають з доводами та висновками, викладеними в актах перевірки.
Беручи до уваги вищезазначені факти, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Пунктом 7.2.1 Закону “Про податок на додану вартість” передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем в акті перевірки, податкові накладні, виписані на адресу позивача, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.
Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту. Цей факт відповідачем не заперечується.
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва (копія в справі), а отже, мали право складати податкові накладні.
Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової Адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі - Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Згідно пп. 25.2 Положення № 79 датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду (господарського суду), є відповідна дата прийняття рішення.
Рішенням Оболонського суду м. Києва від 25.05.2005, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22.08.2005, Лазарєву М.М. та Лазарєвій Н.Л. в позові до ТОВ „Уквторресурс", треті особи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТОВ „Будтехкомплекс", Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Трубінська Н.І., про визнання недійсними статуту, установчого договору та свідоцтва платника ПДВ ТОВ „Уквторресурс" відмовлено.
Рішенням Печерського районного суду від 28.07.2006, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28.09.2006, Шинкаренку В.Л. в позові до ТОВ "Новартис", Шинкарчука Володимира Олексійовича; 3-ті особа на стороні відповідача: ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДШ у Солом"янському раайоні м. Києва, ТОВ „Халус Електронікс" про визнання недійсними статутних, установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №37594990 та інших документів ТОВ "Новартис", відмовлено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначених вимог законодавства свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” не вважаються анульованими та виключеними з Реєстру.
За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” податкових накладних, суд вважає помилковим.
Виходячи з наведеного вище, суд відзначає, що відповідно до пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу). Витрати по сплаті податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту, повинні підтверджуватися податковими накладними чи митними деклараціями.
Вказані вимоги повністю дотримані позивачем.
При цьому суд відзначає, що суми ПДВ (за: листопад 2002 р. –288.948,00 грн.; грудень 2002 р. –210.174,25 грн.; січень 2003р. –212.167,20 грн.; березень 2003р. –144.474,00 грн.; лютий 2003 року - 245.566,30 грн.) були фактично сплачені на користь ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” в складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), що підтверджується матеріалами справи, актом перевірки та відповідачем не заперечується.
В матеріалах справи відсутні докази як визнання недійсними податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси”, на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси”.
При цьому суд відзначає, що сам факт скасування державної реєстрації ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” не тягнув би за собою недійсність всіх укладених ними угод та виписаних податкових накладних з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У вищевказаних судових рішеннях Оболонський, Печерський районні суди м. Києва та Апеляційний суд міста Києва не встановлювали відповідних обставин та не досліджували доказів, що безпосередньо стосуються предмету даного спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Разом з тим, рішення районного суду не звільняє позивача від доведення (надання доказів) визнання недійсними в установленому законом порядку податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси”, на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси”.
Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612, у редакції, чинній на момент взяття ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:
заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);
завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;
копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);
копію свідоцтва про державну реєстрацію;
копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.
Пунктом 4.13 вказаної Інструкції встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7, подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.
Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.
Суд також враховує, що позивачем не надано жодних доказів того, що первинні документи від імені ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” підписано неуповноваженою особою.
Будь-яких доказів про недекларування та не оподаткування ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” грошових сум, отриманих від позивача в оплату поставлених товарів, суду не надано.
Враховуючи викладене, а також те, що в період укладення між позивачем та ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” (продавці, постачальники) вищевказаних договорів та їх виконання позивач мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки ТОВ „Новартис” і ТОВ „Укрвторресурси” були належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість, ними були виписані на надані позивачеві податкові накладні, а позивачем суми податку на додану вартість були сплачені у складі вартості товарів (робіт, послуг), вказані податкові накладні та угоди не визнанні у встановленому законом порядку недійсними, суд вважає правомірним включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а прийняття спірного рішення про нарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій - безпідставним.
Так, відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на додану вартість за розглянутим епізодом, застосування до нього штрафних санкцій у розмірі є необґрунтованим.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірного рішення недійсним, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб’єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч.4 ст.105, абзацом 2 ч.2 ст.162 КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч.2 ст.20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п.6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст.12 ГПК України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.
У судовому засіданні 19.11.2007 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача компенсації не підлягають та покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 12-2611/0 від 03.02.2005.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя | О.О. Євсіков |
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –27.11.2007.