Справа № 2-143/11

                                                               РІШЕННЯ

                                                           Іменем України

21.01.2011 року                                                                                 місто Вінниця

Вінницький районний суд  Вінницької області  в складі:

           головуючого судді:                         Васильєвої Т.Ю.

           при секретарі:                                  Корсун О.М.

           з участю представника позивача:  ОСОБА_1

           представника відповідача:              Кеби А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання недійсним генерального кредитного договору з додатковими угодами, -

встановив:

Позивач звернувся з позовом до суду, посилаючись на те, що 24.07.2006 року він уклав генеральний договір з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі відповідної посадової особи, згідно якого банк зобов’язався надати йому кредит в іноземній валюті на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позивач зобов’язався повернути кредит також на умовах даного договору та додаткових угод до нього. В подальшому до генерального договору було укладено ряд додаткових угод. Проте позивач вважає укладений з ним генеральний договір з додатковими угодами недійсним з мотивів, що він був укладений без відповідного дозволу (індивідуальної ліцензії на здійснення його кредитування в іноземній валюті), неналежною юридичною та посадовою особою, сторони на час укладення договору не досягли згоди по всіх істотних умовах договору, в договорі незаконно закріплено право банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, вказаних в запереченні на позовну заяву, також зазначивши, що на даний час здійснено перереєстрацію банку на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яке є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним в позові відмовити з наступних підстав.

Матеріалами справи доведено та сторонами не заперечується, що 24.07.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та позивачем було укладено Генеральний договір № 050/35-299, яким визначаються загальні умови кредитування, в тому числі ліміт кредитування та строк дії ліміту кредитування, та згідно даного генерального договору, конкретні умови кредитування, а саме: сума, мета та строк кредиту, розмір процентної ставки, порядок погашення та строк надання кредиту, визначаються відповідними додатковими угодами, що є невід’ємними частинами генерального договору та не повинні суперечити його загальним та граничним умовам. Тому того ж 24.07.2006 року з позивачем було укладено банком Додаткову угоду № 050/35-300 до Генерального договору № 050/35-299 від 24.07.2006 року.

В подальшому до Генерального договору № 050/35-299 було внесено зміни Договором № 050/35-421 від 07.12.2006 року та укладено Додаткову угоду № 050/35-422 від 07.12.2006 року. 30.10.2007 року було укладено нову Додаткову угоду № 050/27-348 до Генерального договору № 050/35-299 від 24.07.2006 року. 17.10.2008 року було укладено Додаткові угоди до Додаткових угод № 050/35-300, № 050/35-422, № 050/27-348. 04.02.2009 року було укладено Договір про внесення змін № 050/27-19 до Генерального договору № 050/35-299 від 24.07.2006 року. Факт укладення даних договорів сторонами не оспорюється.

Всі договори від імені банку підписувались заступником керуючого Вінницької обласної філії Пльонсаком Є.В., який діяв на підставі відповідного статуту, положення та довіреності.

Позивач вважає, що генеральний договір є недійсним з тієї підстави, що Пльонсак Є.В. не мав відповідних повноважень на укладення такого договору, оскільки позов про стягнення боргу за даним договором до позивача пред’явлено не Вінницькою філією, а самим банком, та в тексті позовної заяви до нього містяться розбіжності в назві банку.

Проте таке обґрунтування недійсності договору є не заслуговує на увагу, оскільки позовна заява не є правовстановлюючим документом, яким підтверджується офіційна назва банку.

Крім цього, Пльонсак Є.В. укладав угоди від імені банку. Згідно ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку представляє, представництво може виникати на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Створення обласних філій банку, які діють на підставі відповідних положень про них, передбачено п. 15.1 Статуту АКБ СР «Укрсоцбанк». Копія даного Статуту, Положення про Вінницьку обласну філію АКБ СР «Укрсоцбанк», яка існувала до 06.03.2009 року, та довіреності банку на ім’я Пльонсака Є.В. є в матеріалах справи та підтверджують повноваження Пльонсака Є.В. на укладання відповідних договорів від імені банку.

Також позивач вказує на недійсність Генерального договору з Додатковими угодами з підстав недосягнення згоди по всіх істотних умовах договору. Проте таке твердження позивача також є необґрунтованим та спростовується самим Генеральним договором та Додатковими угодами, які є невід’ємними частинами Генерального договору.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальні умови кредитування між позивачем та відповідачем встановлені генеральним договором, а конкретні умови кредитування –додатковими угодами, ними встановлені і загальний розмір кредитування, і відсотки, і порядок повернення банку отриманих коштів.

Крім цього, розмір відсоткової ставки жодного разу не змінювався в односторонньому порядку, що не заперечується позивачем, а згідно ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, та ст. 217 ЦК України вказує, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що право чин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Тому наявність в генеральному договорі п.п. 3.11.1, 3.11.2, 3.11.3 не можуть вказувати на недійсність договору в цілому.

Також позивач обґрунтовує недійсність Генерального договору та Додаткових угод відсутністю в банку індивідуальної ліцензії на право видавати кредити в іноземній валюті.

Згідно п.п. 1.3, 1.5. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБ України та зареєстрованого в МЮ України 21.08.2001 року, банк має право здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії, Національний банк надає єдиний письмовий дозвіл на здійснення операцій, визначених пунктами 1 - 4 частини другої та пунктами 1 - 6 частини четвертої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (при цьому п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено право банку саме на здійснення операцій з валютними цінностями), на підставі якого банки мають право здійснювати одну, кілька або всі операції згідно з переліком цих операцій, зазначеним у письмовому дозволі, за умови дотримання банком вимог глави 5 цього Положення. Згідно п. 5.3. даного Положення, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93.

Згідно п. в ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", отримання індивідуальних ліцензій необхідно для  надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, а оскільки такі межі чинним законодавством не встановлені, отримання такої індивідуальної ліцензії для укладання з позивачем кредитного договору банк не потребував та правомірно уклав договір в іноземній валюті маючи відповідну банківську ліцензію № 5, дозвіл № 5-1, дозвіл № 5-2 з відповідними додатками, якими банку надано право здійснювати операції з валютними цінностями (а.с. 38 –44).

Враховуючи вищевикладене, укладені позивачем Генеральний договір та Додаткові угоди до нього відповідають вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та повністю відповідають ст. 203 ЦК України, жодної підстави недійсності укладених позивачем правочинів з банком в судовому засіданні не встановлено. Тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 92, 203, 217, 237, 638, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", п.п. 1.3, 1.5, 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -                     

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання недійсним генерального кредитного договору з додатковими угодами.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: