ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" січня 2011 р.Справа № 21-1-25-32/46-09-1584
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Мишкіної М.А., Сидоренка М.В.,
(відповідно до розпорядження заступника голови суду від 17.01.2011р. №48 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
при секретарі судового засідання Романів О.В.
за участю представників сторін:
від Заявника–ОСОБА_3 довіреність ВРД №282084,
від Боржника –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу гр. ОСОБА_2
на ухвалу господарського суду Одеської області від 21 грудня 2010 року про припинення провадження
у справі №21-1-25-32/46-09-1584
за заявою: гр. ОСОБА_2
до Боржника: Кредитної спілки „Морське кредитне товариство”
про визнання боржника банкрутом
встановив:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02 квітня 2009 року було порушено провадження у справі №21-1-25-32/46-09-1584 про банкрутство Кредитної спілки „Морське кредитне товариство”.
Ініціюючим кредитором у цій справі є громадянка ОСОБА_2.
21 грудня 2010 року ухвалою господарського суду Одеської області провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору.
Ухвала мотивована тим, що на день подачі заяви про визнання банкрутом КС „Морське кредитне товариство” у ініціюючого кредитора гр. ОСОБА_2 були відсутні належні докази безспірності вимог та неплатоспроможності боржника, необхідні для порушення справи.
В поданій апеляційній скарзі гр. ОСОБА_2 просить ухвалу господарського суду Одеської області від 21.12.2010р. про припинення провадження у справі скасувати.
Вважає, що безспірність її вимог підтверджена визнаною претензією боржником та судовим наказом Приморського районного суду м. Одеси.
Неплатоспроможність боржника підтверджена тим, що депозитні договори закінчили свою дію до 20.12.2008р. Вважає цю дату початком перебігу 3-х місячного строку невиконання зобов'язанння боржником.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника скаржника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.4-1 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон (№2343-ХІІ).
Ініціюючим кредитором, гр. ОСОБА_2, подано заяву про порушення справи про банкрутство КС „Морське кредитне товариство” за загальною процедурою та визнання її кредитором до боржника на суму 197 863,01 грн., що виникла на підставі депозитних договорів .
Обгрунтувала свою заяву гр.ОСОБА_2 наступним.
01.12.2008 р. та 03.03.2009р. гр. ОСОБА_2 звернулась з вимогами(претензіями) до КС „Морське кредитне товариство” про повернення вкладу та нарахованих процентів у загальному розмірі 197 863 грн. 01 коп.
27.03.2009р. КС „Морське кредитне товариство” надало відповідь гр. ОСОБА_2, згідно якої визнало заборгованість у повному обсязі та повідомило, що ситуація, яка склалася між ними, виникла під впливом фінансової кризи в Україні, великим відтоком коштів за депозитними договорами, прострочками за кредитними договорами з боку позичальників, а тому КС „Морське кредитне товариство” не має фінансової можливості виплатити суму вкладів за депозитними договорами та нарахованих відсотках.
Гр.ОСОБА_2 вважає ці обставини достатніми для порушення справи про визнання КС „Морське кредитне товариство” банкрутом.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.6 Закону (№2343-ХІІ) ознаками неплатоспроможності боржника є: грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; вимоги мають бути безспірними; такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Положеннями абз.8 ст.1 цього Закону (№2343-ХІІ) встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Отже, факт безспірності вимог кредитора відповідно до Закону (№2343-ХІІ) виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.
Таким чином, з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
При цьому, відповідно до приписів Закону (№2343-ХІІ) такі вимоги повинні бути не виконані боржником протягом трьох місяців. Безспірність вимог кредиторів повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
Визнана у встановленому порядку претензія виключена з переліку документів за якими проводиться виконання органами державної виконавчої служби відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень, який набрав чинності з 14.04.2006р. Отже, з дати набрання чинності цим законом претензія до боржника та її визнання боржником не приймаються органами державної виконавчої служби, як виконавчі документи.
Також, слід зазначити, що з 14.04.2006р. набула чинності нова редакція ст.8 ГПК України. Вказана стаття на даний час не передбачає можливості примусового стягнення заборгованості за претензією яка визнана боржником, державною виконавчою службою, в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.
На підставі Закону (№2343-ХІІ) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими. Згідно із ст.3 Закону України „Про виконавче провадження” визнана претензія не є виконавчим документом.
Відповідно до заяви ініціюючого кредитора, гр.ОСОБА_2 про порушення справи про банкрутство КС „Морське кредитне товариство” грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у розмірі у сумі 197 863 грн. 01 коп. ґрунтуються на підставі депозитних договорів від 24.01.2008р. №40, від 04.02.2008р. та додаткової угоди №1 від 12.03.2008р. до договору №40; договору №61 від 12.03.2008р.; договору №80 від 12.03.2008р., а неплатоспроможність КС „Морське кредитне товариство” ґрунтується на визнаній претензії боржником.
Отже, заява ініціюючого кредитора, гр. ОСОБА_2 про порушення провадження у справі про банкрутство КС „Морське кредитне товариство” подана за відсутності розрахункових чи інших документів які є доказами безспірних вимог до боржника та неплатоспроможності боржника.
Крім того, заявник має дотриматись трьохмісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. В цей час він має здійснити заходи щодо стягнення боргу і додати докази до своєї заяви.
В матеріалах справи відсутні докази того, що гр. ОСОБА_2 здійснювала такі заходи.
Надані в процесі розгляду справи про банкрутство КС „Морське кредитне товариство”судовий наказ Приморського районного суду м. Одеси від 30.04.2009р. по справі № 2н-4060/09 та Постанова державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського Управління юстиції № В-8/534 від 12.05.2009р. не являються належними доказами безспірності вимог та неплатоспроможності боржника, оскільки виникли в процесі провадження у справі.
Відповідно до вимоги п. 4 ст. 11 Закону (№2343-ХІІ), у підготовчому засіданні суд повинен з’ясувати наявність всіх необхідних підстав, передбачених ч.3 ст.6 Закону (№2343-ХІІ), для порушення справи та визначити розмір боргу кредитора. У випадку відсутності підстав для порушення справи про банкрутство суд повинен припинити провадження у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, на момент порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором подана заява без дотримання вимог ч.3 ст.6, ст.7 Закону (№2343-ХІІ), а саме - за відсутності доказів безспірності вимог та доказів неспроможності боржника задовольнити вимоги кредитора протягом трьох місяців після встановлення для їх погашення строку.
Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року зазначено: „ Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (№ 2343-ХІІ), (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)”.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у гр.ОСОБА_2 на момент порушення справи про банкрутство доказів безспірності вимог та доказів неспроможності боржника задовольнити вимоги кредитора протягом трьох місяців.
Доводи апеляційної скарги судовою колегією оцінюються, як такі що не відповідають вимогам законодавства.
Апеляційний господарський суд вважає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд,
постановив :
Апеляційну скаргу гр. ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 21 грудня 2011 року без змін.
Справу повернути до господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 24 січня 2011 року.
Головуючий суддя Будішевська Л.О.
Суддя Сидоренко М.В.
Суддя Мишкіна М.А.