СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 січня 2011 року Справа № 5002-22/4805-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Маслової З.Д.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
відповідача: Мельніченко Тетяна Сергіївна, довіреність № б/н від 13.08.10, товариство з обмеженою відповідальністю "СП Севастополь";
позивач: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СП Севастополь" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 16 листопада 2010 року у справі № 5002-22/4805-2010
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 місто Севастополь)
до товариства з обмеженою відповідальністю "СП Севастополь" (вул. Лермонтова, 2а, місто Сімферополь, 95000)
про розірвання договору оренди та стягнення 390899,33 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „СП Севастополь” про розірвання договору оренди № 190 СП, укладеного 01 лютого 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „СП Севастополь” та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1, та стягнення вартості невід’ємних поліпшень об’єкта оренди в розмірі 390899,33 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 листопад 2010 року (суддя Калініченко А.А.) позов задоволено; розірвано договір оренди № 190 СП, укладений 01 лютого 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СП Севастополь" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1; з товариства з обмеженою відповідальністю "СП Севастополь" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 стягнуто вартість невід'ємних поліпшень об'єкту оренди у розмірі 390899,33 грн.; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "СП Севастополь" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2010 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, фізичною собою –підприємцем ОСОБА_1 не надавалась заява про визнання грошових вимог до товариства з обмеженою відповідальністю „СП „Севастополь” у строки, передбачені частиною 1 статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в рамках справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „СП Севастополь”.
Як твердить товариство з обмеженою відповідальністю „СП Севастополь”, висновки суду про наявність у товариства заборгованості перед фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 не підтверджена належними та допустимими доказами у справі.
Також, товариство з обмеженою відповідальністю „СП Севастополь” твердить, що помилкові висновки суду щодо порушення товариством умов договору оренди призвели до необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для розірвання договору у судовому порядку.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Антонова І.В., судді Заплава Л.М., Ткаченко М.І.
У зв’язку з поважними причинами на підставі розпорядження керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 січня 2011 року здійснено заміну судді Заплава Л.М. на суддю Маслову З.Д.
У судове засідання, призначене на 25 січня 2011 року, позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, причин своєї неявки суду не повідомив.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність позивача.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01 лютого 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СП Севастополь»(орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди №190 СП (а.с. 8).
Відповідно до пункту 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - житлові номери з інвентарем №№ 201, 203, 205, 207, 209, 211, 212, 213, 303, 305, 307, 309, 311, 306, 401, 403, 405, 407, 409, 411, 413, 415, 419, 412, 410, 408, 406, 501, 503, 505, 507, 509, 511, 513, 515, 517, 519, 512, 510, 508, 506, підсобне приміщення 204 та частину холу першого поверху площею 7,1 кв.м. (адміністраторська) загальною площею, з урахуванням коридорів 1540,8 кв.м., розташоване за адресою: місто Севастополь, АДРЕСА_2
Згідно з пунктом 3.1. договору орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату в сумі 13304,05 гривень, зокрема ПДВ 20% 2217,34 гривень не пізніше 10 числа поточного місяця.
Пунктом 7.1 передбачено, що договір діє з моменту його підписання та до 31 січня 2010 року.
Стверджуючи, що відповідач суттєво порушив умови договору, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості невід’ємних поліпшень орендованого майна в сумі 390899,33 грн. та розірвання договору.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „СП Севастополь” з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Особливостями укладення і виконання договору оренди № 190 СП від 01 лютого 2007 року стали його наступні положення.
Так, згідно з пунктом 3.2 договору сторони домовилися, що орендар звільняється від сплати щомісячної орендної плати в розмірі 1527,37 грн. за оренду кімнат №№ 205, 207, 309, 311, 409, 411, 509, 511, розташованих за адресою: місто Севастополь, АДРЕСА_2, на період проведення орендарем в них ремонтних робіт з дати укладення договору та до 15 червня 2007 року.
Відповідно до пункту 3.7 договору витрати орендаря по проведенню поточного і капітального ремонту, у тому числі невід'ємних поліпшень об'єкту оренди, зараховуються в рахунок орендної плати.
Згідно з пунктом 3.8 договору у випадку якщо витрати орендаря по проведенню поточного та капітального ремонту перевищують суму всієї орендної плати за даним договором, орендодавець компенсує суму витрат по проведенню поточного і капітального ремонту орендарю.
Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 договору передбачено, що орендодавець приймає на себе зобов'язання зараховувати узгоджені орендодавцем витрати орендаря по проведенню поліпшень об'єкту оренди, зокрема невід'ємних поліпшень, в рахунок орендної плати.
Згідно з частинами 1, 3 статті 778 Цивільного кодексу України, на яку посилається фізична особа –підприємець ОСОБА_1 в якості правового обґрунтування позовних вимог, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Зобов'язання відповідача відшкодувати вартість невід’ємних поліпшень орендованого майна позивач обґрунтовує наявністю підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за договором № 190 СП від 01 лютого 2007 року, згідно з яким станом на 01 жовтня 2007 року у відповідача перед позивачем є заборгованість у сумі 390899,33 грн.
Разом з тим, згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказом здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна та понесених витрат по проведенню ремонту у даному випадку можуть бути кошторис, акти виконаних робіт, акти приймання –передачі виконаних робіт, відомості про оплату будівельних робіт.
Такі документи матеріали справи не містять.
Акт звірки взаєморозрахунків не є доказом понесених позивачем витрат по ремонтним роботам, а лише відтворює стан розрахунків за орендоване майно.
Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів здійснення ним поліпшень орендованого майна, так само як і не надано доказів понесених витрат по проведенню поточного та капітального ремонту, які б перевищували суму всієї орендної плати, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „СП Севастополь” вартості невід’ємних поліпшень об’єкта оренди в розмірі 390899,33 грн.
Колегія суддів також вважає безпідставними позовні вимоги щодо розірвання договору оренди № 190 СП, укладеного 01 лютого 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „СП Севастополь” та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Правовим обґрунтуванням позовних вимог у вказаній частині позивач обрав статтю 651 Цивільного кодексу України щодо розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням договору іншою стороною.
Так, згідно з частиною 2 даної правової норми договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
В якості доказів істотного порушення відповідачем умов договору позивач посилається на те, що відповідачем був обмежений доступ до орендованого майна, у зв’язку з чим фізична особа –підприємець ОСОБА_1 не могла використовувати майно за призначенням.
Разом з тим, належних доказів цієї обставини матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки доводи позивача щодо порушення відповідачем договору не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, позовні вимоги у вказаній частині також задоволенню не підлягають.
Крім того, на день звернення позивача до суду договір оренди № 190 СП від 01 лютого 200 року припинив свою дію, і, за твердженням позивача, орендар в добровільному порядку залишив орендоване приміщення.
Невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування прийнятого у справі рішення та відмови у позові.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „СП Севастополь” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 листопад 2010 року у справі № 5002-22/4805-2010 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У позові відмовити.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді З.Д. Маслова
М.І. Ткаченко