СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 січня 2011 року Справа № 2-33/2566-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Сокол Світлана Іванівна, довіреність № 01-01/1716 від 02.06.10, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим;
відповідача: Старушко Тетяна Василівна, довіреність № б/н від 01.01.10, приватне підприємство Фірма "Шарм";
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 833 від 25.05.10, фізична особа-підприємець ОСОБА_1
третьої особи: не з'явився, комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації";
третьої особи: не з'явився, Лівадійська селищна рада;
третьої особи: не з'явився, виконавчий комітет Лівадійської селищної ради;
прокурор: не з'явився, заступник прокурора міста Ялта;
розглянувши апеляційні скарги приватного підприємства Фірма "Шарм" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 12 жовтня 2010 року у справі № 2-33/2566-2010
за позовом заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, місто Ялта, 98600)
в інтересах держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, місто Сімферополь, 95000)
до приватного підприємства Фірма "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, місто Ялта, 98622)
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 місто Ялта, 98600)
третя особа: комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" (вул. Дзержинського,4, місто Ялта,98600)
Лівадійська селищна рада (вул. Батуріна, 8, смт. Лівадія, місто Ялта,98655)
виконавчий комітет Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, смт. Лівадія, місто Ялта, 98655)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства фірма „Шарм”, фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, третя особа –комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації міста Ялта про визнання недійсним договору купівлі –продажу нежитлової будівлі реєстраційний № 3696, укладеного 01 жовтня 2008 року між приватним підприємством фірма „Шарм” та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 та зобов'язання приватне підприємство фірма „Шарм” знести самовільно побудовану нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_2 загальною площею 9,6 кв.м за власний рахунок.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2010 року, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 липня 2010 року, вжиті заходи до забезпечення позову, а саме – накладено арешт на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_2 загальною площею 9,6 кв.м, та уповноваженим органам заборонено здійснювати посвідчення та реєстрацію будь –яких правочинів щодо зміни права власності, користування вказаною нежитловою будівлею (а.с. 31-32, 134-141 том 1).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Лівадійську селищну раду та виконавчий комітет Лівадійської селищної ради (а.с. 150 -151 том 1).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2010 року (суддя Радвановська Ю.А.) позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, реєстраційний № 3696 від 01 жовтня 2008 року, укладений між приватним підприємством Фірма "Шарм" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1; позов заступника прокурора міста Ялта в частині вимог про зобов'язання приватне підприємство Фірма "Шарм" знести самовільно побудовану будівлю, розташовану за адресою: Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_2 загальною площею 9,6 кв.м, за власний рахунок залишено без розгляду; вирішено питання про розподіл судових витрат; скасовано заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2010 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та приватне підприємство Фірма "Шарм" звернулися до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору, прийняти нове рішення, яким у позові у вказаній частині відмовити; в частині залишення без розгляду позовних вимог про спонукання до виконання певних дій рішення суду залишити без змін.
Апеляційні скарги приватного підприємства фірма „Шарм” та фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявників апеляційних скарг, поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що взаємовідносини між приватним підприємством фірма „Шарм” та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим утворилися в рамках договору оренди земельної ділянки, а тому прокурор не мав жодної підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі –продажу, укладеного між відповідачами в інтересах держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.
Апеляційні скарги прийняті до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий –суддя Антонова І.В., судді Заплава Л.М., Котлярова О.Л.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2010 року апеляційні скарги фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 та приватного підприємства Фірма „Шарм” об’єднані в одне апеляційне провадження.
У зв’язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Заплава Л.М. та відпусткою судді Котлярової О.Л. на підставі розпорядження керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2010 року здійснено заміну суддів Заплава Л.М., Котлярової О.Л. на суддів Маслову З.Д., Ткаченко М.І.
У зв’язку з відпусткою судді Маслової З.Д. на підставі розпорядження керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2010 року здійснено заміну судді Маслової З.Д. на суддю Котлярову О.Л.
У судове засідання, призначене на 25 січня 2011 року, прокурор, представники третіх осіб - комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації", Лівадійської селищної ради та виконавчого комітету Лівадійської селищної ради не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 243 від 09 липня 2002 року „Про передачу земельних ділянок в оренду приватному підприємству фірма „Шарм”” приватному підприємству фірма „Шарм” затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгівельного центру; виконавчому комітету Ялтинської міської ради припинено право користування земельною ділянкою площею 4,16 га за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради, та земельна ділянки площею 2,794 передана приватному підприємству фірма „Шарм” для будівництва та обслуговування торгівельного центру (а.с. 9 том 1).
22 липня 2002 року між Радою Міністрів Автономної Республіки Крим (орендодавець) та приватним підприємством фірм „Шарм” (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 12-15 том 1).
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 2,794 га за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради, кадастровий № земельної ділянки 0111947900:09:001:0001.
Згідно з пунктом 2.1 договору вказана земельна ділянка надається в оренду для будівництва та обслуговування торгівельного центру. Зміна цільового призначення орендованої земельної ділянки в період дії договору допускається лише за згодою орендодавця.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що він укладений строком на 50 років.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2007 року у справі № 2-13/920-2007 за приватним підприємством фірма “Шарм” визнано право власності на об'єкт нерухомого майна –торгівельний центр, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16-19, 21-22 том 1).
Постановою Вищого господарського суду України від 27 лютого 2008 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2007 року у справі № 2-13/920-2007 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції (а.с. 23-24 том 1).
01 жовтня 2008 року, тобто після скасування Вищим господарським судом України рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2007 року у справі 2-13/920-2007, між приватним підприємством фірма “Шарм”(продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю розташовану за адресою: в АДРЕСА_2(а.с. 7-10 том 1).
Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 01 жовтня 2008 року та зареєстровано в реєстрі за № 3696.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2010 року у справі № 2-1/3930.1-2008 (№ 2-13/920-2007) позов приватного підприємства фірми “Шарм” про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 13-15 том 2).
Стверджуючи, що договір купівлі –продажу від 01 жовтня 2008 року укладений з порушенням вимог чинного законодавства, заступник прокурора міста Ялта звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання його недійсним та зобов'язання відповідача, приватне підприємство фірма “Шарм”, знести самовільно побудовану нежитлову будівлю за власний рахунок.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг приватного підприємства фірма „Шарм” та фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Відповідно до додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07 лютого 2002 року, до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно відноситься, зокрема, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно з частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Аналіз даних правових норм та обставини справи свідчить про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2008 року, відповідач, приватне підприємство фірма “Шарм”, не був власником майна, яке було ним відчужено за договором, оскільки постановою Вищого господарського суду від 27 лютого 2008 року було скасовано рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2007 року у справі № 2-13/920-2007, яким за приватним підприємством фірма “Шарм”визнано право власності на об'єкт нерухомого майна –торгівельний центр, розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Як правильно зазначив господарський Автономної Республіки Крим, відповідач - приватне підприємство фірма “Шарм” при укладенні договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2008 року був обізнаний про відсутність у нього права власності на самовільно побудоване майно, однак, всупереч чинному законодавству, не попередив про це покупця.
Відповідності до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України передбачено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість тверджень прокурора про відсутність у приватного підприємства фірми “Шарм” права власності на спірне майно на час укладення оспорюваного правочину, що дає підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2008 року.
Колегія суддів також вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що правовідносини, які склалися між приватним підприємством „Шарм” та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 носять господарський характер.
Так, відповідно до пунктів 2, 3 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” N 04-5/120 від 27 червня 2007 року з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Цільовим призначення орендованої приватним підприємства Фірма "Шарм" земельної ділянки, як зазначалося вище, є будівництво та обслуговування торгівельного центру.
Саме на торгівельний центр за приватним підприємством „Шарм” було визнано право власності рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2007 року у справі № 2-13/920-2007.
Таким чином, придбане фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 як фізичною особою нежитлове приміщення площею 9,6 кв.м, яке входить до складу торгівельного комплексу та самовільно збудоване приватним підприємством „Шарм”, також є торгівельними, і цілком очевидно, має господарське цільове призначення .
Зазначене свідчить про те, що суб’єктний склад учасників даного спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарських характер.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи заявників апеляційних скарг щодо неправомірності звернення заступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі ради Міністрів Автономної Республіки Крим до суду з даним позовом.
Так, відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як визначено у Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99, у контексті пункту 2 статті 121 Конституції України аналіз положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що частина перша цієї статті визначає коло осіб, в тому числі прокурорів та їх заступників, за позовними заявами яких суд порушує справи, а частина друга встановлює вимоги до змісту позовної заяви, зокрема зазначення в ній органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Для вирішення справи суттєвим вбачається з'ясування поняття "інтереси держави". Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 02 березня 2010 року у справі №25/287-09 господарського суду Дніпропетровської області, від 21 липня 2010 року у справі № 14/12/9 господарського суду Чернігівської області та інших.
Колегія суддів також вважає обґрунтованим залишення без розгляду позовних вимог заступника прокурора міста Ялта в частині зобов'язання приватне підприємство Фірма „Шарм” знести самовільно побудовану нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_2 загальною площею 9,6 кв.м, за власний рахунок.
Так, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами від 07 вересня 2010 року та 27 вересня 2010 року господарський суд Автономної Республіки Крим неодноразово витребував від прокурора та позивача обґрунтування вимог в частині зобов'язання відповідача –приватне підприємство Фірма „Шарм” знести самовільно побудовану нежитлову будівлю.
Оскільки вказані докази прокурором та позивачем суду надані не були, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість з'ясування в повній мірі обставин справи, що стосуються позовних вимог про зобов'язання приватне підприємство Фірма „Шарм” знести вказану нежитлову будівлю за власний рахунок, у зв'язку з чим залишив позовні вимоги у вказаній частині без розгляду.
Таким чином, оскільки рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги приватного підприємства фірма „Шарм” та фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2010 року у справі № 2-33/2566-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
М.І. Ткаченко