1

     Справа № 2-а-44/2011 р.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                                    18 січня 2011 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий – суддя Чинчин О.В., при секретарі Заботіній О.Ю., за участю позивачки ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, зобов’язання призначити пенсію у зв’язку з втратою годувальника, -

В с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про визнання дій неправомірними, зобов’язання призначити пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є вдовою ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда 2-ї групи по захворюванню, пов'язаному з впливом аварії на ЧАЕС . Згідно зі ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв’язку з втратою годувальника повинна становити 50 % пенсії за віком померлого годувальника. Оскільки її чоловік мав статус ліквідатора наслідків на  ЧАЕС, при визначенні розміру його пенсії слід керуватися  Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цей закон визначає виплату пенсій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, у вигляді: державної пенсії, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. При цьому, розмір державної пенсії повинен складати не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії повинен складати 75 % мінімальної пенсії за віком. Крім того, відповідно до ст. 52 цього закону, щ омісячна компенсація в разі втрати годувальника повинна складати 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «Про державний бюджет України» мінімальна пенсія за віком відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Однак, рішенням УПФУ в Петровському районі м. Донецька від 17 червня 2010 року позивачці було відмовлено в призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника, оскільки пенсія по втраті годувальника менш, ніж пенсія по інвалідності, що не відповідає нормам діючого законодавства України.  На підставі викладеного, позивачка і звернулася до суду, та просить визнати дії УПФУ Петровського району м. Донецька  щодо відмови їй у призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника неправомірними, та зобов’язати відповідача призначити їй пенсію у зв’язку з втратою годувальника, та щ омісячну компенсацію в разі втрати годувальника, починаючи з 01 червня 2010 року.

В судовому засіданні позивачка підтвердила свої позовні вимоги та їх обґрунтування, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В   судовому   засіданні   встановлено,   що   07  березня  1979  року  ОСОБА_1, ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серія НОМЕР_1 (а.с. 8).

ОСОБА_2 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та інвалідом другої групи, причина інвалідності пов’язана з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК (а.с. 14).

Згідно зі свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, запис за № 685 (а.с. 9).

У відповідності з експертним висновком Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії від 09 листопада 2004 року, захворювання, яке призвело до смерті, пов’язано з виконанням обов’язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС (а.с. 10).

 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька і отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 12).

08 червня 2010 року позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька  із завою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, виходячи з розміру 50 % восьми мінімальних пенсій за віком, і 50 % мінімальної пенсії за віком, та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника відповідно із розрахунку 75 % мінімальної пенсії за віком , однак, у призначенні пенсії їй було відмовлено, з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку (а.с. 5-6).

Суд вважає дії відповідача протиправними з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» п енсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Стаття 49 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» визначає пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Нормами ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державної пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника.

Як вбачається з вищенаведеного, зазначені норми розповсюджуються і на позивачку.

Частиною першою та другої вказаної статті передбачено призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках  не може перевищувати 3 000  карб.  

Разом з тим, ч. 3 ст. 54 вказаного закону передбачено, що о бчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , у якому призначення пенсії по інвалідності визначено розділом 4.

Згідно з ч. 4 ст. 54 цього Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком, по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком, ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсії за віком, які співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення  пенсій  по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523.

Пунктом 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

3

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватись і на положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідні роки встановлюються Законами України «Про державний бюджет України».

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах:  інвалідам І групи – 100 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам ІІ групи – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам ІІІ групи, дітям –інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У відповідності з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щ омісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.

Статтею 67 цього Закону встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно зі ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина.

У відповідності з ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відмовляючи позивачці у призначенні їй пенсії у зв’язку з втратою годувальника, відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено, що щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, не може бути нижчою від 10 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Поряд з цим, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» судам необхідно виходити з того,  що  нормативно-правові  акти  будь-якого  державного  чи  іншого

4

органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з положеннями ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а не постанова Кабінету Міністрів України.

Таким чином, для позивачки, як  для особи, померлий годувальник якої є інвалідом IІ групи, особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір пенсії, та щомісячної компенсації у зв’язку з втратою годувальника повинен розраховуватися, виходячи із положень ст.ст. 50, 52 ч. 1, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника позивачці у розмірах, менших від 50 % визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 52 ч. 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірними.

Суд вважає за необхідне поновити порушені права позивачки шляхом зобов'язання УПФУ в Петровському районі м. Донецька перевести її на пенсію у зв’язку з втратою годувальника .

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 8, 9, 11, 159-163 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, зобов’язання призначити пенсію у звязку з втратою годувальника – задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника – неправомірними.

5

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька призначити ОСОБА_1 пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 50 % восьми мінімальних пенсій за віком, і 50 % мінімальної пенсії за віком, та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника відповідно до ст. 52 ч. 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 червня 2010 року .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя                                                                                                       О.В. Чинчин