Справа №2-1622/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Свяченої Ю.Б.
при секретарі Крецу М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариста з обмеженою відповідальністю «Арніка», Одеського дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора - санаторій «Красні Зорі» та ОСОБА_4, про поновлення строку на подачу позовної заяви, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договорів дарування ,
ВСТАНОВИВ:
Перший заступник прокурора Приморського району м. Одеси звернувся до суду, в подальшому неодноразово уточнюючи позовні вимоги, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Арніка», Одеського дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора - санаторій «Красні Зорі» та ОСОБА_4, про поновлення строку на подачу позовної заяви, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договорів дарування, посилаючись на те, що 14 листопада 1990 року санаторій «Червоні Зорі» передав за плату по залишковій вартості підприємству «Одесакурорттеплоенерго» одноповерхову будівлю будівництва 1915 року. В 1992 році рішенням Одеського відділення АТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» підприємство «Курорттеплоенерго» підпорядковано на правах філії Одеського відділення АТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця». В 2003 році підприємство «Курорттеплоенерго» реорганізовано шляхом приєднання до філії Одеського ДП ЗАТ «Укрпрофздоровниця».
В 1991 році підприємство «Одесакурорттеплоенерго» Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок, на підставі договору купівлі продажу, продало ТОВ «Арніка» будівлю невиробничого призначення будівництва до 1940 року загальною площею 232 кв.м., два склади для зберігання будматеріалів будівництва до 1984 року загальною площею 36 кв.м. кожен, склад-навіс для зберігання металевих труб будівництва до 1984 року загальною площею 64 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 752,5 кв.м., огорожені залізобетонним забором по АДРЕСА_1
Однак, як зазначає позивач, санаторієм «Красні Зорі» спочатку підприємству «Одесакурорттеплоенерго», а потім останнім на користь ТОВ «Арніка» були передані лише одноповерхова будівля невиробничого призначення, два склади та один склад-навіс, розташовані на земельній ділянці площею 752,5 кв.м., огорожені залізобетонним забором.
Через огорожу від зазначених будівель, на земельній ділянці, площею близько 400 кв.м. й по цей час знаходиться будівля АДРЕСА_1, в якій з 1977 року і проживає ОСОБА_4
В подальшому, зазначає позивач, в 2002 році рішенням господарського суду Одеської області за ТОВ «Арніка» визнано право власності на окрему будівлю невиробничого призначення по АДРЕСА_1, загальною площею 228,8 кв.м., розташовану на земельній ділянці загальною площею 1159 кв.м., яку ТОВ «Арніка» продало ОСОБА_1, а той в свою чергу подарував зазначену будівлю ОСОБА_2, а вона подарувала її ОСОБА_3
Вважаючи, що зазначені будівлі невиробничого призначення, як майно державних підприємств, складало загальнодержавну власність, підприємство «Одесакурорттеплоенерго» не мало право на його відчуження ТОВ «Арніка». Таким чином, вважаючи, що ТОВ «Арніка» незаконно набуло право власності на спірне майно, а право власності інших відповідачів є похідним від нього, позивач просить договори купівлі-продажу: від 13.12.1991 року, укладений між підприємством «Одесакурорттеплоенерго» Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок і ТОВ «Арніка», від 30.08.2002 року, укладений між ТОВ «Арніка» і ОСОБА_1 та договори дарування: від 26.09.2002 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, від 26.08.2003 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, визнати недійсним.
Оскільки прокуратурі стало відомо про вищезазначене тільки в 2007 році, просять поновити їм строк подачі позовної заяви до суду, як пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, пояснивши суду, що за заявою ОСОБА_4 прокуратурою була проведена перевірка про наявність підстав для визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними та виявлено ряд порушень майнових прав держави в особі Фонду державного майна України, який здійснює державну політику у сфері передачі державного майна на користь фізичних та юридичних осіб, а також порушені інтереси держави в особі Одеської міської ради, так як землі міста відносяться до їх відання.
В зв”язку з наведеним просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник Фонду державного майна України та ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, зазначивши, що передача спірної будівлі була здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, які суттєво зачіпають економічні інтереси держави щодо ефективного використання та збереження державного майна, в зв»язку з чим, на їх думку, вищезазначені договори купівлі-продажу та договори дарування мають бути визнані недійсними.
Представник відповідачів позов не визнав, посилаючись на те, що підприємство «Одесакурорттеплоенерго» та спірне майно на момент укладення договору купівлі-продажу не було у власності держави.
Відповідачі ТОВ «Арніка», Одеське дочірнє підприємство ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця», третя особа - санаторій «Красні Зорі» в судове засідання не з»явились, не повідомивши суд про причини неявки.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з”ясувавши обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та в особі Одеської міської ради.
Вищевказаний висновок суду ґрунтується на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні, а також на аналізі доказів, наданих сторонами.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно роз’ясненням, визначеним в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Об ґ рунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 11 ст. 8 ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду” спори, що виникають при приватизації квартир /будинків/ державного житлового фонду, вирішуються судом.
Судом встановлено, що до прокуратури Приморського району звернулась ОСОБА_4 з приводу порушення її житлових прав – виселення її з АДРЕСА_1, в якому вона проживає з 1977 року по цей час.
Прокуратурою Приморського району в ході перевірки виявлено цілу низку порушень при укладенні договорів купівлі-продажу та дарування, в зв’язку з чим останні звернулись до суду з зазначеним позовом.
Як передбачено ст. 121 Конституції України представництво інтересів держави у суді покладається на органи прокуратури України.
Відповідно до ч.5 ст.36-1 ЗУ «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій /бездіяльності/ фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення.
Статтями 1, 7 ЗУ «Про приватизацію державного майна» передбачено, що передача державного майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб є приватизація державного майна. Державну політику у сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна та його регіональні відділення.
Відповідно до п.1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, зазначений Фонд є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Основним завданням Фонду, відповідно до п.4 зазначеного положення, є, перш за все, захист майнових прав України на її території та за кордоном.
Судом встановлено, що 14.11.1990 року у відповідності до акту прийому-передачі будівлі заступник директора санаторію «Червоні Зорі» Шевцов В.В. передав на підставі розпорядження Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок №283 від 12.11.1990 року за плату по залишковій вартості підприємству «Одесакурорттеплоенерго» одноповерхову будівлю будівництва 1915 року.
Відповідно до історичної довідки «Об»єднання котельних і теплових мереж», наданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради, згідно наказу № 198 від 28.12.1989 року Одеської обласної ради по управлінню оздоровницями профспілок «Об»єднання котельних і теплових мереж» реорганізовано в підприємство «Курорттеплоенерго» .
Згідно рішення № 2 від 28.01.1992 року Одеського відділення АТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», підприємство «Курорттеплоенерго» підпорядковано на правах філії Одеського відділення АТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яка є правонаступником підприємства «Одесакурорттеплоенерго».
Рішенням № 3-8 від 22.01.2003 року загальних зборів ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» підприємство «Курорттеплоенерго» реорганізована шляхом приєднання до філії Одеського ДП ЗАТ «Укрпрофздоровниця» /а.с.164/.
30 грудня 1991 року, відповідно до договору купівлі-продажу, підприємство «Курорттеплоенерго» Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок продало ТОВ «Арніка» будівлю невиробничого призначення, будівництва до 1940 року загальною площею 232 кв.м., два склади для зберігання будматеріалів будівництва до 1984 року загальною площею 36 кв.м. кожен, склад-навіс для зберігання металевих труб будівництва до 1984 року загальною площею 64 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 752,5 кв.м., огорожені залізобетонним забором по АДРЕСА_1 /а.с.160-161/.
При цьому, санаторієм «Червоні Зорі» спочатку підприємству «Одесакурорттеплоенерго», а потім останніми на користь ТОВ «Арніка» були передані лише одноповерхова будівля невиробничого призначення, два склади та один склад-навіс, розташовані на земельній ділянці площею 752,5 кв.м., огорожені залізобетонним забором, що підтверджується актом прийому-передачі від 30.12.1991 року /а.с.161 звор./.
З пояснень ОСОБА_4 слідує, що через паркан від зазначених будівель, на земельній ділянці площею близько 400 кв.м. знаходиться й на цей час будівля АДРЕСА_1, в якій з 1977 року вона і проживає.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.05.2002 року, яке Вищим господарським судом України від 27.08.2008 року залишене в силі, за ТОВ «Арніка» визнано право власності на окрему будівлю невиробничого призначення загальною площею 22,8 кв.м., розташовану на земельній ділянці загальною площею 1 159 кв.м. по АДРЕСА_1 /а.с.4-5, 99-101/.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.08.2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр № 4202, ТОВ «Арніка» продало, а ОСОБА_1 купив будівлю невиробничого призначення загальною площею 22,8 кв.м., розташовану на земельній ділянці загальною площею 1 159 кв.м. по АДРЕСА_1, яка належала ТОВ «Арніка» на підставі рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2002 року, що зареєстровано в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації 23.07.2002 року у книзі № 17 неж., стор.200, р № 1487 /а.с.8/.
Як вбачається з договору дарування від 26.09.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр № 4617, ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар окрему будівлю невиробничого призначення загальною площею 22,8 кв.м., розташовану на земельній ділянці загальною площею 1 159 кв.м. по АДРЕСА_1 /а.с.9/.
Згідно договору дарування від 26.08.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр № 3719, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняв в дар 25/50 частин окремої будівлі невиробничого призначення, яка в цілому складається з 11 основних кімнат, загальною площею 222,8 кв.м., основною площею 106, 6 кв.м., розташованої на земельній ділянці загальною площею 1 159 кв.м. по АДРЕСА_1 /а.с.10/.
Доводи позивача про те, що зазначені будівлі невиробничого призначення, як майно державних підприємств, складало загальнодержавну власність і підприємство «Одесакурорттеплоенерго» не мало право на його відчуження ТОВ «Арніка», знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, так як, на момент укладення договору купівлі-продажу будівлі невиробничого призначення від 13.12.1991 року діяв ЗУ «Про власність» від 07.02.1991 року, відповідно до положень ст. 34 якого, майно державних підприємств складало, поряд з іншими, загальнодержавну власність.
Крім того, відповідно до ст. 35 зазначеного Закону, об»єктами права комунальної власності було майно, що забезпечувало діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; майно закладів культури, охорони здоров»я, побутового обслуговування; місцеві енергетичні системи та ін., а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.
Як зазначено в ч.1 ст.39 ЗУ «Про власність» майно, що є державною власністю і закріплено за державною установою /організацією/, яка перебувала на державному бюджеті, належало їй на праві оперативного управління, що виключає можливість розпорядження цим майном.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.32 цього ж Закону суб»єктами права державної власності на землю виступали обласні, міські, селищні, сільські ради народних депутатів – на землі в межах їх території, за винятком земель, що перебували в загальнодержавній власності, що також виключало передачу прав власності на земельну ділянку без погодження з відповідною Радою народних депутатів.
Угода, що не відповідає вимогам закону, відповідно до ст.48 ЦК України /в редакції 1963 року/, є недійсною.
А, як гласить ст. 49 ЦК України /в редакції 1963 року/, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін – в разі виконання угоди обома сторонами – в доход держави стягується все одержане ними за угодою.
Недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності. До таких угод, відповідно, встановлюються наслідки, передбачені ст.ст. 48, 49 ЦК України.
Крім того, Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 року № 506-ХІІ «Про захист суверенних прав власності Україниської РСР» до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.
Зазначена постанова втратила чинність з 04.03.1992 року – з дня прийняття Постанови Верховної Ради України № 2164-ХІІ «Про введення в дію Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».
Зважаючи на вищевикладені норми Закону, судом встановлено, що підприємство «Одесакурорттеплоенерго», діючи всупереч інтересам держави і суспільства, в суперечності з встановленими цілями його діяльності, спрямованих на забезпечення тепловою енергією та обслуговування котельних, теплових мереж, не маючи на те згоди Одеської обласної ради по управлінню оздоровницями профспілок, не будучи власником нерухомого майна, а саме, одноповерхової будівлі невиробничого призначення, двох складів та одного складу-навісу, огороджених залізобетонним забором, здійснила його відчуження ТОВ «Арніка».
Відповідно до ст. 146 ЦК України /в редакції 1963 року/ державне майно, а також майно колгоспів, інших кооперативних та громадських організацій, неправомірно відчужене яким би то не було способом, може бути витребуване відповідними організаціями від будь-якого набувача.
Таким чином, договір купівлі-продажу від 13.12.1991 року, укладений між підприємством «Одесакурорттеплоенерго» Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок і ТОВ «Арніка» не відповідає вимогам, встановленим ст.ст.48-50 ЦК України /в редакції 1963 року/ та повинен бути визнаний недійсним, внаслідок чого останнє тягне за собою також визнання недійсними і договору купівлі-продажу від 30.08.2002 року, укладений між ТОВ «Артік» і ОСОБА_1 та договори дарування: від 26.09.2002 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, від 26.08.2003 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Суд критично ставиться до доводів відповідачів, що в даному випадку інтереси держави в особі Одеської міської ради не порушені, оскільки, як встановлено судом та підтверджено доводами сторін, внаслідок незаконного продажу підприємством «Одесакурорттеплоенерго» Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок державного нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, площею 752,5 кв.м. по АДРЕСА_1, територіальна громада міста позбавлена земельної ділянки в курортній зоні вказаної площі, а землі міста відносяться до відання Одеської міської ради.
Також не знайшли свого підтвердження в суді доводи відповідачів, що звернення позивача в інтересах держави в особі Фонду державного майна України є безпідставним, так як встановлені порушення норм чинного законодавства призвели, безперечно, до порушення майнових прав держави в особі Фонду державного майна України, який здійснює, відповідно до положень ЗУ «Про приватизацію державного майна», державну політику у сфері передачі державного майна на користь фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до повідомлення ДП санаторію «Красні Зорі» № 165 від 27.12.2010 року, згідно технічного паспорту від 12.05.1998 року площа земельної ділянки, на якій розташований санаторій, складала 7,66 на, а станом на 01.07.2005 року – 4,1 га згідно технічного звіту геодезичних робіт по корегуванню зовнішніх меж та розрахунків площі земельної ділянки, виконаного КП Земельного кадастрового бюро при Управлінні земельних ресурсів ОМР в грудні 2003 року. ДП санаторій «Красні Зорі» земельні ділянки не відчужував. Нерухоме майно передавалось Одеському представництву ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
Суд, враховуючи пояснення сторін, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та в особі Одеської міської ради та вважає за необхідне договори купівлі-продажу: від 13.12.1991 року, укладений між підприємством «Одесакурорттеплоенерго» Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок і ТОВ «Арніка»; від 30.08.2002 року, укладений між ТОВ «Артік» і ОСОБА_1; та договори дарування: від 26.09.2002 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2; від 26.08.2003 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - визнати недійсними, поновивши при цьому строк Першому заступнику прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та в особі Одеської міської ради для звернення до суду, як пропущений з поважних причин..
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 208, 209, 212, 214, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 48-50 ЦК України /в редакції 1963 року/, ст.ст. 1, 7 ЗУ «Про приватизацію державного майна», ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру», суд, -
ВИРІШИВ:
Поновити строк Першому заступнику прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та в особі Одеської міської ради для звернення до суду.
Позовні вимоги Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариста з обмеженою відповідальністю «Арніка», Одеського дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора - санаторій «Красні Зорі» та ОСОБА_4, про поновлення строку на подачу позовної заяви, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договорів дарування задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.12.1991 року, одноповерхової будівлі невиробничого призначення будівництва до 1943 року , стіни з каменя ракушняка, дах покритий шифером, підлога покрита лінолеумом, площею 232 кв.м., двох складських приміщень для зберігання будівничих матеріалів, одноповерхових, будівництва 1984 року, стіни з кирпича, дах покритий шифером, підлога цементна стяжка, загальною площею по 36 кв.м. кожний та складу-навісу одноповерхового, будівництва 1984 року, каркас з кута, загороджений металевою сіткою для зберігання металевих труб, загальною площею 64 кв.м., дах з шиферу, підлога земляна, які розташовані на земельній ділянці площею 752,5 кв.м. загороджений залізобетонним забором по АДРЕСА_1, укладений між підприємством «Одесакурорттеплоенерго» Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок в особі директора ОСОБА_3 і ТОВ «Арніка»в особі генерального директора ОСОБА_7
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.08.2002 року, окремої будівлі невиробничого призначення, загальною площею 222,8 кв.м., розташованої на земельній ділянці загальною площею 1 159 кв.м. по АДРЕСА_1 укладений між ТОВ «Арніка» в особі генерального директора Марущака В.В. і ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр № 4202.
Визнати недійсним договір дарування від 26.09.2002 року, окремої будівлі невиробничого призначення, загальною площею 222,8 кв.м., розташованої на земельній ділянці загальною площею 1 159 кв.м. по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр № 4617.
Визнати недійсним договір дарування від 26.08.2003 року, 25/50 частин окремої будівлі невиробничого призначення, яка в цілому складається з 11 основних кімнат, загальною площею 222,8 кв.м., основною площею 106, 6 кв.м., розташованої на земельній ділянці загальною площею 1 159 кв.м. по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр № 3719.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.Б.Свячена