А П Е Л Я Ц І Й Н И Й     С У Д    П О Л Т А В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

      Справа № 22ц-96                                     Головуючий по першій

                     2011 рік                                            інстанції Кузіна Ж.В.

                                                                                          Суддя-доповідач Лобов О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

    02 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючої судді Акопян В.І.

суддів Лобова О.А., Петренка В.М.

при секретарі Фадєйкіній Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 28 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради про визнання права власності на самочинне будівництво.

    Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,    

В С Т А Н О В И Л А:

    У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж АДРЕСА_1.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що на початку 2009 року позивач самочинно збудував гараж, який є об?єктом завершеного будівництва та придатний для експлуатації. Іншого порядку, крім судового, для набуття права власності на гараж немає.

    Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 28 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

    В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд безпідставно не дав оцінки письмовій згоді Київської районної у м.Полтавіі раді надати земельну ділянку у користування.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

    Відповідно до п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на початку 2009 року ОСОБА_3 самочинно тобто за відсутності належних дозволів та технічної документації збудував гараж розміром 3,93х5,86 м. по АДРЕСА_1.

Згідно висновку експерта №146 від 27 серпня 2008 року гараж АДРЕСА_1 відповідає вимогам ДБН у частині розташування по відношенню до будівель і споруд іншого призначення, його технічний стан задовільний, він є придатним до подальшої експлуатації.

ГЖЕД №7 м.Полтави не заперечує проти узаконення гаражу за умови погодження з відповідними службами і сусідами.

ОСОБА_4 і ОСОБА_5, мешканці будинку, у дворі якого ОСОБА_3 самочинно збудував гараж, не заперечують проти його узаконення.  

    Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив, дав правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 у встановленому порядку не виділена земельна ділянка під уже збудоване нерухоме майно.

Такий висновок суду ґрунтується  на законі і відповідає встановленим фактичним обставинам.

 За змістом ч.3, ч.5 ст.376 ЦК України за особою, яка  здійснила самочинне будівництво, може бути визнане право власності на нерухоме майно, однак при наявності певних умов – якщо земельну ділянку у встановленому порядку надано особі під уже збудоване нерухоме майно, або якщо така особа має право власності  чи право користування земельною ділянкою.

У матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_3 у встановленому порядку виділена земельна ділянка під уже збудоване самочинно нерухоме майно. Лист за підписом заступника голови Київської районної у м.Полтаві ради (а.с.97) не є рішенням уповноваженого органу про виділення земельної ділянки.

Окрім того, колегія суддів зауважує наступне.

За змістом ст.1, ст.3, п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів громадян.

Постановою КМУ №534 від 20 травня 2009 року встановлені основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів нерухомості.

Позивач не надав суду доказів того, що він звертався у встановленому порядку до уповноваженого органу з питанням про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом гаражу і йому було відмовлено.

Письмова відповідь заступника голови Київської районної у м.Полтаві ради (а.с.20) не є рішенням уповноваженого органу у розумінні наведених постанов Кабінету Міністрів України.

Отже, порушене позивачем питання не було предметом компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підставу вважати наявність спору про право.

Апеляційна скарга не містить нових належних і допустимих засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

    За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3  відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Головуюча                                                         В.І. Акопян

    Судді                                                                  О.А. Лобов

                                                                                      В.М.Петренко