А П Е Л Я Ц І Й Н И Й     С У Д    П О Л Т А В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

      Справа № 22ц-368                                     Головуючий по першій

                     2011 рік                                              інстанції Сьоря С.І.

                                                                                              Суддя-доповідач Лобов О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

    02 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Тимчук Л.А., Мартєва С.Ю.

при секретарі Фадєйкіній Н.Б.

 розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 08 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа Банк» про визнання незаконним нарахування штрафних санкцій, визнання частково недійсним кредитного договору.

    Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,    

В С Т А Н О В И Л А:

    У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним п.10 кредитного договору  №500155887 від 11 серпня 2008 року, визнати незаконним нарахування штрафних санкцій згідно Загальних умов кредитування фізичних осіб ЗАТ «Альфа Банк».

    Заявлені вимоги мотивовані тим, що оспорюваний пункт 10 кредитного договору передбачає розгляд спорів, що виникають з цього договору у третейському суді, отже порушує право позивача на захист його прав судом загальної юрисдикції.

    Оскільки у тексті кредитного договору відсутні будь-які положення щодо штрафних санкцій за його неналежне виконання, то проведене Банком нарахування санкцій є незаконним.

    Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 08 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

    В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновки суду суперечать встановленим обставинам, суд не застосував закон, який мав бути застосований для вирішення спору.

    Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

    Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Судом першої інстанції встановлено, що 11 серпня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «Альфа Банк» з пропозицією надати йому кредит у сумі 7 614 доларів США строком до 11 серпня 2013 року зі сплатою 36% річних за користування кредитом.

    У той же день пропозиція ОСОБА_3. прийнята Банком.

    Згідно п.8 укладеної угоди всі відносини між позичальником і Банком регулюються Загальними умовами кредитування фізичних осіб  в ЗАТ «Альфа Банк», затверджених 18 жовтня 2007 року.

    Пунктом 13 Загальних умов кредитування фізичних осіб  в ЗАТ «Альфа Банк» передбачений обов?язок позичальника сплачувати штраф у випадку прострочення повернення кредиту.

    Пунктом 10 кредитної угоди встановлено, що вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні цього договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації  «Всеукраїнський фінансовий союз».

    Додатком №1 до кредитної угоди передбачено, що повернення кредиту здійснюється рівними платежами по 275 доларів США щомісячно.  

    ОСОБА_3 взяті на себе зобов?язання у частині щомісячного погашення кредиту рівним частинами не виконував.

    У січні 2009 року і у квітні 2010 року колекторська агенція «Вердикт» надіслала ОСОБА_3 листи з пропозицією сплатити заборгованість за кредитним договором.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому суд першої інстанції виходив з відсутності встановлених законом підстав недійсності п.10 кредитної угоди, а також з правомірності нарахування штрафних санкцій.  

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким надано правильну юридичну оцінку.

    Доводи апеляційної скарги про відсутність в умовах кредитної угоди положень щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення повернення кредиту є безпідставними.

    За змістом ст.638 – 642, ст.1046, ст.1047, ст.1054, ст.1055 ЦК України договір кредиту може бути укладений шляхом письмової пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

    З тексту пропозиції укласти договір  (а.с.67), підписаної ОСОБА_3, тексту кредитного договору (а.с.6), який ОСОБА_3 отримав на руки, слідує, що на час укладення кредитної угоди позичальник був ознайомлений із Загальними умовами кредитування фізичних осіб  в ЗАТ «Альфа Банк» і розумів, що вони є невід?ємною частиною угоди.

    Твердження позивача про необізнаність з умовами кредитування не обґрунтовані належними доказами та суперечить умовам договору, який ним підписаний.

    Посилання позивача на те, що наявність штрафних санкцій, їх розмір та порядок нарахування мають бути зазначені виключно у тексті договору суперечить положенням ст.630 ЦК України.

    Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для визнання недійсним пункту 10 кредитної угоди ґрунтуються на хибному розумінні і тлумаченні позивачем положень п.8 Постанови ПВСУ №9 від 01 листопада 1996 року і рішення Конституційного Суду України  від 07 травня 2002 року, адже домовленість сторін договору про вирішення спорів, що витікають з його виконання, у третейському суді відповідає принципу свободи договору, встановленому ст.6 ЦК України, ст.17 ЦПК України, та не позбавляє особу права на захист.

     Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

    Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 08 грудня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Головуючий                                                       О.А. Лобов        

    Судді                                                                   Л.А. Тимчук

                                                                                                      С.Ю. Мартєв