А П Е Л Я Ц І Й Н И Й     С У Д    П О Л Т А В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

Справа № 22ц-323                  Головуючий по першій

                                 2011 рік                         інстанції Зоріна Д.О.

                                                                        Суддя-доповідач Лобов О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    31 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі

Головуючої судді Акопян В.І.,

суддів  Лобова О.А., Петренка В.М.

при секретарі Фадєйкіній Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 10 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частину квартири.

    Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, з урахуванням змін і доповнень, просив ухвалити рішення, яким встановити факт проживання однією сім?єю ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у період з 1997 року по травень 2010 року; визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя; визнати за позивачем право власності на ? частину вказаної квартири.

    Заявлені вимоги мотивовані тим, що у період з 1997 року по травень 2010 року сторони проживали у фактичному шлюбі, під час якого у лютому 2003 року за спільні кошти придбали спірну квартиру. Після припинення сімейних відносин сторони у добровільному порядку не можуть дійти згоди щодо поділу спільно нажитого майна.

    Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 10 грудня 2010 року позов задоволений: встановлений факт проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в період з 1997 року по травень 2010 року; квартира АДРЕСА_1 визнана об?єктом права спільної сумісної власності; за ОСОБА_4 визнане право власності на ? квартири АДРЕСА_1.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

    Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що внаслідок неправильної оцінки наданих доказів суд зробив висновки, які суперечать встановленим обставинам та положенням ст.22 КпШС України.

Колегія суддів, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь в розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті позовних вимог у разі порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

    З матеріалів справи вбачається, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 18 лютого 2003 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 (надалі – «спірна квартира»).

    ОСОБА_3 визнає, що з початку 2004 року ОСОБА_4 став проживати разом з нею у спірній квартирі, факт спільного проживання до цієї дати однією сім?єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, як і будь-яку його участь у придбанні спірної квартири, категорично заперечує  

    Показання свідків у цій частині є діаметрально протилежними.

    Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін, оскільки вони станом на час її придбання проживали однією сім?єю без реєстрації шлюбу.  

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим та таким, що суперечить вимогам закону і встановленим фактичним обставинам з наступних підстав.

Як роз?яснено у пункті 12 Постанови ПВСУ №16 від 12 червня 1998 року, правила статей 22, 28, 29 КпШС України не застосовуються до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у  зареєстрованому шлюбі.  Такі  спори  мають  вирішуватися згідно з п.1 ст.17 ЗУ "Про власність",  відповідних  норм  ЦК України в редакції 1963 року  і з урахуванням роз'яснень,  даних Пленумом ВСУ в п.5 постанови №20 від 22  грудня 1995 р.

    Таким чином, згідно законодавства, чинного на час придбання спірної квартири, сам факт проживання осіб однією сімє?ю без реєстрації шлюбу не міг слугувати підставою для визнання придбаного у цей період майна спільною сумісною власністю таких осіб.

    Згідно ч.1 ст.17 ЗУ «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

   Отже, для визнання спірної квартири спільною сумісною власністю ОСОБА_4 слід довести належними і допустимими доказами наявність угоди, яка відповідає законодавству, про створення спільної власності, а також його трудову або коштами участь у створенні спільної власності.

Надана позивачем розписка (а.с.27а) про отримання у борг від ОСОБА_6 трьох тисяч доларів США у січні 2003 року не є достатнім доказом сплати позивачем своїх коштів за придбання квартири, оскільки ця обставина заперечується відповідачкою, а також свідком ОСОБА_5, продавцем спірної квартири, яка підтвердила, що за квартиру з нею розраховувалася відповідачка.

Копії ордерів, товарних чеків і накладних (а.с.25-49) за відсутності угоди про створення спільної власності можуть свідчити про участь ОСОБА_4 у ремонті спірної квартири, що дає йому право на відшкодування понесених витрат.  

Проаналізувавши за правилами ст.212 ЦПК України наведені докази у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами, колегія суддів визнає недоведеною ту обставину, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін по справі.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 10 грудня 2010 року скасувати, ухваливши нове рішення.

ОСОБА_4 відмовити у задоволенні позову за недоведеністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Головуюча                                                           В.І. Акопян

    Судді                                                                     О.А. Лобов  

                                                                                         В.М. Петренко