А П Е Л Я Ц І Й Н И Й     С У Д    П О Л Т А В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

      Справа № 22ц- 188                                     Головуючий по першій

                     2011 рік                                               інстанції Колотієвський О.О.

                                                                                              Суддя-доповідач Лобов О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

    31 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючої судді Акопян В.І.

суддів Лобова О.А., Петренка В.М.

при секретарі Фадєйкіній Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Кам?янопотоківської сільської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, зобов?язання не чинити перешкоди.

    Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

    У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким визнати за позивачем право власності на 1/5 садиби АДРЕСА_1 та зобов?язати ОСОБА_4 не чинити позивачу перешкоди у користуванні спадковим нерухомим майном.  

Заявлені вимоги мотивовані тим, що позивач як особа, яка проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняв спадщину після смерті брата, проте у зв?язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідач ОСОБА_4, яка оформила свідоцтво про право на спадщину на 4/5 спірної садиби, перешкоджає позивачу користуватися належним йому нерухомим майном.  

    Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

    В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд порушив правила оцінки доказів, а тому дійшов хибного висновку відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь в розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції в разі порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, якому на праві власності належала ? садиби АДРЕСА_1.

Спадкоємцями ОСОБА_5 є його брати і сестри – ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4.

ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_6 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_4, яка у встановлену порядку 28 березня 2007 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 4/5 спірної садиби.

ОСОБА_3 як спадкоємець має право на 1/5 частину спірної садиби.

19 серпня 2009 року державний нотаріус Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори листом повідомив ОСОБА_3 про неможливість видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5 у зв?язку з пропуском строку подання заяви.

Відмовляючи у задоволенні  позову, суд першої інстанції виходив, зокрема, з доведеності факту непроживання позивача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем  на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно принципу оцінки доказів, встановленого ст.212 ЦПК України, суд на підставі всебічного, повного й об’єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так в їх сукупності, у взаємозв’язку, єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, якими обґрунтовуються доводи і заперечення сторін.

    Характер особистих взаємовідносин свідків зі сторонами у справі й характер чи ступінь їх заінтересованості у результатах розгляду справи мають бути враховані судом при досліджені і оцінці показань свідків, однак відхилити їх показання про обставини у справі як докази відповідно до ст.63, ст.212 ЦПК України суд може лише за наявності достовірних даних, що підтверджують їх невідповідність дійсності, при оцінці їх показань у сукупності з іншими доказами.

Визнаючи доведеність непроживання позивача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд першої інстанції послався на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 січня 1999 року (а.с.37), яким задоволений позов ОСОБА_4 – ОСОБА_3 визнано втративши право на користування жилим приміщенням  в АДРЕСА_1 і зобов?язано паспортний стіл  Кам?янопотоківської сільської ради виписати його.

Оцінюючи вказане судове рішення у відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України, слід дійти висновку, що цим судовим рішенням встановлений факт непроживання ОСОБА_3 у спірній садибі понад шість місяців станом на січень 1999 року.

Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_6 слід оцінювати критично, оскільки вони суперечать довідкам Кам?янопотоківської сільської ради (а.с.3,4,5), а також рішенню Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2009 року (а.с.11), якими достовірно встановлено, що ОСОБА_3 станом на березень 2006 року проживав разом братом ОСОБА_5 у спірній садибі без реєстрації.  

За таких обставин, рішення суду першої інстанції слід змінити, виключивши з його мотивувальної частини указівку суду про доведеність факту непроживання ОСОБА_3 у спірній садибі на дату смерті ОСОБА_5

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, так як ОСОБА_3 не позбавлений можливості отримати спадкове майно у власність у встановленому порядку.

    Керуючись ст.303,  п.3 ч.1 ст.307, ч.1 п.4 ст.309, ст.316  ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 листопада 2010 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини указівку про доведеність факту непроживання ОСОБА_3 у садибі АДРЕСА_1 станом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 листопада 2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Головуюча                                                В.І. Акопян

Судді                                                          О.А. Лобов

                                                                    В.М. Петренко