А П Е Л Я Ц І Й Н И Й     С У Д    П О Л Т А В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

      Справа № 22ц-155                                     Головуючий по першій

                     2011 рік                                              інстанції Кузіна Ж.В.

                                                                                              Суддя-доповідач Лобов О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

    31 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючої судді Акопян В.І.,

суддів Лобова О.А., Петренка В.М.

при секретарі Фадєйкіній Н.Б.

 розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на  рішення Київського районного суду м.Полтави від 10 листопада 2010 року у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитною угодою та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про виконання таким, що не настав, строку виконання зобов?язань, встановлення порядку погашення кредиту.

    Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,    

В С Т А Н О В И Л А:

    У липні 2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із вказаним позовом, просило, з урахуванням уточнень, ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 635 656 грн. 03 коп. заборгованості за кредитним договором, мотивуючи заявлені вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов?язань за кредитним договором.

    У жовтні 2009 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов, просив ухвалити рішення, яким визнати таким, що не настав строк виконання зобов?язань за кредитним договором, скасувати нараховану пеню і штраф, зобов?язати відповідача провести реструктуризацію боргу за кредитним договором.

    Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що Банк безпідставно відмовив у реструктуризації боргу, не повідомив про вимогу погасити достроково заборгованість.  

     Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 10 листопада 2010 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволений: стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість у сумі 637 608 грн. 06 коп.,  вирішене питання про судові витрати. У задоволенні зустрічного позову відмовлено, вирішене питання про судові витрати.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити Банку у задоволенні позову, задовольнити у повному обсязі зустрічний позов.

    В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що в основу рішення суду покладені розрахунки Банку про розмір заборгованості, які не є обґрунтованими.

    За твердженням апеляційної скарги висновки суду про належне повідомлення боржника щодо вимоги погасити заборгованість ґрунтуються на припущеннях.

    Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

    Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2007 року між Банком і ОСОБА_3 укладений кредитний договір №010/07-2/474, відповідно до умов якого ОСОБА_3 виданий кредит у сумі 550 000 грн. строком до 19 липня 2017 року зі сплатою 17% річних.

    Погашення кредиту згідно п.1.5.1 має здійснюватися у строки та розмірах, визначених графіком повернення кредиту, який є невід?ємною частиною договору.

    ОСОБА_3 свої зобов?язання щодо погашення кредиту не виконував належним чином.

    За станом на 13 травня 2010 року загальна заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором склала 637 608 грн. 03  коп., з яких 82 450 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 419 050 грн. – поточна заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню, 12 923 грн. 78 коп. – пеня за порушення строків погашення кредиту,  102 540 грн. 39 коп. – прострочені відсотки, 14 954 грн. 66 коп. – пеня за простроченими відсотками, 3 737 грн. 20 коп. – нараховані відсотки за період з 27 квітня 2010 року по 12 травня 2010 року.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

При цьому суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору та правильності нарахованої суми заборгованості.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким надано правильну оцінку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Факт порушення ОСОБА_3 умов кредитної угоди у частині своєчасного внесення належних платежів доведений належними і допустимим доказами.  

Твердження апеляційної скарги про неотримання ОСОБА_3 вимоги про дострокове погашення кредиту, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами, які суд першої оцінив у відповідності до вимог ст.212 ЦПК України.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що положення пункту 1.9 кредитного договору не позбавляють Банк права за наявності обставин, передбачених ч.2 ст.1050 ЦК України, звернутися до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості без попереднього письмового повідомлення боржника.

Виходячи з положень ст.60 ЦПК України твердження апеляційної скарги про неправильність розрахунку заборгованості є необґрунтованими, оскільки відповідач не був позбавлений права надати свій розрахунок або вимагати перевірки правильності нарахованої суми спеціалістом.

    Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

    Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3  відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 10 листопада 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Головуюча                                                           В.І. Акопян    

    Судді                                                                    О.А. Лобов

                                                                                                      В.М.Петренко