УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67
Справа №11- 970/4- 2011 р. Головуючий у 1-й інстанції Харлан Н.М.
Категорія ч.3 ст. 286 КК Т.З. Доповідач Лісіченко Л.М.
В И Р О К
Іменем України
2011 року січня місяця 26 дня. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого – судді Лісіченко Л.М.
суддів: Гонтар А.А., Довгаль С.А.
при секретарі – Гнітько А.В.
з участю прокурора – Рибачук Г.А.
засудженого – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією старшого помічника прокурора Гадяцького району та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 червня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, одружений, працює водієм АК-4 ГПУ «Полтавагазвидобування», раніше несудимий,
засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальні збитки в сумі 8325 грн. та моральні збитки в сумі 70 000 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 матеріальні збитки в сумі 16 332 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 68 000 грн.
В іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду.
Вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що вчинив злочин за наступних обставин.
16 липня 2009 року близько 17 години 45 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем Шкода – Октавія державний номер НОМЕР_1 з пасажиром ОСОБА_9 та рухаючись по автодорозі Лохвиця-Гадяч-Охтирка-КПП Дмитрівка в напрямку м. Лохвиця на відрізку дороги між м. Лохвиця та м. Гадяч, проїжджаючи 45 кілометр даної автодороги на заокругленні ліворуч, грубо порушив вимоги п.п. 2.9 (а), 12.1, 12.6 (г), 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, не врахувавши дорожні умови, перевищив дозволену швидкість руху, не впорався з керуванням автомобілем, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ – 21013 державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом ПВА-1 державний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_10, що рухався у зустрічному напрямку, після чого допустив зіткнення автомобіля Шкода – Октавія з автобусом ІКАРУС -256 державний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11, що також рухався в зустрічному напрямку. В результаті даної пригоди водій автомобіля ВАЗ 21013 ОСОБА_10 та пасажир автомобіля Шкода-Октавія ОСОБА_9 отримали смертельні травми.
Смерть ОСОБА_10 настала в результаті гострої крововтрати, що спричинили множинні травми грудної клітини, розрив аорти в грудному відділі, забій легень, серця, перелом ребер зліва 1-го та 2-го по колохребтовій, 8-го по середньо-підпахвинній лінії з крововиливами в м’які тканини в ділянці переломів ребер, лівосторонній гемоторакс.
Причиною смерті ОСОБА_9 стала черепно-мозкова травма, розтрощення черепа, забійні рани голови з крововиливами в м’які тканини, багатоосколковий перелом кісток основи та склепіння черепа, субарахноїдальні крововиливи головного мозку, ділянки забою головного мозку в правій та лівій тім’яних ділянках.
В апеляції старший помічник прокурора просить вирок скасувати у зв’язку з призначенням м’якого покарання, що не відповідає ступеню тяжкості злочину, неврахуванням обтяжуючої обставини – загибель двох осіб; постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст. 286 КК України у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
В апеляції потерпіла ОСОБА_4 просить скасувати вирок у зв’язку з його м’якістю, постановити новий вирок призначивши максимальне покарання, передбачене, ч.3 ст.286 КК України – 12 років позбавлення волі, позбавити права керувати транспортними засобами, більше, ніж на 2 роки, так як з вини ОСОБА_3 , що перебував у нетверезому стані за кермом, сталася ДТП внаслідок якої померло дві молоді людини, а також просить призначити примусове лікування від алкогольної залежності.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора Рибачук Г.А., яка апеляцію підтримала частково і просила вирок суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і призначенням м’якої міри покарання, що не відповідає тяжкості злочину, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.3 ст.286 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки, заперечення засудженого ОСОБА_3, який вважає, що суд обґрунтовано визначив йому покарання наближеним до мінімального, у зв’язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляцій прокурору та потерпілій, колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши часткове судове слідство приходить до висновку, що апеляція як прокурора, так і потерпілої ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.
Його дії правильно кваліфіковані судом за ч.3 ст.286 КК України і в апеляціях кваліфікація також не оскаржується.
Разом з тим, згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання засудженому суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з матеріалів справи суд першої інстанції формально пославшись на ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, пом’якшуючі та обтяжуючу покарання обставину фактично їх не врахував і безпідставно призначив покарання, наближене до мінімального, тобто прийняв явно несправедливе в силу м’якості рішення.
Так, згідно вироку суду ОСОБА_3 будучи раніше несудимий, вчинив тяжкий необережний злочин, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, вину визнав, розкаявся, примусового лікування не потребує, збитки відшкодував частково, утриманців не має.
Пом’якшуючими покарання обставинами в силу ст.66 КК України суд визнав щире каяття, визнання вини, часткове відшкодування збитків, а обтяжуючою покарання обставиною на підставі ст.67 КК України - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння.
В той же час, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст.65 КК України щодо тяжкості скоєного злочину, який віднесено до категорії тяжких, та обтяжуючу покарання обставину - перебування особи, яка керує транспортним засобом, у стані алкогольного сп’яніння, тому постановлений по справі вирок в частині призначення як основного, так і додаткового покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку на підставі п. 4 ч. 1 ст. 378 КПК України.
Разом з тим, твердження в апеляції потерпілої ОСОБА_4 про безпідставне застосування ст.69 КК України і призначення покарання ОСОБА_3 нижчим від найнижчої межі, передбаченої за ч.3 ст.286 КК України суперечить вироку суду, згідно з яким при визначенні розміру покарання ОСОБА_3 положення ст.69 КК України не застосовувались.
Помилковими є і твердження в апеляції потерпілої щодо нижньої межі санкції ч.3 ст.286 КК України, яка на її думку складає 7 років позбавлення волі, оскільки Законом України від 15.04.2008 року до ч.3 ст.286 КК України внесено зміни, відповідно до яких санкція цієї частини передбачає покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років.
Також, не підлягає задоволенню вимога в апеляції потерпілої ОСОБА_4 щодо призначення засудженому примусового лікування від алкоголізму, оскільки згідно довідки та медичного висновку Гадяцької центральної районної лікарні ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває і примусового лікування не потребує ( а.с.301,302 т.1 ).
Безпідставними колегія суддів вважає і твердження апеляції прокурора про визнання обставиною, що обтяжує покарання засудженого ОСОБА_3 заподіяння злочином тяжких наслідків у виді загибелі двох осіб.
Так, відповідно до ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за ч.3 ст.286 КК України, кваліфікуючою ознакою якої і є діяння, передбачені ч.1 ст.286 КК України, якщо вони спричинили загибель кількох осіб.
За таких обставин кваліфікуюча ознака не може бути врахована ще раз як обтяжуюча покарання, тому апеляція прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.
З огляду наведеного колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_3 підлягає скасуванню, задовольнивши при цьому апеляції прокурора та потерпілої частково.
В іншій частині вирок суду слід залишити без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 366, 378 КПК України, колегія суддів,-
З А С У Д И Л А :
Апеляцію старшого помічника прокурора Гадяцького району та потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 червня 2010 року стосовно ОСОБА_3 в частині призначення покарання скасувати.
Призначити покарання ОСОБА_3 за ч.3 ст.286 КК України у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки.
В іншій частині вирок Гадяцького районного суду залишити без зміни.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ через Апеляційний суд Полтавської області протягом місяця з моменту його проголошення, а засудженим - з моменту вручення йому копії вироку.
СУДДІ:
Лісіченко Л.М. Гонтар А.А. Довгаль С.А.