АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа номер 11- 1040/60 2011 рік
Категорія: ч.2 ст.286 КК України,т.з. Головуючий у 1-й інстанції Рябішин А.М.
Доповідач: Довгаль С.А.
У Х В А Л А
Іменем України
2011 року січня місяця 26 дня колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого Лісіченко Л.М.
суддів: Довгаль С.А., Гонтар А.А.
за участю прокурора Снісаренко Г.А.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
представника потерпілої ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
цивільного позивача ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Полтавського району, засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_4, цивільного позивача ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, цивільних відповідачів АТ « Українська пожежна страхова компанія», ПП фірма «Лев-транс» на вирок Полтавського районного суду від 18 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Варварівка Карлівського району, гр.. України, освіта середня, одруженого, на утриманні має 2- х неповнолітніх дітей, працює водієм ПП»Лев-транс», мешкає у АДРЕСА_1, несудимого,
засуджено за ч.2 ст.286 КК України на п’ять років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.
Постановлено стягнути із ПП фірма «Лев-транс» на користь потерпілої ОСОБА_4 25 000 грн. та цивільного позивача ОСОБА_5 15 000 грн. на відшкодування моральної ( немайнової) шкоди.
Постановлено стягнути із АТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь потерпілої ОСОБА_4 9 372 грн. та зобов’язано сплатити ій в межах ліміту відповідальності на одну особу 41 118 грн., а після закінчення ліміту відповідальності зобов’язати ПП фірму «Лев-транс» щомісячно, довічно сплачувати ОСОБА_4 кошти в розмірі половини мінімальної заробітної плати встановленої ЗУ « Про державний бюджет» на кожний рік.
Вирішино питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 22 жовтня 2009 року, близько 23 год., рухаючись автомобілем МАН 19 463 з напівпричепом по автодорозі Полтава-Суми зі сторони смт. Диканька у напрямку міста Полтава, порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху, не вжив своєчасних заходів для зниження швидкості руху або безпечного об’їзду мотоцикла «Дніпро» МТ під керуванням ОСОБА_8, який рухався в попутному напрямку із пасажиром ОСОБА_9 і допустив зіткнення з мотоциклом.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали разного ступеню тілесні ушкодження. Водій мотоциклу ОСОБА_8 – легкі, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я, а пасажир ОСОБА_9- небезпечні для життя, внаслідок яких настала його смерть.
За змістом апеляцій та доповнень.
В апеляції помічник прокурора, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання засудженому.
Так, в апеляції зазначено, що необхідно постановити новий вирок, яким за ч.2 ст.286 КК України ОСОБА_2 призначити 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 стверджував, що не мав реальної можливості уникнути зіткнення. Він вважав, що при розслідуванні справи і розгляді її в суді було порушено кримінально-процесуальний закон.
Просить зазначене судове рішення змінити, застосувати до нього ст..75 КК України і звільнити від відбування покарання з випробуванням, вважаючи, що місцевий суд безпідставно дійшов висновку про необхідність відбуття призначеного покарання реально, оскільки при цьому не враховані всі дані про його особу та обставини справи.
Далі зазначає, що необхідно відмовити в позовних вимогах до нього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення з нього моральної шкоди.
Потерпіла ОСОБА_4 не погоджуючись із призначеним,на її думку м’яким покаранням засудженому, просить вирок суду змінити та обрати більш суворе покарання.
Не погоджується із вироком і в частині вирішення цивільного позову. Вважає, що необхідно стягнути із цивільних відповідачів АТ « Українська пожежно-страхова компанія» 7 350 грн. за встановлення пам’ятника на могилі її сина –ОСОБА_9 та з ПП фірми Лев-транс» 50 000 грн. морального відшкодування завданої загибеллю її сина.
В наданих доповненнях до апеляції ставиться питання про призначення засудженому ОСОБА_2 більш суворого покарання, оскільки, на її думку, останній вчинив ще один злочин, передбачений ч.1 ст.135 КК України і на це не звернули уваги ні органи досудового слідства, ні суд.
Стосовно відшкодування завданої злочином шкоди суд не повністю врахував реальні збитки понесені на відновлення ушкоджень здоров’ю, на витрати виготовлення пам’ятника на могилі сина.
Тяжка психологічна травма призвела до декомпенсації ендокринної системи та обумовили необхідність оперативного лікування і тепер подальше фізичне існування залежить від провадження замісної терапії.
Є заниженою і оцінка моральної шкоди, яка повинна бути стягнена в повному об’ємі - 211 200 грн.
Отже просить збільшити суми, що підлягають відшкодуванню до заявлених в позові 28 692 грн матеріальної та 211 200 грн. моральної шкоди. Також зобов’язати відповідачів щомісячно, довічно відшкодувати витрати на лікування в розмірі 508 грн. та збільшити розмір щомісячних відшкодувань.
В апеляції цивільного відповідача АТ «Українська пожежна страхова компанія»не оспорюється вирок в частині стягнення на користь потерпілої ОСОБА_4.9 372 грн. на ритуальні послуги при похованні ОСОБА_9.,але заперечується проти стягнення 2 347 грн. на лікування потерпілої ОСОБА_4 та 41 118 грн. на її довічне утримання.
Апелянт зазначає, що потерпіла ОСОБА_4 не була учасником дорожньо-транспортної пригоди та не знаходилась на утриманні свого сина ОСОБА_9, який навіть ніде працював. Тому просить в цій частині вирок скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляції цивільного позивача ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 ставиться питання про скасування вироку в частині вирішення питання її та потерпілої ОСОБА_4 цивільного позову та направити їх для розгляду в порядку цивільного судочинства.
В обґрунтування своїх вимог послалась на те, що надані потерпілою ОСОБА_4 довідки про витрати на ритуальні послуги не відповідають дійсності, оскільки ці витрати понесли ПП фірма «Лев-транс» та інші особи. Вважає, що із страхової компанії суд повинен був утримувати також кошти на утримання сина потерпілого ОСОБА_9 –ОСОБА_6 до досягнення ним повноліття.
Цивільний відповідач ПП фірма «Лев- транс» не погоджуючись із вирішенням цивільних позовів потерпілої ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просить вирок суду в цій частині скасувати, оскільки ОСОБА_2 вчинив злочин не під час виконання ним трудових обов’язків і не на транспорті фірми.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність скасування судового рішення, пояснення засудженого та його захисника - адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляцію, потерпілу ОСОБА_4 та її представника –ОСОБА_3, які наполягали на задоволенні апеляції та доповнень до неї, цивільного позивача ОСОБА_5, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у апеляціях та доповнень до них доводи, колегія суддів вважає, що апеляції помічника прокурора та засудженого слід залишити без задоволення,а потерпілої ОСОБА_4, цивільного позивача ОСОБА_10, цивільних відповідачів АТ « Українська пожежна-страхова компанія», ПП фірма « Лев-транс» задоволити частково.
Суд правильно встановив фактичні обставини злочину і, дослідивши докази та давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило загибель людини. Цей висновок суду підтверджений детально викладеними у вироку доказами.
Так, засуджений ОСОБА_2 протягом досудового слідства та судового розгляду справи вказував, що він дійсно порушив правила дорожнього руху, але, на його думку, порушив правила дорожнього руху і водій мотоциклу.
Згідно висновку автотехнічної експертизи за № 19 від10.03.2010 року технічна можливість запобігання даної пригоди не залежала від односторонніх дій водія мотоцикла, а цілком визначалася діями водія ОСОБА_2 , який не застосовував своєчасних мір зниження швидкості (а.с.116-122 том1).
Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи за № 12 від 23 лютого 2010 року, смерть ОСОБА_9 настала від відкритої черепно-мозкової травми з осколковим переломом кісток черепа, крововиливи під оболонки та в речовину головного мозку та стовбур мозку ( а.с. 77-87 то 1).
Дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковано правильно.
Призначаючи ОСОБА_2 основне та додаткове покарання, місцевий суд урахував характер, ступінь тяжкості й обставини вчинення злочину, дані про особу засудженого, зокрема ті дані, на які є посилання в апеляціях. З урахуванням всіх цих даних у сукупності судом ОСОБА_2 призначено основне покарання та додаткове покарання у приближеної до мінімальній межі санкції ч.2 ст.286 КК України. Таке покарання відповідає вимогам ст.65 КК України й є справедливим.
Підстав для пом’якшення чи призначення більш суворого основного покарання та призначення більш суворого додаткового покарання про що ставиться питання в апеляціях, немає.
Вирішуючи питання про відшкодування заподіяної потерпілим моральної та матеріальної шкоди, суд першої інстанції порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Так, місцевий суд, частково задовольняючи вимоги потерпілих, не витребував у них всі необхідні документи на підтвердження заявленого цивільного позову.
Відповідно до ч.3 ст. 28 КПК України цивільний позов із обґрунтуванням вимог може бути пред’явлений під час як досудового слідства та дізнання, так і судового розгляду справи, але до початку судового слідства.
Як убачається з матеріалів справи до початку судового слідства, 19 квітня 2010 року ОСОБА_4 вперше заявила про заподіяну їй матеріальну шкоду у сумі 28 692 грн. та моральної шкоди на суму 211 206 грн., із щомісячним зобов’язанням сплачувати кошти у розмірі мінімальної заробітної плати, довічного фінансування лікування ушкоджень здоров’я обумовлених злочином з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_11 (а.с.206-209 том1).
Також до початку судового слідства цивільний позивач ОСОБА_5 вперше заявила про заподіяну її неповнолітньому сину сину ОСОБА_6 матеріальну і моральну шкоду.
Просила стягнути з «Української пожарно-страхової компанії»51 000 грн. моральної шкоди та 2 550 грн. страхового відшкодування, з ОСОБА_11 та БуцківськогоС.В.150 000 грн. морального відшкодування (а.с.218-220 том 1).
Суд першої інстанції, врахувавши дані, що містяться у квитанціях про оплату ліків на лікування потерпілої ОСОБА_4, оплату ритуальних послуг для поховання ОСОБА_9, частково задовольнив позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 5 ст.334 КПК України суд обов’язково мав викласти у мотивувальній частині вироку підстави для задоволення цивільного позову,а також навести розрахунки сум, що підлягають стягненню. Проте він цих вимог закону не виконав.
Поза увагою суду залишилась і та обставина, що позовні вимоги потерпілою та цивільним позивачем пред’являлись і іншим особам.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не перевірив обґрунтованість позовних вимог потерпілих та належних відповідачів, неправильно визначив розмір відшкодування заподіяної шкоди, на порушення вимог кримінально-процесуального закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постановах від 31 березня 1989 року № 3 »Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином,і стягнення безпідставно нажитого майна» та від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди»(обидві з наступними змінами), стягнув із ПП фірма «Лев- транс» та АТ «Українська пожежно страхова компанія»нічим не підтверджені суми на пожиттєве утримання потерпілої ОСОБА_4
Оскільки для повного, об’єктивного і правильного вирішення справи щодо ОСОБА_2 у частині цивільного позову необхідно зібрати й дослідити певні документи та докази, надати можливість потерпілим обґрунтувати свої вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, цю справу необхідно направити до місцевого суду на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про те, що органами досудового слідства не перевірялась версія і про винність водія мотоциклу ОСОБА_8 у дорожньо-транспортній пригоді не ґрунтується на матеріалах справи.
Постановою від 15 березня 2010 року відносно водія мотоциклу ОСОБА_8 відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України (а.с.124-126 том 3 ) і ця постанова ніким не оскаржена.
Також не ґрунтується на матеріалах справи і посилання потерпілої ОСОБА_4 про те, що місцевим судом ігнорувались клопотання про перевірку причетності до вчинення злочину ОСОБА_2 за ч.1 ст.135 КК України.
За клопотанням представника потерпілої ОСОБА_4-ОСОБА_3 місцевим судом винесено постанову про необхідність вирішення питання про перевірку причетності ОСОБА_2 до вчинення злочину за ч. 1 ст.135 КК України ( а.с.92-93 том 2).
Постановою в.о. слідчого СВ Полтавського РВ УМВС України відмовлено в порушенні кримінальної справи за ч.1 ст.135 КК України відносно ОСОБА_2 на підставі п.2 ст.6 КПК України (а.с.128-129 том 2).
Скаргу представника потерпілої ОСОБА_4- ОСОБА_3 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 направлено до Октябрського районного суду міста Полтави для розгляду (а.с.133 том 2).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляції помічника прокурора Полтавського району, засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення. Апеляції потерпілої ОСОБА_4, цивільного позивача ОСОБА_5, цивільних відповідачів ПП фірма «Лев-транс», АТ «Українська пожежна страхова компанія» задовольнити частково.
Скасувати вирок в частині стягнення з АТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь потерпілої ОСОБА_4 2 347 грн. витрат на лікування та зобов’язання в межах ліміту відповідальності на одну особу на суму 41 118 грн.
Скасувати вирок в частині стягнення з ПП фірма «Лев-транс» на користь цивільного позивача ОСОБА_5 15 000 грн. на відшкодування морально(немайнової) шкоди.
Скасувати вирок в частині стягнення з ПП фірма «Лев-транс» на користь потерпілої ОСОБА_4 щомісячно, довічно, кошти в розмірі половини мінімальної заробітної плати встановленої ЗУ «Про державний бюджет» на кожний рік.
В іншій частині вирок від 18 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
С У Д Д І :
Лісіченко Л.М. Гонтар А.А. Довгаль С.А.