ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2007 р. | Справа № А-10/268 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шелест С.Б.
При секретарі судового засідання: Нестеренко А.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Дочірнього підприємства «Сюрприз»ЗАТ Джурівський завод «Ватра»
с.Джурів Снятинського району, вулиця Миру,11
до відповідача: Івано-Франківського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів
м. Івано-Франківськ, вул. Гуцульська, 9
про стягнення адміністративно-господарських санкцій
За участю представників сторін:
від позивача: Рижановський Р.М. - керівник (наказ)
від відповідача: Юхменко Д.М. (дор. № 04-570/1087 від 25.09.07р.)
в с т а н о в и в:
позивачем заявлено вимогу про визнання частково недійсним акту звірки № 226 від 11.09.2007р. виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в частині визначених відповідачем до оплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 3893,75 грн. за порушення нормативу працевлаштування інвалідів у 2006 році.
Представник позивача позов підтримав, вказуючи на те, що у 2006 році позивачем виконано 4-х відсотковий норматив та працевлаштовано двох інвалідів, у зв»язку з чим відповідачем безпідставно, на думку позивача, оспорюваним актом визначено до оплати 3893,75 грн. санкцій у зв»язку з тим, що один з інвалідів фактично відпрацював 5 місяців, тобто неповний рік. Підтримуючи позов, представник посилається на те, що підприємство позивача працює посезонно з 01 червня по 12 грудня щороку, в зв»язку з чим у 2006р. було працевлаштовано 2 інваліда, один з яких відпрацював 6 місяців, другий 5 місяців.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив, мотивуючи тим, що у 2006 році відповідачем не виконаний норматив з працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ст.ст.19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв»язку з чим за результатами проведеної Фондом перевірки, оспорюваним актом звірки були визначені до оплати адміністративно-господарські санкції в розмірі 4247,73грн., виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників, середньооблікової кількості працевлаштованих інвалідів, середньорічної заробітної плати та вимог п. 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.05 N 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив наступне.
Стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року N 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлює норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (ч.1 ст.19 Закону).
Відповідно до ч. 5 цієї ж норми , виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
В силу ч.8 ст.19, відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого ч.1 цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.
Такий Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70. Так, відповідно до його п.11, після проведення виїзної перевірки уповноважена посадова особа відділення Фонду складає акт у двох примірниках.
Відповідно до ст.20 Закону, спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
За наведених обставин та правових норм, оспорюваний акт може бути предметом адмінітсративного спору у суді.
Як свідчать обставини справи, 11.09.2007р. Фондом було проведено перевірку виконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2006р, про що складено акт № 226. За результатами перевірки виявлено, що із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу позивача, яка у 2006 році становила 44 особи, чисельність інвалідів , які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х % нормативу становила дві особи; відповідачем у 2006 році було працевлаштовано двоє інвалідів, один з яких відпрацював 5 місяців, в зв»язку з чим оспорюваним актом позивачу нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за одне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, відповідно до положень ч.1 ст.19 Закону, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів визначається виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Такий норматив, в силу ч.11 цієї норми , порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом.
Наказом Державного комітету статистики України N 286 від 28.09.2005р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 р. за N 1442/11722 затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників, дія якої відповідно до її п.2 поширюється на всіх юридичних осіб та їх відокремлені підрозділи незалежно від форм власності й організаційно-правових форм господарювання.
Так, відповідно до підпункту 3.2.5. п.3 Інструкії, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Згідно з пп 3.2.6. Інструкції, підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.
В даному випадку, позивач працював протягом року, про що свідчать задекларовані позивачем дані середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу позивача у звітах до ПФУ і середньооблікова чисельність штатних працівників та норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2-х осіб визначені відповідно до вимог Інструкції.
Відповідно до ст.20 Закону (в редакції Закону N 3483-IV від 23.02.2006), підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Таким чином, з приписів наведеної норми випливає, що підставою для відповідальності підприємства є незабезпечення відповідно до нормативу середньооблікової чисельності працюючих інвалідів.
Перевіркою встановлено, що два інваліда були працевлаштовані у 2006р. та працювали протягом 6 та 5 місяців кожний, що не заперечується сторонами та підтверджується виписками з наказу № 35 від 01.07.06р. та від № 35 від 01.06.06р. , довідками МСЕК про інвалідність. Таким чином, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів з урахуванням наведених вище правил її обчислення, що затверджені Інструкцією, - становить одну особу (6+5=11/12=0,92). Відповідно до п. 3.4. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Мінпраці України 29.12.04р. № 338 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.12.04р. № 1671/10270 дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 2), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо про обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).
За наведених обставин та правових норм, що регулюють спірні правовідносини, відповідачем в оспорюваному акті вірно визначений обов»язок позивача сплатити адміністративно-господарську санкцію в розмірі 4247,73 грн.
Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. ст. 94, 158, 160, 186, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шелест Світлана Богданівна
Постанова складена у повному обсязі 03.12.07р.
виготовлено в діловодстві
пом. судді Кузишин У.Б.