УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року січня місяця 27 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Дяченко Л.О.
Суддів Летягіної О.В., Іващенко В.В.
При секретарі Вернігор О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора м. Ялта в інтересах республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим до ОСОБА_5, треті особи – Гаспринська селищна рада, управління головного архітектора Ялтинської міської ради, управління екологічної інспекції Південнокримського регіону, - про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою помічника прокурора м. Ялти Багратян К.З., якій брав участь у розгляді справі, на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
01.11.2010р. прокурор м. Ялта в інтересах республіканського комітету по земельних ресурсах АРК звернувся до суду із зазначеним позовом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Гаспринської селищної ради № 3 від 04.03.2008р. відповідачки було надано згоду на складання проекту землеустрою з відводу земельної ділянки, рішенням Гаспринської селищної ради № 30 від 21.11.08р. були внесені зміни до вказаного рішення ради відносно місця розташування земельної ділянки та вказано її адресу: АДРЕСА_1.
Рішенням тій ж ради № 31 від 27.11.09р. було затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0, 0100га за вказаною адресою.
Але, управлінням екологічної інспекції Південнокримського регіону було відкликано свій висновок у зв’язку з тим, що будівництво індивідуального гаражу на даної земельної ділянки не можливо без порушень природоохоронного законодавства.
Також відкликало свій висновок управління головного архітектора Ялтинської міської ради у зв’язку з тим, що вказана земельна ділянка знаходиться на при будинкової території багатоквартирного житлового будинку.
Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 02 грудня 2010р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційної скарзі апелянт ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що передана у власність ОСОБА_5 земельна ділянка є при будинковою територією багатоквартирного житлового будинку, яка, у разі приватизації громадянами квартир, може передаватися у користування лише об’єднанню співвласників будинку, які не були залучені до участі у справі, рішення ради, на підставі якого ОСОБА_5 було видано державній акт, є незаконним.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відведення земельної ділянки було проведено відповідно до вимог земельного законодавства, відзив управлінням своїх висновків не є підставою для відміни державного акту, оскільки це чинним законодавством не передбачене.
З висновками суду по суті справи колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та здійснені у відповідності вимогам діючого законодавства.
На підставі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернення фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 19 ЗК України визначені категорії земель за основним цільовим призначенням, у тому числі і землі житлової та громадської забудови, до яких у відповідності зі ст. 38 цього ж Кодексу належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.
Згідно зі ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та при будинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об’єднанню власників.
На підставі ст. 81 ч. 1 громадяни України набувають права власності на земельні ділянки у тому числі і на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Особи, які зацікавлені у вилученні/ викупі /, виборі земельних ділянок, звертаються, виходячи з положень ст. 151 ЗК України, із заявою/ клопотанням / про вибір місця розташування до відповідної ради, яка згідно зі своїми повноваженнями розглядає заяву/ клопотання / і направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів., які надають ради, у межах своїх повноважень, висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві/ клопотанні /, граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки.
Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 згідно з вимогами ст. 151 ЗК України звернулася із відповідною заявою до Гаспринської селищної ради/ а.с. 30, 28 /, рішеннями якої її було надано дозвіл на складання проекту землеустрою для відводу земельної ділянки у власність/ а.с. 6, 12 /, після складання проекту землеустрою та надання висновків усіма необхідними органами/ а.с. 14-15, 24-27, 32-33, 53-56 / рішенням Гаспринської селищної ради № 31 від 27.11.2009р. було затверджено проект землеустрою та земельну ділянку 0,0100га у районі будинку 27-а корп. 2 нао вул. Маратівської в смт. Гаспра в м. Ялта передано ОСОБА_5 у власність/ а.с. 13 /.
На підставі вказаного рішення селищної ради ОСОБА_5 02.05.2010р. було видано державній акт на право власності на земельну ділянку/ а.с. 10 /.
Виходячи з наведеного, надання відповідачки у власність земельної ділянки здійснено у відповідності з нормами діючого земельного законодавства.
Доводи апелянта як у позовної заяви, так і в апеляційної скарги про те, що надана ОСОБА_7 земельна ділянка розташована на прибудинковії території багатоквартирного жилого будинку ніякими доказами у встановленому законом порядку не підтверджені та, як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка як прибудинкова територія за адресою: АДРЕСА_1, - у постійне користування не надавалася, правовстановлюючі документи на земельну ділянку не видавалися/ а.с. 35, 40 /, зелені насадження передані на відповідальній схов ОСОБА_5./ а.с. 37-39 /.
Вказані доводи не суперечать вимогам діючого законодавства та позивачем не спростовані.
Виходячи з наведеного, безпідставні і доводи позивача про не притягнення до участі у справи мешканців багатоквартирного будинку.
Висновки органів виконавчої влади, на підставі яких було прийняте рішення селищної ради про затвердження проекту землеустрою та передання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки були надані відповідно: управлінням Головного архітектора Ялтинської міської ради – 29.12.2008р., управлінням екологічної інспекції Південнокримського регіону – 10.06.2009р., - тобто строк дії цих висновків на час звернення позивача до суду минув та їх відзив вже не мав значення для вирішення питання про надання земельної ділянки, доказів про те, що за час дії висновків та на час їх відзиву стан земельної ділянки якимось чином змінився на шкоду ОСОБА_5, не надано.
Республіканський комітет по земельних ресурсах в інтересах якого подано позов, свій висновок щодо узгодження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки у власність ОСОБА_5/ а.с. 24.26 / не спростував та у судовому засідання вирішення питання віддав на розсуд суду/ а.с. 59 /.
За таких обставин, враховуючи, що рішення селищної ради про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки нікім не оскаржене, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не свідчать про неправильність судового рішення, колегія суддів відповідно до ст. 308 ЦПК України, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду не вбачає.
Керуючись статтями 303, 307-308, 315, 317, 319, 323-325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу помічника прокурора м. Ялти Багратян К.З. відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: