Справа  № 22ц~1273\2006 p.

Головуючий у 1-й  інстанції:   Бечко  Є.М. Доповідач:   Редька  А.Г.

РІШЕННЯ ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

28 серпня 2006 року                                 місто Чернігів

Апеляційний  суд  Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Мельниченка Ю.В., Редьки А.Г.,

при секретарі - Гавриленко Ю.В.,

з участю сторін та представника позивача,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 9 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У лютому 2006 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на його користь з ОСОБА_2     5000 грн у відшкодування матеріальних збитків та 5000 грн у відшкодування моральної шкоди. Посилався, що 26 березня 2004 року передав ОСОБА_2    5000 грн, за те, що ОСОБА_2   вкаже фірмі "Танаїс", директором якої є  ОСОБА_1, місце затонулого у часи другої світової війни німецького танку для подальшого підйому та передачі до Центрального музею Збройних Сил України, але ввів в оману і не повернув грошей, а після того як ОСОБА_1 став вимагати повернення грошей ОСОБА_2 написав до міліції заяву, у якій зазначив, що ОСОБА_1 займається незаконним пошуком та продажем зброї та погрожує вбивством і розправою для його сім'ї, за що його було затримано органами міліції.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 9 червня 2006 року у задоволенні позову відмовлено, пославшись, що гроші передавалися відповідачу для проведення робіт, певні роботи відповідачем проводилися, але  оскільки з тексту розписки неможливо зробити висновок про суттєві умови домовленості,  суд  позбавлений можливості  встановити  факт виконання  чи невиконання умов договору а звернення відповідача до правоохоронних органів не є протиправною дією і не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновку суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 належить до задоволення, рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на неможливість зробити висновок про суттєві умови договору, що позбавляє можливості встановити факт виконання чи невиконання умов договору.

Проте, такий висновок суду суперечить наявним у справі матеріалам, показанням свідків та поясненням самих сторін, що відповідно до п.З ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

За матеріалами справи встановлено, що  ОСОБА_1   є директор фірми "Танаїс", яка відповідно до укладених угод з Центральним музеєм Збройних Сил України(ас-24) виконує пошук військової техніки часів другої світової війни у Козелецькому районі Чернігівської області з подальшою передачею техніки до музею.   Відповідно до виданої розписки(ас-57) ОСОБА_2    26 березня 2004 року отримав від ОСОБА_1   1000 дол.США для виконання робіт з підйому об'єкту Т-4.  Як свідчать пояснення сторін об'єкт Т-4 є німецьким танком часів другої світової війни і може бути експонатом для музею ЗС України.

Як свідчить зазначена розписка  ОСОБА_2  та пояснення сторін у судовому засіданні між сторонами було укладено угоду, за якою ОСОБА_2 повинен був виконати роботи по підйому з водоймища у Козелецькому районі німецького танка часів другої світової війни та отримав для виконання цих робіт від директора фірми ОСОБА_1 зазначену у розписці суму грошей.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинно бути виконано відповідно до умов договору та законодавства, а за відсутності таких умов -відповідно   до   звичаїв   ділового   обороту   або   інших   вимог,   що   звичайно ставляться.

Таким чином, ОСОБА_2  відповідно до умов договору повинен був виконати роботи по підйому затонулого у роки другої світової війни німецького танку(російська назва Т-4).

Як свідчать лист виконкому Остерської міської ради від 16 лютого 2006 року(ас-52) та Козелецького районного військового комісаріату від 14 лютого 2006 року(ас-53) таких робіт у Козелецькому районі з 26 березня 2004 року( з дня отримання ОСОБА_2 грошей) не проводилося.

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  у своїх показаннях у судовому засіданні пояснювали, що виконували підводні роботи з пошуку військової техніки разом з ОСОБА_2   влітку 2003 року, тобто за рік до отримання ОСОБА_2 грошей від ОСОБА_1.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_2 не були виконані роботи по підйому затонулого танку відповідно до умов договору, викладених у виданій ним розписці про отримання грошей. Крім того, ОСОБА_2 не довів, що вжив всі можливі заходи щодо належного виконання зобов'язання і відповідно до п.4 ст.611, ст.614 ЦК України повинен відшкодувати завдані збитки.   За таких обставин вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2   5000 грн у відшкодування збитків, заподіяних невиконанням зобов'язання обґрунтовані та належать до задоволення.

За матеріалами справи, зокрема, з копії постанови від 10 грудня 2005 року про відмову у порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 (ас-55), також встановлено, що ОСОБА_2, отримавши вимогу ОСОБА_1 повернути гроші, з метою уникнути повернення коштів звернувся до Дарницького районного управління МВС України у місті Києві з завідомо для нього неправдивою заявою, у якій звинуватив ОСОБА_1 у вчиненні злочинів.

Ці обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи документами, зокрема, розпискою, виданою ОСОБА_2 про отримання грошей, зміст якої свідчить, що ОСОБА_2 знав та розумів чим займається фірма "Танаїс", директором якої є ОСОБА_1, для виконання яких робіт він брав гроші у ОСОБА_1, а зазначена у розписці адреса промислового підприємства і за якою він ніколи не мешкав і не міг мешкати свідчить, що ОСОБА_2  не мав не меті виконувати прийняті на себе зобов'язання за угодою.

Такі свідомі неправомірні дії ОСОБА_2 стали причиною затримання ОСОБА_1 працівниками міліції за підозрою у вчиненні правопорушень, на які послався ОСОБА_2  у своїй заяві, що призвело до розгляду його здоров'я, як про це свідчать наявні у справі медичні документи(ас-43,54), і заподіяли безпосередньо  ОСОБА_1  моральну шкоду, яку відповідно до ст. 1167 ЦК України ОСОБА_2  повинен відшкодувати позивачу ОСОБА_1.

Враховуючи обставини справи, наслідки неправомірних дій ОСОБА_2 суд вважає достатнім та справедливим визначити розмір компенсації моральної шкоди у 1000 грн.   Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 611, 614, 1167 ЦК України, ст.ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити та скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 9 червня 2006 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1    5000 грн у відшкодування збитків, заподіяних невиконання умов договору, та 1000 грн у відшкодування заподіяної моральної шкоди, відмовивши у задоволенні позовних вимог в іншій частині.   Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1    89,00 грн у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 30,00 грн у відшкодування витрат по сплаті збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в апеляційній інстанції, всього 119,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2    30 грн в оплату збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у суді першої інстанції.   Рішення набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.