КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-15812/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
У Х В А Л А
Іменем України
"20" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Ключкович В.Ю., Грибан І.О.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вищого адміністративного суду України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова адміністрація України, про визнання дій протиправними та стягнення незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача щодо утримання з вихідної допомоги податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15% протиправними та стягнення незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 106 217,17 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Державної податкової адміністрації України подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
В судове засідання сторони не з'явилися, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 197 КАС України.
Відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки дії відповідача щодо оподаткування вихідної допомоги позивача – судді, який пішов у відставку у розмірі 15% є протиправними та стягнення на користь позивача незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 106 217,17 грн.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Верховної Ради України «Про звільнення судді»від 07.10.2010 року за № 2596-VI ОСОБА_2 звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно довідки Вищого адміністративного суду України від 01.11.2010 року № 185 позивач пропрацював у цьому суді на посаді заступника Голови Вищого адміністративного суду України з 01.01.2005 року по 29.10.2010 року, у зв’язку з виходом у відставку в жовтні 2010 року була виплачена вихідна допомога в розмірі 708 114,51 грн., з якої утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 15% на суму 106 217,17 грн.
Відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про статус суддів»судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
У п.4.2. ст..4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»викладено виключний перелік доходів, що включені до складу загального місячного оподатковуваного доходу.
Відповідно до п.п. 4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів.
Таким чином, оскільки Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»не передбачає стягнення податку з вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, при вирішення даного питання застосовуються норми Закону України «Про статус суддів».
При цьому суд бере до уваги, що рішенням Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності судців) зазначено, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Таким чином, вихідна допомога судді за своєю природою є державною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці, відповідного його статусу життєвого рівня, наближеного до матеріального статусу працюючого судді.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про статус суддів», гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального, соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.
Крім того, відповідно до ч.7 ст.1 Закону України «Про судоустрій України»гарантії самостійності і незалежності суддів забезпечуються також і матеріальним, і соціальним забезпеченням суддів. Частина 8 ст.14 вказаного Закону передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності суддів, незалежності та правової захищеності суддів. Вказана вимога не була врахована при прийнятті Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року. Закон України «Про статус суддів»є спеціальним законом у даних правовідносинах, оскільки стосується прав та обов’язків осіб, які виконують функції держави по здійсненню правосуддя, тому дії відповідача є незаконними і такими, що порушують права відповідача як судді у відставці щодо гарантій незалежності, а саме щодо матеріального забезпечення.
Рішенням Конституційного суду України від 11.10.2005 року зазначено, що за змістом ст..126 Конституції України положення частини третьої ст..11 Закону України «Про статус суддів»та ч.8 ст.14 Закону України «Про судоустрій України»треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, в тому числі заходи їх правового захисту чи матеріального і соціального забезпечення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вищого адміністративного суду України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова адміністрація України, про визнання дій протиправними та стягнення незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва –без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Губська О.А.
Суддя Ключкович В.Ю.
Суддя Грибан І.О.