КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   18/4                            Головуючий у 1-й інстанції:   Баранов Д.О.  

Суддя-доповідач:  Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" січня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

    12 січня 2011 року                                                                                  м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                                      Петрика І.Й.,

                  Суддів:                                                   Земляної Г.В.,

                                                                                  Парінова А.Б.,

        при секретарі

судового засідання:                                                      Проказіні О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року у справі за позовом  ОСОБА_5 до Державної екологічної інспекції в м. Києві, третя особа ОСОБА_4 про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач (ОСОБА_5) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в м. Києві про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, третя особа, ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення  яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч.1 п.1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_5 з 27.12.2007 року працював на посаді начальника відділу екологічного контролю біоресурсів та природного заповідного фонду –старшого державного інспектора у Державній екологічній інспекції в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Наказом Державної екологічної інспекції в м. Києві № 68-В від 29.08.2008 року позивачу було надано щорічну відпустку на 30 днів починаючи з 29.08.2008 року по 27.09.2008 року та додаткову відпустку за стаж роботи на державній службі на 15 календарних днів за 2008 рік з 28.09.2008 року по 12.10.2008 року.

В період з 13.10.08р. по 17.10.08р. позивач перебував на лікарняному, 20.10.08р. приступив до роботи, у той же день був ознайомлений з наказом №123-о від 13.10.08р. «Про звільнення ОСОБА_5»згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням, на підставі нібито поданої ним заяви.

На підставі висновку №6519/6695 від 17.01.2010р. судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судом першої інстанції встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5, електрофотографічне зображення якого міститься на заяві виконаний не ним, а іншою особою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Частиною 3 ст. 40 КЗпП України встановлено обмеження на звільнення працівника з ініціативи власника, стосовно неможливості звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Пунктом 5 статті 40 КЗпП встановлений єдиний виняток із загального правила заборони розірвання трудових правовідносин з ініціативи власника під час тимчасової непрацездатності працівника, згідно з яким працівника можна звільнити у разі нез’явлення його на роботу протягом більш як 4 місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач перебував на лікарняному лише у період  з 13.10.08р. по 17.10.08р., тобто не перевищив встановлений законом термін.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів може погодитися із огляду на наступне.

Відповідно до ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

З урахуванням висновку №6519/6695 від 17.01.2010р. судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз можна зробити висновок про те, що в даному випадку підстав для звільнення позивача на підставі ст.38 КЗпП України не було.

Підстав для звільнення позивача на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП теж не було, так як він перебував на лікарняному лише у період  з 13.10.08р. по 17.10.08р., тобто п’ять днів.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» встановлено порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі –Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати  проводиться виходячи  з розміру  середньоденної  заробітної плати.

При цьому, відповідно до п.8 Порядку, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254  КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                                 І.Й. Петрик

                      Судді:                                                                                   Г.В. Земляна

                                                                                                              А.Б. Парінов