КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 45/273-А-36/9-А Головуючий у 1-й інстанції: Трофименко Т.Ю.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі
судового засідання: Проказіні О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного Комітету України по земельних ресурсах на постанову Господарського суду м. Києва від 22 квітня 2009 року у справі за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного Комітету України по земельних ресурсах до Київської міської державної адміністрації, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київський національний університет будівництва і архітектури, про визнання нечинним та скасування розпорядження.
ВСТАНОВИВ:
Позивач (Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного Комітету України по земельних ресурсах) звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації про визнання нечинним та скасування розпорядження.
Постановою Господарського суду м. Києва від 22 квітня 2009 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню з ухваленням нового рішення.
Згідно зі п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1 ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, відповідно до розпорядження КМДА № 1290 від 16.07.2004 року Київському національному університету будівництва та архітектури дозволено будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним автопаркінгом по вул. Волинській, 9-11 у Солом’янському районі, відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації, за умови виконання п. 2 цього Розпорядження.
Будівництво передбачено здійснити на земельній ділянці, яка надана Київському національному університету будівництва і архітектури згідно із п. 16 рішення Київради від 03.04.2001 р. № 253М230 «Про оформлення права користування - земельними ділянками»та право користування якою посвідчене державним актом на право постійного користування землею від 27 вересня 2001 р. № 72 4-00036.
Як вбачається з Державного Акту на право постійного користування землею, виданого Київською міською радою 27 вересня 2001 року, Київському національному університету будівництва і архітектури, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 3, Київською міською радою надано у постійне користування 0,9467 гектарів землі в межах згідно із планом землекористування. Землю надано у постійне користування для обслуговування гуртожитків по вул. Волинській, 11\ 14, 9\21 у Залізничному районі відповідно до рішення VIII сесії XXIII скликання Київської міської ради від 03 квітня 2001 року № 253М230.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України землі України за своїм основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Згідно із ст. 38 Земельного Кодексу України до категорії земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.
Київською міською радою 26.06.2003 р. було прийнято рішення № 512X672 «Про порядок надання земельних ділянок в м. Києві», відповідно до якого цільове призначення земельної ділянки –це віднесення, відповідно до вимог Земельного кодексу України, земель до тієї чи іншої категорії, здійснене на підставі рішення Київської міської ради.
Земельна ділянка надана для експлуатації гуртожитків відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.
Згідно із пунктом «г» ст. 95 Земельного Кодексу України землекористувачу надається право споруджувати жилі будинку, виробничі та інші будівлі і споруди.
Для здійснення будівництва житлового будинку відповідно до вимог п. 9 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»третя особа по справі отримала дозвіл на будівництво –розпорядження КМДА № 1290 від 16.07.2004 р.
Відповідно до результатів санітарно-епідеміологічної експертизи № 19X4605 від 10.11.2003 року було передбачено, що при зниженні етажності житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Волинській, 9-11 в м. Києві та віддалення його від будинку № 17-А по вул. Мартиросяна, проект відповідатиме нормативним нормам інсоляції та природній освітленості.
Проект було скориговано враховуючи зауваження, а саме знижено етажність будинку до 16 поверхів, виключено прибудову кафе з баром та банкетний зал, в’їзд та виїзд з підземного паркінгу перенесений з вул. Очаківської, за рахунок вивільненої території збільшена площа благоустрою дворової території.
08.06.2005 року отримано погодження № 1340X05-02 містобудівного обґрунтування визначення параметрів окремого об’єкта містобудування. За результатами повторного розгляду проекту Київською міською санепідемстанцією № 660 від 19.07.2005 р. та санітарно-епідеміологічної експертизи № 19X1841 від 26.05.2005 року проект, що скоригований враховуючи зауваження ІГМЕ від 10.11.2003 року № 19X4605, в частині оцінки забезпечення умов інсоляції та природної освітленості відповідає вимогам санітарних норм та не порушує вимог «естественного и искуственного освещения СНИП 1-4-79».
19 жовтня 2005 року «Служба Київдержекспертиза»видала Київському національному університету будівництва і архітектури Позитивний висновок комплексної державної експертизи коригування проекту житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Волинській 9-11 у Солом’янському районі м. Києва, в якому зазначено: «За наслідками перевірки проектних матеріалів і зняття зауважень висновку комплексної державної експертизи від 16.09.05 р. за № 4119-Д встановлено, що вищезазначена проектна документація відповідає чинній нормативній базі і рекомендується до перезатвердження з такими основними техніко-економічними показниками».
9 листопада 2005 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Київському національному університету будівництва і архітектури видано дозвіл на виконання будівельних робіт за № 1684-СлХС з будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Волинській, 9-11 у Солом’янському районі м. Києва.
Таким чином, суд першої інстанції приходить до висновку, що посилання прокуратури на невідповідність проекту забудови технічним та санітарним нормам є необгрунтованими.
Однак, з такою позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може із огляду на наступне.
Закон України «Про планування і забудову територій»встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.
Розміщення вищезазначеного житлового будинку здійснене без попереднього розроблення містобудівного обґрунтування та врахування думки мешканців прилеглих до запланованого будівництва багатоквартирних житлових будинків, що є порушенням вимог ст. 26 Закону України «Про планування та забудову територій».
Крім того, дозвіл на будівництво зазначеного житлового будинку Київською міською державною адміністрацією надано без розроблення проекту розподілу території кварталу, що порушує вимоги ст. 42 Земельного Кодексу України.
Частиною 3 статті 42 Земельного Кодексу України визначено, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Окрім того, у відповідності із державним актом на право постійного користування землею від 27 вересня 2001 року серія 1-КВ № 005092 земельна ділянка загальною площею 0,9467 га надана у постійне користування Київському національному університету будівництва та архітектури тільки для обслуговування існуючих гуртожитків по вул. Волинській, 11/14, 9/21, в той час як розміщення житлового будинку з вбудовано-прибудинковими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. Волинській в Соломянському районі м. Києва передбачене на території кварталу обмеженого вулицями Волинською, Мартиросяна, Керченською та Очаківською в межах земельної ділянки відведеної рішенням Київської міської ради від 03 квітня 2001 року № 253/1230.
Проте, межі земельної ділянки, на якій передбачено здійснювати благоустрій, після закінчення будівництва виходять за межі земельної ділянки, переданої у постійне користування університету.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності
покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного Комітету України по земельних ресурсах підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного Комітету України по земельних ресурсах задовольнити.
Постанову Господарського суду м. Києва від 22 квітня 2009 року скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного Комітету України по земельних ресурсах задовольнити повністю.
Визнати нечинним та скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16 липня 2004 року № 1290 «Про надання Київському національному університету будівництва та архітектури дозволу на будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудинковими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. Волинській, 9-11»
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов
Постанова складена в повному обсязі 24.01.2011 р.