КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-659/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"12" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі
судового засідання: Проказіні О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м Вінниця на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2010 року у справі за позовом Колективного підприємства побутового обслуговування «Євгенія»до Державної податкової інспекції у м. Вінниця, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Державна податкова адміністрація у Вінницькій області про скасування рішення № 0001212340 від 05.02.2010, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач (Колективного підприємства побутового обслуговування «Євгенія») звернулася до Державної податкової інспекції у м. Вінниця, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Державна податкова адміністрація у Вінницькій області про скасування рішення № 0001212340 від 05.02.2010.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2010 року позовні вимоги Колективного підприємства побутового обслуговування «Євгенія» задоволені повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0001212340 від 05.02.2010 року про застосування до Колективного підприємства побутового обслуговування «Євгенія»штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету на користь Колективного підприємства побутового обслуговування «Євгенія»судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що суд неповно дослідив обставини справи, виніс рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, проте вважає за необхідне змінити постанову, з огляду на наступне:
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, працівниками державної податкової адміністрації у Вінницькій області Поплавським В.Л., на підставі направлення на перевірку № 100229 від 18.01.2010р., та Якимцем Ю.С., на підставі направлення на перевірку № 100224 від 18.01.2010р., відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проведено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці –перукарні, суб’єкта господарської діяльності –КППО «Євгенія», розташованої за адресою: вул. Блока, 34, м. Вінниця, 21000, за результатами якої складено акт № 291781 від 18.01.2010р..
Перевіркою встановлено, що в порушення п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не забезпечено зберігання протягом трьох років (встановленого періоду) контрольних стрічок. Так, на момент проведення перевірки, контрольні стрічки (звіти електронного журналу), за період з 07.04.2009р. по 12.01.2010р., в загальній кількості 238 контрольних стрічок, не зберігаються.
На підставі вказаного акту перевірки, Державною податковою інспекцією у м. Вінниці прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001212340 від 05.02.2010р., яким за порушення п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до КППО «Євгенія»застосовано штрафну санкцію на суму 40 460 грн..
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.
Основним нормативним документом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій є Закон України від 06.07.95р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до п. 5 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ДПІ у м. Вінниці застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, а саме, 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у разі невиконання друку контрольної стрічки або її не зберігання протягом встановленого терміну ((10х17)х238 = 40 460 грн.).
У відповідності до п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
За порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян –у разі невиконання друку контрольної стрічки або її не зберігання протягом встановленого терміну (п. 5 ст. 17).
Враховуючи наведене, у разі встановлення факту не роздрукування контрольної стрічки або її незбереження протягом трьох років до суб’єкта господарювання застосовується фінансова санкція.
При цьому Законом № 265 не передбачено стягнення вказаної фінансової санкції за кожен день не зберігання контрольної стрічки.
З акту перевірки № 291781 від 18.01.2010 року вбачається, що перевіряючими виявлено не забезпечення зберігання протягом трьох років (встановленого періоду) контрольних стрічок. Так, на момент проведення перевірки, контрольні стрічки (звіти електронного журналу), за період з 07.04.2009р. по 12.01.2010р., в загальній кількості 238 контрольних стрічок, не зберігаються. При цьому, розмір штрафних санкцій визначається відповідачем –10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невиконання друку окремо кожної контрольної стрічки та її не зберігання.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Проте відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції, що виходячи із загальних підстав притягнення до юридичної відповідальності, обов’язковою умовою являється вина особи, яка відображається у ставленні особи до вчинюваного нею діяння. Так, як позивачем вчинено порушення п. 10 ст. 3 Закону № 265, разово та не вбачаючи в своїх діях порушень закону позивач протягом певного періоду дублював це порушення, внаслідок чого воно стало систематичним. Визначена ст. 17 Закону № 265 відповідальність не дає підстав притягувати позивача до відповідальності визначеної в оскарженому рішенні.
Однак, згідно п. 5 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вказується відповідальність за не зберігання кожної окремої контрольної стрічки, а те, що позивач не вбачав в своїх діях порушень закону не дає йому права здійснювати його систематично.
Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване рішення прийняте на підставі акту перевірки № 291781 від 18.01.2010р., а відтак факт будь-яких порушень з боку позивача був встановлений саме 18.01.2010р..
Відповідно до п. 10 Наказу ДПА України № 110 від 17.03.2001 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за № 268/5459, факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. Такий акт підписується посадовими особами контролюючого органу та підприємства.
У разі порушення юридичними особами та фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності норм, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законами з питань зовнішньоекономічної діяльності та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, штрафні санкції застосовуються в розмірах, передбачених відповідними законодавчими актами (п. 6.5 Інструкції № 110).
Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 р., за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання (п. 1.3 Порядку № 327).
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів може погодитися із огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.5 Порядку № 327 акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Крім того, згідно п. 1.6 Порядку № 327 за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Також п. 1.7 Порядку № 327 зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання.
Однак, в акті перевірки відображена лише загальна кількість контрольних стрічок, а також період за який вони мали роздруковуватись, проте не відображено з чого відповідачем зроблено висновок про наявність таких стрічок саме в кількості 238 шт.
Окрім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність визначення кількості стрічок, що вказана в акті перевірки –238. Така кількість стрічок виявлена за період з 07.04.2009 року по 12.01.2010 року, що становить 280 календарних дні. При цьому, не підтверджено те, що у вказаний період позивач протягом 238 днів здійснював господарську діяльність.
Згідно ст. 201 КАС України, колегія суддів вважає, що з постанови суду першої інстанції потрібно вилучити наступні абзаци:
«Крім того, у відповідності до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на викладене, штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 ГК України, отже повинні застосовуватись у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.»
в іншій частині постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м Вінниця підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні у мотивувальній частині у зазначеній вище редакції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 201, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м Вінниця –задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2010 року змінити в мотивувальній частині у викладеній редакції.
Резолютивну частину – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов