КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-11843/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
"19" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі
судового засідання: Проказіні О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Клео-Інвест»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клео-Інвест»до Київської регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів від 11.09.2009 року, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість.
ВСТАНОВИВ:
Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Клео-Інвест) звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів від 11.09.2009 року, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч.1 п.1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 1 Митного кодексу України визначено, що митна декларація –це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Відповідно до статті 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.
Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.
Обов’язки декларанта щодо подачі ним митному органу документів та заявлення ним відомостей, передбачені в обсягах та в порядку, який визначається законодавчими та нормативно-правовими актами.
Товари, які переміщуються через митний кордон України у вантажних відправленнях декларуються шляхом подання до митного органу вантажних митних декларацій.
Отже, як було встановлено судом першої інстанції, 11.09.2009 Київською регіональною митницею було прийнято рішення №100000030/2009/013328/1 про визначення митної вартості товарів, імпортованих ТОВ «Клео-Інвест», яким підвищено митну вартість паперу крейдованого з обох боків, марки », в аркушах, багатошарового, з вмістом волокон, отриманих механічним способом більше 10 мас% від загальної маси волокна, з листяних порід деревини, що використовується для виготовлення поліграфічної продукції, виробник «Storaenso Oyj»(Фінляндія) (далі —папір крейдований) з 31 310, 61 EUR до 34 893, 69 EUR.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до змісту ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов’язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов’язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення ТОВ «Клео-Інвест»митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон України на підставі ВМД № 100000016/9/079341, а саме паперу крейдованого, у посадових осіб Київської регіональної митниці виникли обґрунтовані сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів, заявлена позивачем до митного контролю, значною мірою відрізнялась від середньо контрактної вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних та подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами та суперечила даним, які містяться у інформаційно-аналітичній базі даних Державної митної служби України.
Відповідно до п.п. 1, 2 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»(далі —Постанова КМУ №1766) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
За таких умов, на підставі ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України, п. 11 Постанови КМУ №1766 Київською регіональною митницею шляхом вчинення запису про необхідність подання додаткових документів на декларації митної вартості № 100000030/2009/013328/1 від 07.09.2009 р. було витребувано у ТОВ «Клео-Інвест»декларацію країни відправлення товару, калькуляцію фірми-виробника товару, прайс-листи фірми-виробника товару, пакувальні листи, експертний висновок експертної організації щодо вартісних характеристик товару, договори з третіми особами.
На порушення п.п. 1 п. 11 Постанови КМУ №1766 позивач не надав всі витребувані документи, натомість вчинив напис «Надані: лист ДЗІ, калькуляцію, специфікацію до інвойсу».
Згідно з п. 14 Постанови КМУ №1766 якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Згідно з ч. 4 ст. 266 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
З матеріалів справи вбачається, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), передбачений п. 1 ч. 1 ст. 266, ст. 267 Митного кодексу України, не міг бути застосований, оскільки у посадової особи відділу контролю митної вартості Київської регіональної митниці виникли обґрунтовані сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості товару у розмірі 31 310, 61 EUR у зв’язку з тим, що заявлена митна вартість товару значною мірою відрізнялась від середньо контрактної вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних та подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами та суперечила даним Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, використання якої передбачено наказом Державної митної служби України №257 від 17.05.2002 «Про затвердження Структури, джерел та критеріїв формування бази середньо контрактних цін».
Відповідно до ч. 2 ст. 268 Митного кодексу України при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 269 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: 1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; 2) країна походження; 3) виробник.
Враховуючи відсутність товарів, які б відповідали вимогам, що ставляться ч. 2 ст. 268, ч. 3 ст. 269 Митного кодексу України до ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митна вартість паперу крейдованого не могла бути встановлена Київською регіональною митницею з використанням вказаних методів визначення митної вартості.
Використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, передбаченого ст. 271 Митного кодексу України, було неможливим, оскільки ТОВ «Клео-Інвест» не надало документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення, а також з огляду на відсутність документів, які б відображали витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв’язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.
Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості, передбачений ст. 272 Митного кодексу України не був використаний в зв’язку з тим, що ТОВ «Клео-Інвест»не були надані документи, на основі яких можна було б застосувати даний метод, а саме щодо вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до митного кордону України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов’язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Таким чином, враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених ст.ст. 267-269, 271, 272 Митного кодексу України, митна вартість імпортованого паперу крейдованого була правомірно встановлена Київською регіональною митницею з використанням резервного методу визначення митної вартості, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 266, ст. 273 Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 273 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
З урахуванням вищевикладеного митна вартість паперу крейдованого була визначена з використанням другої після найменшої в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби митної вартості, що підтверджується витягом з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, копія якого залучена до матеріалів справи.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.
У відповідності до ст. 259 - 260 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з статтею 263 Митного кодексу митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».
Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У зв’язку з тим, що позивач не надав всі витребувані митним органом документи та не можна було застосувати методи визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість), відповідачем було правомірно використано метод визначення митної вартості товарів, що закріплений у ст. 273 Митного кодексу України.
Стаття 273 Митного кодексу визначає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянуто справу, правильно встановлено обставини, яким дано правильну правову оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клео-Інвест»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов
Ухвала складена в повному обсязі 24.01.2011 р.