КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 4/345 (2-а-6261/07) Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
"19" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі
судового засідання: Проказіні О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства охорони здоров’я України, Генеральної прокуратури України, треті особи: НСК «Оранта», Київський міський центр МСЕ про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії.
ВСТАНОВИВ:
Позивач (ОСОБА_5) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров’я України, Генеральної прокуратури України, треті особи: НСК «Оранта», Київський міський центр МСЕ про визнання неправомірними дій, бездіяльність і рішення службових осіб Міністерства охорони здоров’я України таГенеральної прокуратури України щодо відмови позивачу в оформленні та видачі документів, необхідних для отримання страхової суми у зв’язку з отриманою під час роботи в органах прокуратури інвалідністю; зобов’язання Міністерство охорони здоров’я України та Генеральну прокуратуру України здійснити дії, направлені на виконання вимог діючого законодавства щодо оформлення та видачі позивачу документів необхідних для отримання страхової суми.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2009 року позов задовольнити частково. Визнано протиправним дії, бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо не видачі направлення ОСОБА_5 для визначення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності, документів про обставини страхової події, довідки про факт страхування, запиту на встановлення процентної втрати професійної працездатності згідно з п. 11 Постанови КМУ №221 від 04.04.1994 та спільного листа Генеральної прокуратури України та Міністерства охорони здоров’я України від 16.10.1992. Зобов’язано Генеральну прокуратуру України вчинити дії, направлені на виконання вимог чинного законодавства по оформленню та видачі документів ОСОБА_5 для виплати державного обов’язкового особистого страхування з урахуванням висновку судово-медичної експертизи №37/238. В решті позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач, Генеральна прокуратура України, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч.1 п.1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як випливає із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, листом Міністерства охорони здоров’я України (надалі –відповідач-1) №16.06-4/4356-В від 10.08.2007 повідомило ОСОБА_5 (надалі –позивач) про неможливість встановити причинний зв’язок його захворювання з виконанням службових обов’язків у органах прокуратури, оскільки документи на підставі яких розглядається це питання до органів МСЕ не поступали, а саме: довідка про страхову подію, довідка про факт страхування хворого та направлення на встановлення відсотків втрати працездатності. Крім того, Генеральна прокуратура України в листі №11/г2608 від 11.05.2005 зазначила про відсутність реєстрації страхового випадку, пов’язаного з виконанням позивачем службових обов’язків та підстав для видачі довідки для отримання страхової суми.
Листом Генеральної прокуратури України (надалі –відповідач-2) №11/1-22634-04 від 14.06.2007 було повідомлено позивача про відмову у видачі документів та оформленні для отримання страхової суми, у зв’язку з відсутністю причинного зв’язку захворювання позивача з виконанням службових обов’язків у органах прокуратури.
Позивач працював у органах прокуратури з липня 1983 року по вересень 2001 року та з серпня 2002 року по липень 2004 року. Таким чином, позивач підлягав обов’язковому страхуванню у відповідності до Порядку та умов державного обов’язкового особистого страхування працівників прокуратури, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. № 486 (надалі –Порядок №486). Київський міський центр МСЕ не заперечує той факт, що позивач є застрахованою особою.
16.07.2004 позивач звільнився за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з посади начальника відділу Головного управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство Генеральної прокуратури України.
21.06.2004, тобто у період роботи на службі, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності у зв’язку із загальним захворюванням, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №37/238.
У даному висновку зазначено, що позивач страждає на макулодистрофію обох очей зі зниженням гостроти зору обох очей, які носять незворотній характер та мають судинний генез як наслідок гіпертонічної хвороби ІІ ступеня з кризовим перебігом. Експертом зазначено, що у осіб, діяльність яких пов’язана з роботою в структурах схожих за собою в режимі праці (військова служба, служба в міліції, служба в прокуратурі, служба в підрозділах Міністерства надзвичайних ситуацій тощо), характер їхньої діяльності, який супроводжується значним психоемоційним перевантаженням з порушенням режиму відпочинку та праці, стоїть на першому місці як причина виникнення гіпертонічної хвороби, тобто, можна стверджувати про те, що між захворюваннями, які мають місце у позивача та його професійною діяльністю, вбачається причинно-наслідковий зв’язок. Процент стійкості втрати загальної працездатності у позивача становить 30%.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно п. 3 Порядку №486 страхові платежі по державному обов’язковому особистому страхуванню працівників прокуратури, включаючи витрати Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА»на його проведення в розмірі 6 процентів від загальної суми цих платежів, перераховуються Генеральною прокуратурою (надалі –страхувальник) на спеціальний рахунок Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА».
Відповідно до п.п. «б»п. 7 Порядку №486 Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні або у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у процентному відношенні від суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Пунктом 13 Порядку №486 встановлено, що для визначення права на виплату страхових сум у разі втрати застрахованим працездатності, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі прокуратури та подають Національній акціонерній страховій компанії «ОРАНТА»: заяву за вказаною формою з відміткою органу прокуратури про місячне грошове утримання за останньою посадою, копію довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, засвідчену в нотаріальному порядку, документ, що посвідчує особу застрахованого.
У відповідності до п.п. «а»п. 8 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України вiд 04.04.1994 № 221 МСЕК установлює причину і час настання інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання.
При цьому, п. 11 наведеного Порядку передбачено, що ступінь втрати професійної працездатності працівників, ушкодження здоров’я яких пов’язано з виконанням ними трудових обов’язків, установлюється у відсотках на підставі направлення власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи рішення суду, постанови прокурора, висновку органів дізнання або попереднього слідства.
Згідно листа відповідачів «Про порядок оформлення документів на медико-соціальну експертну комісію при державному обов’язковому особистому страхуванні працівників прокуратури»від 16.10.1992 №16.06/194, в разі втрати застрахованим здоров’я внаслідок поранень (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні або у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків, в медико-соціальну експертну комісію органів охорони здоров’я подаються такі документи як: направлення на МСЕК за формою №88 для встановлення процентної втрати працездатності або інвалідності; документи про обставини страхових подій; довідка про факт страхування хворого; запит органу прокуратури на встановлення процентної втрати професійної працездатності. На підставі вказаних документів МСЕК в 10-ий строк визначає ступінь втрати здоров’я хворого для подальшого сплачення страхової суми.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для визнання протиправними дій та бездіяльності Міністерства охорони здоров’я України, оскільки для розгляду ним питання про встановлення причинного зв’язку захворювання позивача з виконанням службових обов’язків у органах прокуратури не можливе без документів, що оформлюються Генеральною прокуратурою України у разі наявності страхового випадку, зокрема, направлення. В зв’язку з цим відповідач –2, Генеральна прокуратура України, повинна була вчинити дії, направлені на виконання вимог чинного законодавства для виплати державного обов’язкового особистого страхування позивачу, оформити та видати такі документи як: направлення на МСЕК за формою №88 для встановлення процентної втрати працездатності або інвалідності; документи про обставини страхових подій; довідку про факт страхування хворого; запит органу прокуратури на встановлення процентної втрати професійної працездатності.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може погодитися із огляду на наступне.
20.09.2004 року позивач звернувся з заявою до Генерального прокурора України щодо видачі документів, необхідних для отримання страхової суми у зв’язку з отриманою інвалідністю. 22.10.2004року йому було відмовлено в направленні відповідного запиту до МСЕК та видачі необхідних документів. Таким чином, посадові особи Генеральної прокуратури України, достовірно знаючи про вищевказані обставини, відповідно до Положення про порядок розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджених постановою КМУ від 21.08.2001року №1094, повинні були зареєструвати страхову подію, провести відповідне розслідування, обов’язково скласти акт розслідування нещасного випадку (за формою Н-5), а також акт за формою Н-1 (якщо страхова подія пов’язана з виробництвом), або акт за формою НТ (невиробничий травматизм).
Посилання апелянта на постанову КМУ №1112 від 25.08.2004 року колегія суддів до уваги не бере, оскільки даний нормативний акт прийнятий після настання зі позивачем страхового випадку встановлення інвалідності, і тому не може застосовуватися.
Про бездіяльність Генеральної прокуратури України свідчить і листи заступника Міністра охорони здоров’я №16.06-Д-1/13/1441 від 31.05.2007 року Генеральній прокуратурі України 06.03.2007 року та 31.05.2007 року з проханням надати позивачу, ОСОБА_5, необхідні документи, «..але до цього часу відповідні матеріали до МСЕК не поступали, таким чином, МСЕК позбавлене можливості розглянути порушене питання». Аналогічна відповідь надана позивачу 10.08.2007року за №16.06-4/4356-В Міністром охорони здоров’я України.
Колегія суддів також не бере до уваги твердження апелянта про те, що позивачу було відмовлено у видачі документів у зв’язку з тим, що він звернувся за їх наданням після припинення трудових відносин з Генеральною прокуратурою України. Проте, колегія суддів звертає увагу, що головним критерієм для необхідності проведення розслідування страхової події і видачі документів є те, що сама страхова подія із позивачем відбулася під час роботи в органах прокуратури, до його звільнення, що було правильно встановлено судом першої інстанції.
Українським державним науково-дослідним інститутом медико- соціальних проблем був складений заочний висновок лише по одному з наявних у позивача захворювань –патології органу зору. При цьому, наявна гіпертонічна хвороба вказувалася як причина порушення зору, однак не досліджувалася.
За результатами огляду у Центрі мікрохірургії ока, згідно висновку Головного офтальмолога України від 05.02.2007 року наявне у позивача захворювання зору має судинну природу і є наслідком наявної гіпертонічної хвороби.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянуто справу, правильно встановлено обставини, яким дано правильну правову оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправним дії, бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо не видачі направлення ОСОБА_5 для визначення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності, документів про обставини страхової події, довідки про факт страхування, запиту на встановлення процентної втрати професійної працездатності згідно з п. 11 Постанови КМУ №221 від 04.04.1994 та спільного листа Генеральної прокуратури України та Міністерства охорони здоров’я України від 16.10.1992 р.; зобов’язання Генеральної прокуратури України вчинити дії, направлені на виконання вимог чинного законодавства по оформленню та видачі документів ОСОБА_5 для виплати державного обов’язкового особистого страхування з урахуванням висновку судово-медичної експертизи №37/238.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2009 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов
Ухвала складена в повному обсязі 24.01.2011 р.