АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого, судді : - Беха М.О.
суддів : - Черкасова В.М., Димарецького В.М.
за участю прокурора : - Скрипка І.М.
засудженого : - ОСОБА_5
представника потерпілої : - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, потерпілої ОСОБА_7 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2010 року, яким -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше не судимий, -
засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 4 (чотири) роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки 6 місяців. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробувальним іспитовим строком 2 роки та зобов’язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.
Цивільний позов ОСОБА_8 залишено без розгляду.
Вироком також вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
________________________________________________________________________________
Справа № 11-137 //2010 р. Головуючий в 1-й інстанції – Корнієнко С.В. Категорія – ч.2 ст. 286 КК України Доповідач - Черкасов В.М.
В с т а н о в и л а :
Згідно вироку суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 13 години, керуючи власним, технічно справним автомобілем ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі Кожухівка-Калинівка у напрямку смт. Калинівка Васильківського району Київської області, в порушення вимог п.п. 1.5, 1.10 та 12.3 Правил дорожнього руху України, під час об’їзду іншого транспортного засобу, що знаходився на узбіччі, в попутному для нього напрямку руху, через свою необачність та відволікання від керування автомобілем, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_9, що стояв біля узбіччя дороги та його малолітнього сина ОСОБА_10. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди малолітній ОСОБА_10 отримав середньої тяжкі тілесні ушкодження, а його батько ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких загинув на місці події.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вказаний вирок подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та обставин вчиненого ним злочину, прокурор вважає, що вирок є невірним у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину внаслідок м’якості та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Потерпіла ОСОБА_7 на даний вирок суду подала апеляцію, в якій просить вирок скасувати, як такий що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого та постановити новий вирок.
Заслухавши доповідача, засудженого, який пояснив, що вину свою визнає, в скоєному щиро кається, просить пробачення у потерпілої, добровільно відшкодував потерпілій 20 000 грн. матеріальної шкоди на поховання сина та 12 000 грн. матеріальної шкоди на лікування онука, допомагав доглядати дитину потерпілій, і заперечує проти апеляцій прокурора та потерпілої, просить вирок суду залишити без зміни, а апеляції без задоволення, представника потерпілої та думку прокурора, які підтримують подані апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілої підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Вирок у частині доведеності вини ОСОБА_5 і правильності юридичної кваліфікації його дій ніким не оскаржується.
Юридична кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України є правильною, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинили потерпілому ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесне ушкодження та смерть ОСОБА_9.
Посилання в апеляціях прокурора та потерпілої про скасування вироку у зв’язку з м’якістю призначеного покарання, безпідставні, та необгрунтовані, а винність засудженого встановлена доказами по справі, які суд дослідив у судовому засіданні і дав належну оцінку всім доказам по справі в їх сукупності та призначив покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для скасування вироку в цій частині колегія суддів не вбачає. Крім того позиції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок не послідовні.
Так, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, добровільне часткове відшкодування заподіяної ним шкоди, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Разом з тим, розглядаючи справу в частині вирішення питання цивільного позову потерпілої ОСОБА_7, суд належним чином не обґрунтував прийняте рішення про залишення позову без розгляду, оскільки потерпіла не висловила свою думку та не відмовлялася від позову. Крім того, представника потерпілої ОСОБА_8 жоден з потерпілих не уповноважував представляти їх інтереси в суді, тому вона не мала подавати заяву про залишення позову без розгляду.
Відповідно до ст.ст. 334, 335 КПК України п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року зі змінами „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обв’язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов, а в резолютивній частині повинно бути зазначено рішення про цивільний позов, однак ці вимоги кримінально-процесуального законодавства судом дотриманні не були, тому вирок в частині вирішення питання цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області, -
У х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок та потерпілої ОСОБА_7 – задовольнити частково.
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову – скасувати, і в цій частині направити на новий судовий розгляд до того ж суду в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без зміни.
С У Д Д І :
____________________________ _______________________ _______________________
( Бех М.О. ) ( Черкасов В.М. ) ( Димарецький В.М. )