АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-1118/11 Категорія ЦП: 27
Головуючий у першій інстанції Гаращенко Д.Р.
Доповідач Левенець Б.Б.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 лютого 2011 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Гірняк Л.А., Кварталової А.М.,
при секретарі – Шкрабак В.О.
за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року позивач звернувся із позовом до відповідачів, уточнивши який зазначив, що 27 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за яким Банк надав, а ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 235 000 доларів США зі строком повернення до 26 грудня 2017 року, із сплатою 14,5 % річних за користування кредитом.
У цей же день між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за якими останній поручився перед Банком за виконання ОСОБА_5 зобов’язань за укладеним ним кредитним договором.
ОСОБА_5 не повернув отримані за кредитним договором гроші.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_4 2104471,16 грн. заборгованості, з яких 226 756 доларів США(1813594,49 грн.) сума неповернутого кредиту, 31159,36 доларів США(249212,56 грн.) – сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 19681,06 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 21983, 05 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів, 1700 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(а.с. 1-20)
Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував і зазначив, що 21 жовтня 2008 року Банк та ОСОБА_5 підписали додаткову угоду про запровадження із вказаної дати 14,5% річних за користування кредитом. Оскільки ОСОБА_4 згоди на змінення зобов’язань боржника не давав, вважав зобов’язання його як поручителя припиненими. (а.с. 44-48)
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2010 року, заявлені позовні вимоги задоволені. (а.с. 53-55)
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просив рішення суду скасувати і постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні вимог Банку до ОСОБА_4 На обґрунтування скарги зазначив, що згоди на змінення зобов’язань боржника щодо сплати процентів за користування кредитом із 13,5% до 14,5 % не давав, вважав зобов’язання його як поручителя припиненими з огляду на вимоги ст. 559 ЦК України.(а.с. 58-61)
В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник позивача ОСОБА_2 заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Відповідачі до суду не прибули, про причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені шляхом вручення повістки їх представникові ОСОБА_3 про що у матеріалах справи є докази.(а.с.107-115)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити враховуючи наступне.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 543 ЦК у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За змістом вказаних норм, обсяг відповідальності поручителя визначається договором поруки, та він може бути таким, як і обсяг відповідальності основного боржника. При цьому, не суперечить закону прийняття поручителем поручительства за виконання основним боржником тих зобов’язань, які останній буде приймати на себе у разі зміни зобов’язання у бік збільшення обсягу його обов’язків і відповідальності.
Судом встановлено, що 27 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за яким Банк надав, а ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 235 000 доларів США зі строком повернення до 26 грудня 2017 року, із сплатою 13,5 % річних за користування кредитом. (а.с. 6-11, 15)
У цей же день між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за якими останній поручився перед Банком за виконання ОСОБА_5 зобов’язань за укладеним ним кредитним договором.(а.с. 13-14)
21 жовтня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до кредитного договору від 27 грудня 2007 року і встановлено 14,5 % річних за користування кредитом.(а.с. 12)
ОСОБА_5 не повернув отримані за кредитним договором гроші.(а.с. 16-17)
Факт підписання договорів кредиту, поруки та додаткової угоди до кредитного договору, отримання грошей ОСОБА_5, порушення останнім зобов’язань щодо повернення грошей, визначені Банком розмір заборгованості та її складові, та рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості із ОСОБА_5 сторони не оскаржували і в суді апеляційної інстанції цих обставин не заперечували.
Заперечуючи проти позову та в скарзі, апелянт посилався на п. 3.3.1 Договору поруки, за змістом якого, кредитор зобов’язаний до моменту виконання забезпеченого порукою зобов’язання, не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження поручителя та вважав зобов’язання його як поручителя припиненими з огляду на вимоги ст. 559 ЦК України.
Колегія суддів перевірила та відхилила ці доводи апелянта та його представника, зважаючи на наступне.
Судом встановлено і сторонами не заперечувалось, що п.п. 2.10-2.10.3 договору кредиту від 27 грудня 2007 року передбачено право Банку змінювати умови кредитного договору в односторонньому порядку, проте Банк таким правом не скористався. Підвищення відсоткової ставки із 13,5% до 14,5% річних за користування кредитом відбулось після укладення кредитором та боржником додаткової угоди від 21 жовтня 2008 року.(а.с. 12)
За п. 1.1 Договору поруки від 27 грудня 2007 року №07-15/1808, поручитель ОСОБА_4 зобов’язувався перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_5 зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту, з врахуванням всіх додаткових угод до нього, надалі за текстом – „Договір кредиту”.(а.с. 13)
Таким чином, на час укладання вищевказаних кредитного договору і договору поруки 27 грудня 2007 року, поручитель ОСОБА_4 надав згоду відповідати за виконання основним боржником ОСОБА_5 тих зобов’язань, які останній буде приймати на себе у разі зміни зобов’язання у бік збільшення обсягу його обов’язків і відповідальності. Обов’язків кредитора додатково погоджувати із поручителем укладання із боржником додаткових угод до кредитного договору норми матеріального права та укладені сторонами договори не містять.
Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, доводи апелянта не можуть бути визнані підставою для його звільнення від обов’язків за укладеним ним договором поруки.
Інші доводи апелянта не спростовують вищевказаних висновків колегії суддів і мають бути відхилені.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б.Левенець
Л.А.Гірняк
А.М.Кварталова