Справа №2-2184/10

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

 іменем України

19 жовтня 2010 року                                                   м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого – судді Болибок Є.А.

за участю секретаря судового засідання Бондаренко А.В.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/1800/82/97370 від 19.02.2007 року у сумі 11829,02 грн. У позовній заяві позивач вказав, що 19 лютого 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/1800/82/97370 про видачу кредиту у розмірі 15000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 28% на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 19 лютого 2011 року. В забезпечення виконання всіх зобов’язань за кредитним договором позивачем було укладено з ОСОБА_5 договір поруки №014/1800/82/97370/1 від 19 лютого 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_5 несе солідарну відповідальність з Позичальником ОСОБА_4, тобто погашення основного боргу, процентів, неустойки та відшкодування збитків завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором. У зв’язку з невиконанням прийнятих на себе зобов’язань за Договором за відповідачем станом на 13.10.2009 року числиться заборгованість за кредитним договором №014/1800/82/97370 у розмірі 10800,46 грн., яка складається з: суми кредиту у розмірі 9655,54 грн., суми заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 690,98, пеня та штраф у розмірі 453,94 грн. На підставі кредитного договору позивачем відповідачу було направлено письмову вимогу вих. №11-01/724 від 13 жовтня 2009 року про дострокове погашення грошових зобов’язань за Кредитним договором у строк до 12 листопада 2009 року, але відповідач своїх зобов’язань не виконав і сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором на дату подачі цієї заяви до суду складає 11829,02, з яких: сума неповернутого кредиту 9655,54 грн., несплачені відсотки у сумі 1142,81 грн., пеня та штраф у сумі 1030,67 грн.

У судові засідання 04 серпня 2010 року, 19 жовтня 2010 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, від них  не надійшло повідомлення про причини неявки. Відповідно до поштового повідомлення судові повістки ОСОБА_4 була вручені 21.07.2010 року та 02.09.2010 року. Відповідно до поштового повідомлення судові повістки ОСОБА_5 не вручені та повернені до суду за закінченням терміну зберігання.

Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України, сторони  та  інші  особи,  які  беруть  участь  у  справі, зобов'язані  повідомляти  суд  про  зміну  свого  місця проживання (перебування,   знаходження)   або   місцезнаходження   під    час провадження  справи.  У  разі  відсутності  заяви  про зміну місця проживання або місцезнаходження судова  повістка  надсилається  на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно ч.2 ст. 77 ЦПК України,  сторони  та  інші  особи,  які  беруть  участь  у  справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення  суду  про  причини  неявки  вважається,  що сторони та інші особи,  які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

У судове засідання представник позивача не з’явився, подав до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 169 ч.4, 224 ЦПК України.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно кредитного договору №014/1800/82/97370 від 19.02.2007 року  ОСОБА_4, був виданий кредит в сумі 15000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 28 % річних, строком повернення до 19.02.2011 року.

Згідно договору поруки  №014/1800/82/97370/1 від 19.02.2007 року ОСОБА_5 несе солідарну відповідальність з Позичальником ОСОБА_4

19.02.2008 року між сторонами було встановлено графік повернення коштів за кредитною угодою №№014/1800/82/97370 від 19.02.2007 року.

Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

За весь час користуванням кредитом ОСОБА_4 постійно порушувала графік повернення коштів, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом, внаслідок чого існує заборгованість.

Суд застосовує наступні нормативно-правові акти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь  кілька  кредиторів  або кілька   боржників,   кожний  із  кредиторів  має  право  вимагати виконання,  а кожний із боржників  повинен  виконати  обов'язок  у рівній  частці,  якщо  інше  не  встановлено  договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 536 ЦК України, за   користування   чужими   грошовими   коштами   боржник зобов'язаний   сплачувати   проценти,  якщо  інше  не  встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ч.2 ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими  коштами встановлюється  договором,  законом  або  іншим  актом  цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 543 ЦК України, у разі   солідарного   обов'язку  боржників  (солідарних боржників)  кредитор  має  право  вимагати   виконання   обов'язку частково  або в повному обсязі як від усіх боржників разом,  так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч.2 ст. 543 ЦК України, кредитор,  який одержав виконання обов'язку не  в  повному обсязі  від  одного  із  солідарних боржників,  має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 553 ЦК України, за   договором   поруки   поручитель   поручається   перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.     Поручитель відповідає    перед    кредитором   за   порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі  порушення  боржником  зобов'язання,  забезпеченого порукою,  боржник  і  поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч.2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.3 ст. 554 ЦК України, особи,   які   спільно  дали  поруку,  відповідають  перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України, до  відносин   за   кредитним   договором   застосовуються положення  параграфа  1  цієї глави,  якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув  суму  позики,  він зобов'язаний  сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.  Якщо позичальник своєчасно не повернув  речі,  визначені родовими ознаками,  він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу,  яка нараховується від дня,  коли речі   мали  бути  повернуті,  до  дня  їх  фактичного  повернення позикодавцеві,  незалежно  від  сплати  процентів,  належних  йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо   договором   встановлений   обов'язок   позичальника повернути   позику   частинами   (з   розстроченням),  то  в  разі прострочення повернення чергової частини  позикодавець  має  право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів,  належних йому відповідно до статті  1048  цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір  і  порядок одержання  процентів  встановлюються договором.  Якщо  договором  не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з  ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів судові витрати на користь позивача.

На підставі ст.ст. 526, 527 ч.1, 530 ч.1, ст. 536, ч.1-2, 540, ст. 543, ст. 554, 610, 625 ч.2, 1048, 1049 ч.1, 1050,  1054 ЦК України, керуючись   ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 223, 224-226, 233  ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»  задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5  на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у сумі 11829,02 грн., а також судові витрати в розмірі 238,30 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Заочне  рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя                                                     Є.А. Болибок