Справа №2-121/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

24 грудня  2010 року                                                                                    м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого – судді Болибок Є.А.

за участю секретаря судового засідання Бондаренко А.В.

розглянувши цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Дергачівський завод турбокомпресорів” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального підприємства технічної інвентаризації “Інвенрос”, про визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Дергачівський завод турбокомпресорів” (далі ВАТ «ДЗТ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу ВСМ №516323 від 03.10.2005 року недійсним та зобов'язання сторін повернути все отримане по договору купівлі-продажу ВСМ №516323 від 03.10.2005 року. Вказаний майновий комплекс був проданий на біржових торгах за ціною 17272,00 грн. Договір був укладений за результатами відкритих торгів у відповідності із протоколом біржового аукціону по відчуженню майна ВАТ «ДЗТ» №П-194/2005 від 30.09.2005 року. ВАТ «ДЗТ» вважає, що даний договір укладений із порушенням норм чинного законодавства і може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги збільшив, подавши позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального підприємства технічної інвентаризації “Інвенрос” (далі КПТІ “Інвенрос”), про визнання недійсним договору дарування, укладеного 21 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за №1064; витребувати від ОСОБА_4 на користь ВАТ «ДЗТ» 93/100 частини комплексу стадіон “Авангард”, що знаходиться за адресою: Харківська область Дергачівський район м. Дергачі АДРЕСА_1; зобов'язати КПТІ “Інвенрос” скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи: про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 93/100 частини комплексу стадіон “Авангард”, що знаходиться за адресою: Харківська область Дергачівський район м. Дергачі АДРЕСА_1 та про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 93/100 частини комплексу стадіон “Авангард”, що знаходиться за адресою: Харківська область Дергачівський район м. Дергачі АДРЕСА_1. Мотивуючи позов тим, що у  процесі розгляду справи стало відомо, що відповідач  ОСОБА_3 вже не є власником майна. Так, згідно довідки КПТІ «Інвенрос» 93/100 частин майна належить на праві власності  ОСОБА_4 відповідно до договору дарування, укладеного 21 квітня 2007 року. Згідно зазначеного договору вартість 93/100 частин майна склала 17272,00 грн. Оскільки договір купівлі-продажу майна, укладений 03.10.2005 року між ВАТ «ДЗТ» та  ОСОБА_3 є недійсним з підстав, вказаних у поданій до суду 26 березня 2008 року позовній заяві, то  ОСОБА_3 не набув права власності на майно. Власником майна залишився позивач. Оскільки  ОСОБА_3 не набув права власності па майно, то в нього були відсутні правові підстави на укладання договору дарування між ним та  ОСОБА_4 Таким   чином, договір дарування 93/100 частки комплексу (стадіону «Авангард»), укладений 21 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та  ОСОБА_4, є недійсним.  ОСОБА_4 отримав майно на підставі договору дарування, то він отримав його від  ОСОБА_3 безоплатно. Відповідно до п.3 ст.388 ЦК України, власник має право витребувати майно від добросовісного набувача у всіх випадках, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати. Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до п.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» договори, укладені в порядку, встановленому законом, є підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи з Державного реєстру прав скасовуються якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Відповідно до розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочину», узагальнень Верховного суду України «Практика розгляду судам цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року у ст. 16 ЦПК України не має вичерпного переліку способів захисту цивільних прав. Таким чином, визнання договору дарування між ОСОБА_4 та  ОСОБА_3, і як наслідок, скасування записів про реєстрацію права власності  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 на 93/100 частини стадіону «Авангард» є адекватним способом захисту права власності позивача, оскільки внаслідок скасування записів у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно останнім буде запис про реєстрацію права власності за позивачем. Пунктом 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» №1878-VІ від 11 лютого 2010 року встановлено, що до 01 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У судові засідання 13 серпня 2010 року, 28 жовтня 2010 року, 29 листопада 2010 року, 24 грудня 2010 року відповідачі  не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, від них  не надійшло повідомлення про причини неявки.

Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України, сторони  та  інші  особи,  які  беруть  участь  у  справі, зобов'язані  повідомляти  суд  про  зміну  свого  місця проживання (перебування,   знаходження)   або   місцезнаходження   під    час провадження  справи.  У  разі  відсутності  заяви  про зміну місця проживання або місцезнаходження судова  повістка  надсилається  на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно ч.2 ст. 77 ЦПК України,  сторони  та  інші  особи,  які  беруть  участь  у  справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення  суду  про  причини  неявки  вважається,  що сторони та інші особи,  які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням  ст.ст. 169 ч.4, 224 ЦПК України.

У судове засідання представник позивача не з’явився, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідачів, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно постанови господарського суду Харківської області від 21.08.2008 року, ВАТ «Дергачівський завод турбокомпресорів  визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно протоколу №П-194/2005 біржового аукціону по реалізації майна відкритого акціонерного товариства “Дергачівський завод турбокомпресорів” від 30.09.2005 року, покупцем об’єкту нерухомості: стадіону позначеного в плані літ. “А-1” із цегли, площею 180,40 м2, вбиральні літ. “Б” двох підсобних приміщень літ. “В”, “Г”, огорожі N1-2,  які розташовані за адресою: Харківська область м. Дергачі АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, початкова ціна була встановлена 17272,00 грн.

Згідно договору купівлі-продажу від 03.10.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за №2044, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, відкрите акціонерне товариство “Дергачівський завод турбокомпресорів” в особі керуючого санацією Лосєва Олександра Михайловича, що діє на підставі постанови господарського суду Харківської області від 22.06.2004 року, продав, а ОСОБА_3  купив за 17272,00 грн., 93/100 частки комплексу, який складається з: об’єкту нерухомості – стадіону позначеного в плані літ. “А-1” із цегли, площею 180,40 м2, вбиральні літ. “Б” двох підсобних приміщень літ. “В”, “Г”, огорожі N1-2,  які розташовані за адресою: Харківська область м. Дергачі АДРЕСА_1. Кошти за вказане майно покупець перерахував на рахунок продавця до підписання договору.

Згідно договору дарування від 21.04.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №1064, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 нежитлові будівлі, які складаються з: об’єкту нерухомості – стадіону позначеного в плані літ. “А-1” із цегли, площею 180,40 м2, вбиральні літ. “Б” двох підсобних приміщень літ. “В”, “Г”, огорожі N1-N5,  які розташовані за адресою: Харківська область м. Дергачі АДРЕСА_1.

Згідно листа КПТІ «Інвенрос» від 06.05.2008 року, 93/100 частин стадіону “Авангард”, який розташований за адресою: Харківська область м.Дергачі АДРЕСА_1 належить на праві власності  ОСОБА_4 відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом 21 квітня 2007 року, а 7/100 частин - ВАТ «ДЗТ» по свідоцтву про право власності, виданого Дергачівською міською радою Харківської області  10.06.2003 року.

Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних мотивів.

Пленум Верховного Суду України в п.7 своєї постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин  може  бути  визнаний  недійсним  лише з підстав, визначених законом,  та із  застосуванням  наслідків  недійсності, передбачених законом.

Позивачем не доведено та не надано суду доказів щодо порушення прав відкритого акціонерного товариства “Дергачівський завод турбокомпресорів” під час вчинення договору купівлі-продажу від 03.10.2005 року.

При укладенні договору купівлі-продажу від 03.10.2005 року керуючий санацією Лосєв О.М. діяв відповідно до вимог ст.ст. 17-20  Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII та в межах своїх повноважень, наданих цим Законом.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача про те, що відчуження майна здійснено поза волею власника, який конкретно визначив умови реалізації об’єкту в плані санації, оскільки відповідно до ч.9  ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII, власник майна боржника (орган управління майном  боржника) не   може   обмежувати   повноваження   керуючого   санацією  щодо розпорядження майном боржника. До того ж, відповідно до ч.7 ст. 18 цього Закону, керуючий  санацією  щоквартально  звітує  перед  комітетом кредиторів.

Також суд відмічає, що представниками позивача відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду належних та допустимих  доказів, що  договір укладений із порушенням норм чинного законодавства.

З цих же підстав, суд не бере до уваги посилання представника позивача про те, що правочин здійснений з перевищенням повноважень, наданих керуючому санацією, який безпідставно реалізував майно по ціні меншій ніж відображена у плані санації.

План санації ВАТ “ДЗТ” був розглянутий та погоджений комітетом кредиторів 07.07.2004 року та затверджений ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2004 року, передбачав продаж незадіяних активів, у тому числі стадіону “Авангард”.

Представником позивача не надано доказів того, що в плані санації міститься заборона щодо реалізації майна шляхом проведення біржового аукціону.

Оспорюваним є договір купівлі-продажу, нотаріально посвідчений 03 жовтня 2005 року, укладений за результатами біржового аукціону по реалізації майна ВАТ “ДЗТ” на Харківській товарній біржі (протокол №П-194/2005 від 30.09.2005 року). За змістом зазначеного договору ОСОБА_3 є покупцем об'єкту нерухомості – стадіону позначеного в плані літ. “А-1” з цегли, площею 180,4 м2 , вбиральні літ. “Б”, двох підсобних приміщень літ. “В,Г” та N1-N5 огорожі, які розташовані за адресою:  Харківська область м.Дергачі АДРЕСА_1. Початкова ціна та ціна продажу 93/100 частки  зазначеного комплексу складає 17272,00 грн.

Доводи представника позивача, що в склад спортивного комплексу входить земельна ділянка фонду Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області та відсутня її згода на продаж 93/100 частини комплексу, суд не бере до уваги, оскільки земельна ділянка не була предметом договору.

До того ж відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України (в редакції станом на час укладання договору купівлі-продажу), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII, заходами щодо відновлення платоспроможності боржника,  які містять план санації, можуть бути продаж частини майна боржника.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦК України, цивільні  права  особа  здійснює  у  межах,   наданих   їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі;  6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди;  9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини  справи,  які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть  підтверджуватись  іншими засобами доказування.

Таким чином немає підстав, визначених законом, для визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки зазначений договір не суперечить ЦК України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII .

Пленум Верховного Суду України в п.10 своєї постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція  як  спосіб  захисту цивільного права   застосовується  лише  в  разі наявності  між сторонами укладеного договору,  який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з  цим  вимога  про  повернення майна,  переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції  може  бути  пред'явлена  тільки   стороні   недійсного правочину. Норма частини першої  статті  216  ЦК  України  не  може застосовуватись   як   підстава   позову   про  повернення  майна, переданого на виконання недійсного правочину,  яке було  відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних  правочинів  щодо  відчуження  цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Так як суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання договору купівлі-продажу  недійсним, то немає правових підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним договору дарування, витребування майна із  чужого  незаконного  володіння та зобов'язання вчинити певні дії.

Суд застосовує наступні нормативно-правові акти.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір   купівлі-продажу   земельної   ділянки,   єдиного майнового  комплексу,  житлового  будинку  (квартири)  або  іншого нерухомого  майна  укладається  у  письмовій  формі   і   підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч.3 ст. 640 ЦК України, договір,   який  підлягає  нотаріальному  посвідченню  або державній реєстрації,  є укладеним з  моменту  його  нотаріального посвідчення або  державної  реєстрації,  а  в  разі необхідності і нотаріального посвідчення,  і державної  реєстрації  -  з  моменту державної реєстрації.

Згідно ч.5 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII, керуючий санацією має право: укладати від  імені боржника мирову угоду,  цивільно-правові, трудові та інші угоди.

Згідно ч.9  ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII, власник майна боржника (орган управління майном  боржника) не   може   обмежувати   повноваження   керуючого   санацією  щодо розпорядження майном боржника.

Згідно ч.2 ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII, заходами щодо відновлення платоспроможності боржника,  які містять план санації, можуть бути: продаж частини майна боржника.

Згідно ч.1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII, з   метою   відновлення   платоспроможності   боржника  та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати  продаж частини  майна  боржника  на  відкритих торгах.  Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати  продаж частини майна боржника на відкритих торгах.  Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна  боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.

Згідно ч.3 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII, початкова  вартість  майна  боржника, що виставляється на торги,  визначається  відповідно  до  Закону  України  "Про оцінку майна,  майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні",  інших  нормативно-правових  актів.

Згідно  ч.1 ст. 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII, за  п'ятнадцять  днів  до  закінчення санації, а також за наявності підстав для  дострокового  припинення  санації  керуючий санацією  зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і  місце  проведення засідання  комітету  кредиторів.

Згідно  ч.5 ст. 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII, за  наслідками  розгляду  звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду  з клопотанням щодо:      припинення процедури санації,  визнання боржника банкрутом  і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.6 ст.154 ЦПК України, якщо  у задоволенні позову було відмовлено,  провадження у справі закрито або  заяву  залишено  без  розгляду,  вжиті  заходи забезпечення  позову  застосовуються  до набрання судовим рішенням законної сили.  Проте суд може  одночасно  з  ухваленням  судового рішення  або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі ст.ст. 203, 204, 215, 627, 657, 640 ЦК України, ст. 17-21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII, керуючись ст.  ст.  10, 11, 59, 60, 61, 154 ч.6, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні  позову відкритого акціонерного товариства “Дергачівський завод турбокомпресорів” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального підприємства технічної інвентаризації “Інвенрос”, про визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на об'єкт нерухомості - стадіон "Авангард",  який розташований за адресою: Харківська область м. Дергачі АДРЕСА_1 які були вжиті згідно ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 28 березня 2008 року, - скасувати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Заочне  рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

              Суддя                                                             Є.А. Болибок