ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(в порядку скороченого провадження)

26 січня 2011 року                                                                                                     справа № 2-А-265/11

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченка О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва  про визнання відмови протиправною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до УПФУ у Подільському районі м. Києва про визнання відмови протиправною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач є «дитиною війни» згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак зазначене підвищення їй спочатку взагалі не виплачувалось, а згодом почало виплачуватися у значно меншому розмірі. Позивач звернулася з відповідною заявою до відповідача, у якій просила провести відповідний перерахунок щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2006 р. Відповідач, посилаючись на Закони України про Державний бюджет України на відповідні роки, відмовив у задоволенні прохань, викладених у її заяві. Оскільки відповідачем було відмовлено у здійснені вказаного перерахунку, позивач і звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та просить суд визнати відмову УПФУ у Подільському районі м. Києва щодо нарахування та виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2006 рік по теперішній час протиправною, зобов’язати УПФУ в Подільському районі м. Києва нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2006 рік по теперішній час.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.01.06 по 29.05.10 рр. залишено без розгляду, у зв’язку з пропуском строку звернення з адміністративним позовом до суду (а.с. 12-13).

З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що проти задоволення позову він заперечує та вказує на те, що позов не підлягає задоволенню, так як вимоги чинного законодавства при виплаті підвищення до пенсії позивачу дотримуються, а обчислення підвищень до пенсії проводиться в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (а.с. 18-19).  

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 р. (а.с. 7) та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Подільському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням Серії АА № НОМЕР_1 (а.с. 8), письмовою відповіддю відповідача (а.с. 6).

01.11.2010 року позивач звернулася до Управління Пенсійного Фонду України в Подільському районі  м. Києва із заявою з проханням провести їй відповідний перерахунок щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2006 р. (а.с. 5), однак листом від 12.11.2010 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії, з посиланням на  Закони України  «Про державний бюджет України» на 2007-2010 років (а.с. 6).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом ( 489-16 ), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.  

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505–4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Крім того, підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до  01 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з  22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-6, статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-6 передбачено надання права Кабінету Міністрів України у 2009, 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру   мінімальної заробітної плати,  в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Аналіз приписів даної норми передбачає три різновиди соціальних виплат, розмір яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме: які:

-   визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати;

-   в абсолютних сумах;

-   у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Але, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 %   мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не передбачають право Кабінету Міністрів України у 2009, 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії, тобто, суд вважає, що при сплаті соціальних виплат «Дітям війни» у 2009, 2010 роках, у зв'язку з вищевикладеним, необхідно застосовувати саме норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи викладене суд вважає, що вимоги позивача про нарахування та виплату їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 30 травня 2010 року по день винесення судом рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд, вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп. - судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22, 46, 152 Конституції України, Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.01.2005 р., Закону України  «Про державний бюджет 2007 рік» від 19.12.2006 р., Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», ст.ст. 1, 3, 5-7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 5, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 та керуючись ст.ст. 71, 94, 99-100, 102, 158, 159, 162, 163, 167, 183-2, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва щодо нарахування та виплати  ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за період з 30 травня 2010 року по 26.01.2011 року - протиправною.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30 % надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 30 травня 2010 року по 26.01.2011 року, з урахуванням проведених раніше виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп. - судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у  провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва.  

Суддя                                                                                                                               О. Васильченко