№22-15538 головуючий в 1-й інстанції Кізюн Л.І.
доповідач Остапчук Д.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого Остапчука Д.О.
суддів: Побірченко Т.І., Барановської Л.В.
при секретарі Ражевій В.В.
у відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянула апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 11 травня 2010 року у управі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про захист честі гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилався на те, що відповідач у заяві від 28.08.2008 року на ім’я ОСОБА_4 Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації розповсюдив інформацію про те, що він як ОСОБА_4 кооперативу тривалий час зловживає своїм службовим становищем, чим порушує законні права членів кооперативу, і у його діях містяться ознаки злочину.
Оскільки така інформація не відповідає дійсності, ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, просив визнати таку інформацію недостовірною, зобов’язати відповідача спростувати її у визначений ним спосіб та стягнути 15000 гривень моральної шкоди.
Рішенням Солом’янського районного суду м.Києва від 11 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 рішення суду, внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, вважає незаконним, просить його скасувати, ухваливши нове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що суд, ухваливши оскаржуване рішення, не звернув уваги на те, що відповідач внаслідок надання недостовірної інформації про позивача, заподіяв останньому моральну шкоду і ці обставини були доведені позивачем у судовому засіданні.
Перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відомості, які викладені у заяві відповідача ОСОБА_4 Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.08.2009 року не є такими, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача, у зв’язку з чим не підлягають спростуванню.
Такий висновок відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на законі.
Судом встановлено, що 28.08.2009 року ОСОБА_4 Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації відповідачем було направлено заяву у якій вказувалось про зловживання ОСОБА_4 кооперативу «Релейщик» ОСОБА_1 своїм службовим становищем, наявність у його діях ознак злочину.
Відповідно до ст.275 ЦК України кожен має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Згідно ч.1 ст.. 277 ЦК України фізична особа, немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
За змістом цієї норми позивач повинен довести, що поширені відносно нього відомості є негативними, а на відповідача покладається обов’язок довести, що ці відомості відповідають дійсності.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах. адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до ОСОБА_4 Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації з заявою, де виклав інформацію, яка стосується громадського інтересу, оскільки позивач є ОСОБА_4 кооперативу «Релейшик».
Інформація яка викладена у такій заяві підлягає перевірці і орган до якого звернувся відповідач компетентний вчиняти необхідні дії щодо перевірки вказаних у заяві фактів та надати відповідь з цього приводу.
За змістом ст.. 40 Конституції України та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003 (справа про поширення відомостей), усі мають право направляти індивідуальні чи колективні звернення або особисто звертатися до державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в разі якщо така інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, а не поширення недостовірної інформації.
Разом з тим, наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і це звернення було викликано не наміром виконати свій громадський обов’язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Правильно встановивши, що викладена у заяві інформація була поширена з метою інформування органів державної влади про недотримання законів ОСОБА_4 кооперативу «Релейщик» ОСОБА_1 та ініціювання проведення передбачених законодавством перевірок його дій, а не з метою приниження його гідності, честі та ділової репутації , суд дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позову у цілому.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.301,302,307,218,317 ЦПК України, колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити, а рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 11 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: