Справа №2а-453/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Свячена Ю.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточнивши позовні вимоги, до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, при нарахуванні та виплаті йому як інваліду 2-ої групи та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести йому перерахунок щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи: за період з 03 вересня 2001 року по 31 грудня 2001 року, з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року, з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року, з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року.

Крім того, просив зобов»язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01 січня 2008 року хз урахуванням його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи у розмірі 1 162 грн.  та сплатити недоплачену частину пенсії.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, про що постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, в яких він посилається на те, що законодавчо не  врегульований  розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення доплати для інвалідів війни та відсутнє бюджетне фінансування на вказані цілі.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з”ясувавши обставини, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 являється пенсіонером Збройних Сил України та учасником бойових дій. Крім того, останній є інвалідом 2-ої групи /а.с.5/.

З довідки Одеського обласного військового комісаріату ВОС/13 від 14 жовтня 2009 року слідує, що ОСОБА_1 з 01 квітня 2001 року працює в Одеському військовому комісаріаті /а.с.7/

ОСОБА_1 звернувся  до ГУ ПФУ в Одеській області з письмовою заявою про перерахунок додаткової пенсії по інвалідності в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» /а.с.8-9/.

Проте, відповідач відмовив в перерахунку пенсії,  вважаючи, що розмір пенсії має визначатись постановою КМУ від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям  пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету»/а.с.10-11/.

Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що пенсії за вислугу років підвищуються в таких розмірах: на 400 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни I групи; на 350 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни II групи; на 200 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни III групи.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії інвалідам війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

На думку суду, при розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років, передбаченого статтею 15 Закону №2262-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Суд критично ставиться до доводів відповідача та вважає, що він дійшов помилкового висновку про те, ГУ ПФУ в Одеській області правильно проведено розрахунок підвищення до пенсії позивачу виходячи з розміру 19,91 грн., встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від  3 січня 2002 року № 1.

    Однак, в  пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок підвищення до пенсії за вислугу років, всупереч положенню зазначеної статті Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам, вирішуючи спір, суд дійшов до висновку, що при розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років, передбаченого статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Разом з тим, прийшовши до висновку щодо застосування вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд  звертає увагу на те, що позовні вимоги про перерахунок і виплату пенсії стосуються періоду з 03 вересня 2001 року, а редакція частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі  прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, набрала чинності лише 12 січня 2005 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання підвищення пенсії, як інваліду війни 2-ої групи, виходячи із 350% розміру мінімальної пенсії за віком, з врахуваванням, що перерахунок слід проводити з 12.01.2005 року.

За встановлених обставин задоволенню підлягають позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії із застосуванням положень ч.1 ст.28 ЗУ ««Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»протиправними та про зобов’язання провести такий перерахунок, починаючи з 12.01.2005 року.

    Однак, позивачем не заявлені вимоги про проведення перерахунку з 12.01.2005 року по 01 січня 2008 року. А, відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, суд не може вийти за межі позовних вимог.

      Ст.22 Конституції України гарантовано, що при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав та свобод.

Отже, у відповідності з вимогами ст.22 Конституції України, внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом України N 2939-VI від 05.10.2005 року не може призвести до звуження обсягу права позивача на отримання підвищення до пенсії як інваліду війни 2-ої групи у розмірі, на який він мав право до 1 січня 2006 року, а саме – 350% мінімальної пенсії за віком, тобто 1162,00 грн.

Незважаючи на внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 1 січня 2006 року та у подальшому, позивач, згідно наданих йому конституційних гарантій, має право на підвищення до пенсії як інвалід війни 2-ої групи в розмірі, який не може бути менше ніж 1162,00  грн., що дорівнює 350% мінімальної пенсії за віком у 2005 році.

Враховуючи вимоги ст.22 Конституції України, суд вважає підлягаючими задоволенню позовні вимоги щодо визнання незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при розрахунку і сплаті позивачу щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01 січня 2008 року.

Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.ст.22, 23, ч.1 ст.24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене.

Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст.8 Конституції України, так і ст.8  Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, з огляду на ч.2 ст.8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судам було встановлено порушення п.1 ст.6 Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах „Проніна проти України”,  „Кечко проти України”.

Крім того, згідно ч.1 ст.2 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду” від 23.02.2006р., рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковим для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції.

Згідно ст.17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про визнання незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни 2-ої групи на 350 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2008 року, виходячи  з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та з 01 січня 2008 року сплачувати не менше ніж 1 162 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне відмовити позивачу  в задоволенні позовних вимог про проведення перерахунку щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи: за період з 03 вересня 2001 року по 31 грудня 2001 року, з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року, з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року, з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, як таких, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 122, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

         Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

   Дії  ГУ ПФУ в Одеській області визнати протиправними.

   Зобов’язати ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, як інваліду 2-ої групи, виходячи із 350% розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного у відповідності до вимог ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 січня 2008 року   та сплачувати не менше ніж 1 162 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Приморський районний суд м. Одеси. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом   десяти днів з дня отримання копії постанови.

      Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                               Ю.Б.Свячена