Справа № 2-1771/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючої судді – Свяченої Ю.Б.

при секретарі – Крецу М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частину квартири та стягнення частини спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду с позовними вимогами, неодноразово доповнюючи та уточнюючи їх, до ОСОБА_3 про: визнання за ОСОБА_2 право власності на спадщину за заповітом, що складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1; визнання грошового вкладу ОСОБА_4 і ОСОБА_3, що розміщений на рахунку у філії ТОВ „Укрпромбанк” на ім’я ОСОБА_3, об’єктом права спільної сумісної власності, визнання за ОСОБА_2; визнання за ОСОБА_2 на підставі права на спадщину за заповітом, право власності на грошовий вклад у розмірі 9 250 доларів США; про стягнення судових витрат, а також витрат на правову допомогу у розмірі 3 510 грн.

В позовній заяві позивач вказує, що є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №1561 від 01 жовтня 1996 року, зареєстрованого в Центральній Одеській біржі. В подальшому, зазначений договір був посвідчений рішенням Приморського районного суду від 15 листопада 2007 року.

Позивач також вказує що ОСОБА_4 разом з дружиною - відповідачем по справі ОСОБА_3 був покладений грошовий вклад у розмірі 30 000 доларів США в „Укрпромбанк” на рахунок відповідачки. Вказані кошти, як зазначає позивач були отриманні від продажу дачної будівлі та земельної ділянки за 14 000 доларів США, потім на отриманні кошти  померлим було придбана квартира АДРЕСА_2. З продажу вказаної квартири у той же день грошові кошти були покладені у „Укрпробанк” на рахунок відповідачки. Ці кошти позивач вважає спільною сумісною власністю подружжя. Однак у зв’язку з тим, що на момент смерті ОСОБА_4, згідно з випискою з рахунку про рух коштів, з дати відкриття даного рахунку та до 26 грудня 2009 року, відповідачкою 19 грудня 2007 року були зняті кошти у розмірі 18 500 доларів США.

Позивач вважає, що ці кошти є спадковим майном та спільною сумісною власністю подружжя, та просить визнати на підставі права на спадщину за заповітом, право власності на грошовий вклад у розмірі 9 250 доларів США.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача визнав позов частково, пояснюючи, що згідно діючого законодавства відповідачка, як непрацездатна вдова має право незалежно від змісту заповіту, на обов’язкову долю тобто на половину частки яка належала кожному з них у разі спадкування за законом. В іншій частині позовних вимог просить відмовити, вважає їх необґрунтованими по підставам викладених в запереченні.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, приходить до наступного.

Згідно Постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 „Про судову практику у справах про спадкування”, при вирішенні спорів у зв’язку зі спадкуванням за заповітом, суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України.

    Згідно ст. 1233 ЦК України Заповітом  є  особисте розпорядження  фізичної  особи  на випадок своєї смерті.

Відповідно ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або декілька осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних стосунків, а також інших учасників цивільних стосунків.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_4, батько позивача ОСОБА_2  та чоловік ОСОБА_3.

Згідно заповіту посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Кічук І.Т., 29 травня 1985 року ОСОБА_4 заповів усе своє майно, яке на день його смерті буде йому належати, та з чого б воно не складалось, та де б воно не знаходилось синові ОСОБА_2.

На день смерті ОСОБА_4 мешкав зі своєю дружиною, відповідачкою по справі ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1

Вказана квартира була придбана 01 жовтня 1996 року ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в рівних частинах .

Згідно рішення Приморського районного суду міста Одеси від 15 листопада 2007 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 2/3 частини кв. АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6.

До нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_2 та його сестра ОСОБА_1 згодом яка відповідно до заяви від 06 травня 2008 року відмовилась від позовних вимог про визнання права на спадкуванням за законом.

Відповідно до ст.. 1273 ЦК України спадкоємець по заповіту або згідно із законом може відмовитися від прийняття спадку протягом терміну, встановленого законом.

Вимагаючи визнання права власності за заповітом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 позивачем не враховано наступне.

Відповідно до ст. 1241 КЦ України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Згідно п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 „Про судову практику у справах про спадкування”, той зі спадкоємців, який має право на обов’язкову частину у спадщині, який проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовлявся від неї.

Відповідач будучи людиною похилого віку, мешкала разом з померлим у спірній квартирі, та вважається такою, що прийняла спадщину, й тому позивач має право на 3/12 чи 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 як спадкоємець за заповітом, а відповідач ОСОБА_3 на 9/12 чи 3/4 частини вказаної квартири. При цьому суд враховує право власності за відповідачем на 2/3 частини вказаної квартири.

В задоволенні позовних вимог про визнання права власності на вказану частину квартири позивачу слід відмовити, з наступних підстав.

Згідно п.2.3 Постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 „Про судову практику у справах про спадкування”, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. На майно, перехідне по праву спадкоємства спадкоємцям, державним нотаріусом по місту відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно яке належить реєстрації, проводиться нотаріусом після представлення правовстановлюючих документів про приналежність даного майна.

Тому в визнанні права власності на спадщину за заповітом за ОСОБА_2 слід відмовити, визнавши його спадкоємцем за заповітом, на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1

Згідно ст. 1236 ЦК України, зміст спадкоємців майна визначається на момент відкриття спадщини, тому по спадку переходить лише те майно, яке належало спадкодавцю на момент його смерті.

Суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про визнання грошового вкладу у розмірі 30 000 доларів США в „Укрпромбанке” об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позивач так і не представив в судове засідання договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 Його посилання на походження грошей на ім’я відповідача в „Укрпромбанке” в судовому засіданні не доведено.

На момент смерті ОСОБА_4 спадщина на грошову суму у розмірі 18 500 доларів США не відкривалась, тому у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на грошовий вклад на підставі права на спадщину за заповітом у розмірі 9 250 доларів США слід відмовити.

Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України, похилий вік ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_2 визнанні в незначній частині, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення судових витрат з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1233, 1235, 1236, 1241, 1273 ЦК України, Постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 „Про судову практику у справах про спадкування”, 10, 11, 15, 57, 60, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частину квартири та стягнення частини спадщини – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 спадкоємцем за заповітом на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій цього рішення .

Суддя:                                             Ю.Б. Свячена